Ухвала суду № 59858737, 18.08.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Кулянди М. І.

суддів: Одинака О.О., Перепелюк Л.М.

секретар: Окармус О.М.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1 на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 24 травня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказував, що 27 грудня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CVD0GK00000027, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 20000 євро терміном до 25 грудня 2026 року, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

Зазначав, що банк свої зобовязання виконав в повному обсязі, а ОСОБА_2 належним чином не виконав умов договору, у звязку з чим, станом на 29 січня 2016 року утворилася заборгованість в розмірі 41 315,59 євро, яка складається із:

заборгованості за кредитом 22 406,97 євро;

заборгованості по процентам за користування кредитом 7 948,07 євро;

заборгованості по комісії за користуванням кредитом 1 565,55 євро;

22ц-983/16 головуючий по 1 інстанції Цицак В.Л.

Категорія: 19/27 доповідач Кулянда М.І.

пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором - 9 395,00 євро.

Для забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором було укладено договір поруки № CVD0GК00000027 від 27 грудня 2006 року із ОСОБА_3

10 листопада 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 направлено письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка виникла у звязку із невиконанням умов кредитного договору, яку останні мали виконати протягом пяти календарних днів з моменту її отримання. Вищезгадані вимоги залишились без задоволення.

Враховуючи наведене, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором, яка станом на 29 січня 2016 року становить 41 315,59 євро, що по курсу НБУ станом на 29 січня 2016 року еквівалентно 113 2873 гривень 48 копійок та судові витрати.

Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 24 травня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором CVD0GК00000027 від 27 грудня 2006 року станом на 29 січня 2016 року, а саме: заборгованість за наданим кредитом 2 2406, 97 євро, що за курсом 27,42 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 січня 2016 року складає 614399 гривень 12 копійок; залишок заборгованості за процентами 7 948,07 євро, що за курсом 27,42 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 січня 2016 року складає 21 7936 гривень 08 копійок; заборгованість з комісії 1 565,55 євро, що за курсом 27,42 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 січня 2016 року складає 42927 гривень 38 копійок та нараховану пеню 257610 гривень 90 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

На вказане рішення суду ОСОБА_2, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.

При розгляді справи, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, дослідив представлені сторонами докази.

Встановлено, що 27 грудня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CVD0GK00000027, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 20000 євро терміном до 25 грудня 2026 року, а також 3747,37 євро на сплату страхових платежів, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

Для забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором року було укладено договір поруки № CVD0GК00000027 від 27 грудня 2006 року із ОСОБА_3

В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 29 липня 2011 року та додаткову угоду №2 від 11 лютого 2013 року. Вказаними угодами сторони внесли зміни в існуючий кредитний договір, а саме встановили новий графік погашення заборгованості та новий щомісячний платіж.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого банком вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 на 29 січня 2016 року становить 22406,97 євро, що за курсом НБУ станом на 29 січня 2016 року становило 614399,12 гривень. Заборгованість складається із : 7948,07 євро - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1565,55 євро - заборгованість по комісії за користування кредитом; 257610,90 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором.

10 листопада 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 направлено письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка виникла у звязку із невиконанням умов кредитного договору, яку останні мали виконати протягом пяти календарних днів з моменту її отримання. Вищезгадані вимоги залишились без задоволення.

За змістомст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050ЦК України банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за цими договорами, які є забезпеченням виконання зобов'язань.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач допустив неналежне виконання своїх обовязків, передбачених кредитним договором, оскільки не сплачував кредит та проценти за його користування відповідно до умов договору, а тому вищевказана сума підлягає стягненню з останнього.

Також правильним є висновок суду першої інстанції про припинення поруки, в звязку із зміною умов кредитного договору без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, між банком та боржником ОСОБА_2, 29 липня 2011 року, було укладено додаткову угоду №1, а 11 лютого 2013 року додаткову угоду №2.

Додатковими угодами сторони внесли зміни в існуючий кредитний договір, а саме, в пункт 1.1 вказаного договору, встановивши новий графік погашення боргу, а також збільшено розмір щомісячного платежу.

Аналізуючи нові графіки погашення кредитів, колегія суддів дійшла висновку, що вони суттєво відрізняються від графіку погашення кредитів, затверджених існуючим кредитним договором. Зокрема, в нових графіках погашення кредитів розмір щомісячних платежів (як за тілом кредиту, так і за відсотками) значно збільшився за рахунок всієї суми заборгованості до укладення додаткових угод, фактично відбулася реструктуризація боргу.

Встановлено, що з поручителем ОСОБА_3 не було погоджено укладання додаткових угод №1 та №2.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року в справі №6-701цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з 29 липня 2011 року, у звязку із зміною умов кредитного договору, шляхом укладення додаткових угод без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, договір поруки від 27 грудня 2007 року є припиненим.

Доводи апеляційної скарги про те, що банком ОСОБА_2 не надавалися кредитні кошти спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме ордером розпорядження від 27 грудня 2016 року про перерахування коштів згідно кредитного договору № CVD0GK00000027 (а.с. 17), меморіальним ордером від 28 грудня 2006 року (а.с. 122), випискою із рахунку 29094051646853 (а.с. 127-138).

Крім того, як слідує з матеріалів справи, відповідач добросовісно виконував зобовязання за кредитним договором, уклав дві додаткові угоди щодо реструктуризації боргу від 29 липня 2011 року та 11 лютого 2013 року.

Посилання апелянта на те, що рахунок 2233051600643 не є кредитним і з нього не могло бути здійснено перерахування кредитних коштів в сумі 20000 євро спростовується п. 1.2. кредитного договору, де чітко визначено, що для виконання договору банк відкриває позичальникові кредитний рахунок 2233051600643, з якого згідно ордера розпорядження від 27 грудня 2006 року були спрямовані на кредит рахунку каси 10022801838201 кошти в сумі 20000 євро для видачі.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права а тому підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України із ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню 9000 гривень судового збору.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 9000 гривень судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: