Ухвала суду № 59859079, 19.08.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/3068/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Луньова Т.М. Провадження № 22-ц/773/1034/16 Категорія: 81 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар - Кирилюк О.О.,

з участю пр-ка заявника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області Волянської Дарї Олександрівни за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_2 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 20 травня 2016 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця у даній справі.

Ухвалами цього ж суду від 31.05.2016 року виправлено описки у зазначеній ухвалі суду.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати цю ухвалу та постановити нову - про задоволення скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що дії державного виконавця ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції щодо винесення постанови від 11 квітня 2016 року про відкриття виконавчого провадження №50775775 по примусовому виконанню рішення Ковельського міськрайонного суду від 16 січня 2014 року у цивільній справі 159/3068/13-ц є правомірними, а постанова є законною, оскільки винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду залишити без змін з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Ковельського міськрайонного суду від 16 січня 2014 року у цивільній справі 159/3068/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної часткової власності у новоствореному об'єкті нерухомого майна в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору в розмірі 1719,70 грн. судом 11 березня 2014 року було видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у ВДВС Ковельського МРУЮ (а.с.69).

Постановою державного виконавця від 30.12.2015 року зазначений виконавчий документ повернуто Ковельській ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області з підстав відсутності у боржника ОСОБА_2 майна та коштів, на які може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. У постанові зазначено про можливість повторного пред'явлення зазначеного виконавчого документа до виконання в строк до 30.12.2016 року. Копія цієї постанови також надіслана і боржнику ОСОБА_2 та сторонами виконавчого провадження не оскаржувалася.

Згідно п.2 ч.1 та ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 судового збору відповідно до вимог п.2 ч.1, п.1 ч.2 ст.22 Закону може бути пред'явлений до виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 та ч.3 ст.23 Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

З урахуванням зазначених норм закону, після повернення 30.12.2015 року виконавчого листа без виконання, 08.04.2016 року до ВДВС Ковельського МРУЮ надійшла заява стягувача - Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про повторне виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 судового збору в розмірі 1719,70 грн. і державним виконавцем 11.04.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, що відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.67-69).

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч.1 ст.25 Закону).

Дії та постанова державного виконавця повністю відповідають вище наведеним вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги ОСОБА_2 відсутні.

Покликання в апеляційній скарзі на неврахування судом правових висновків у інших справах - не заслуговують на увагу, оскільки такі висновки є суб'єктивним розумінням і їх тлумаченням самим заявником.

Покликання апелянта на те, що судом розглянуто не всі вимоги, які зазначені у поданих запереченнях проти доводів державного виконавця - не заслуговують на увагу, оскільки порядок подання та розгляду скарги врегульовано розділом VІІ Цивільного процесуального кодексу України, який є спеціальним та не тотожним порядку подання і розгляду позовних заяв. Крім того, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дано оцінку цим запереченням та роз'яснено право заявника оскаржити дії державного виконавця у передбаченому законом порядку.

Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи і не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з додержанням норм як матеріального, так і процесуального права.

Судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню із заявника, оскільки при відкритті апеляційного провадження було вирішено відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги (а.с.151).

Подана у судовому засідання заява про звільнення від сплати судового збору не підлягає до задоволення, оскільки містить у собі власне суб'єктивне тлумачення норм права, які передбачають порядок сплати судового збору.

Судовий збір сплачується за ставками, встановленими Законом України «Про судовий збір», чинним у редакції на день його сплати. У даному випадку - в редакції Закону України від 22.05.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності 01 вересня 2015 року.

У ст.5 Закону зазначено вичерпний перелік осіб, які звільняються від його сплати.

Жодних доказів, які б стверджували про те, що заявник ОСОБА_2 відноситься до категорії осіб, які звільненні від сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги - заявником не надано.

Згідно ч.1 ст.3 цього Закону судовий збір справляється у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.208 ЦПК України судові рішення викладаються у таких формах: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.

Підпунктом 9 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено справляння судового збору у фіксованому розмірі за апеляційну скаргу на ухвалу суду.

У ч.2 ст.3 цього Закону визначено вичерпний перелік об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється і до цього переліку не включено такий об'єкт звернення, як скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Навпаки, статтею 388 ЦПК України врегульовано питання розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом скарги, а відповідно такі судові витрати мають бути сплачені і при поданні апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, відповідно до п.п.9 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги із ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп. (0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016 року).

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп. (двісті сімдесят п'ять грн. 60 коп.).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді