Ухвала суду № 59858540, 18.08.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Винту Ю. М.

Суддів : Перепелюк Л.М., Половінкіної Н.Ю.

Секретар Тодоряк Г.Д.

За участю: позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на 1/2 частину майна та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу квартири та земельної ділянки недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 червня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на 1/2 частину майна та з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу квартири та земельної ділянки недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на наступне.

Зазначала, що 21 червня 2002 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб, під час якого ними було набуто у власність рухоме та нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Вказувала на те, що згідно договорів купівлі - продажу земельних ділянок, укладених 14 квітня 2010 року ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 набули у спільну сумісну власність три земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,0400 га за адресою м. Чернівці, вул. Обнорського, 16, кадастровий номер 7310136600:36:002:0143, цільове призначення якої для обслуговування будинку та господарських споруд, земельну ділянку площею 0,0240 га кадастровий номер 7310136600:36:002:0140 за адресою м. Чернівці, вул. Обнорського, 14А для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також земельну ділянку площею 0, 0121 га за адресою м.Чернівці, вул. Обнорського, 16 кадастровий номер 7310136600:36:002:0117 для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,0761 га вартістю 141 064,08 грн., при цьому вартість 1/6 частини вказаного нерухомого майна становить 23 510,67 грн.

________________

№ 22ц-794/1041/16р. Головуючий у 1 інстанції: Піхало Н.В.

Категорія : 2/5 Доповідач: Винту Ю.М.

Рішенням Чернівецької міської ради від 14 жовтня 2010 року №1443 ОСОБА_3 та третім особам після зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок, передано у власність земельну ділянку площею 0,0761 га, розташовану за адресою м. Чернівці, вул. Обнорського, 14 А, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. Частки між співвласниками даної земельної ділянки буди визначені в добровільному порядку на підставі нотаріально посвідченого договору й відповідно ОСОБА_3 на праві власності належала 1/3 частина даної земельної ділянки.

На вказаній земельній ділянці відповідачем та третіми особами був збудований триквартирний будинок, квартира №3 в якому будувалась нею та відповідачем спільно як подружжям.

На підставі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 7 липня 2011 року, за відповідачем ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 135,90 кв. м, житловою - 62,30 кв. м., а також визнано право спільної сумісної власності за відповідачем та третіми особами на місця загального користування у вказаному будинку.

Вважала, що вона, як дружина відповідача ОСОБА_3 має право на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, оскільки вказане майно набуте відповідачем під час шлюбу, а також на 1/6 частину спірної земельної ділянки, на якій будинок розташований.

Також зазначала, що з лютого 2014 року вони з відповідачем подружні стосунки припинили, однак згоди щодо добровільного поділу спільного майна не досягли, а тому звернулася суду з відповідним позовом, в процесі судового розгляду якого їй стало відомо, що ОСОБА_3 без її згоди 19 грудня 2014 року продав спірну квартиру своїй матері ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер № 7515 НАК655919, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_9, а також на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2014 року відчужив своїй матері ОСОБА_7 належну йому 1/3 частку спірної земельної ділянки.

При цьому, дані договори були укладені у порушення вимог ст. 65 СК України без отримання її письмової згоди та були спрямовані на законне позбавлення її права на частку в спільному майні подружжя, у звязку із чим вважала, що дані договори підлягають визнанню недійсними.

Крім того зазначала, що 10 січня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в нотаріальному порядку було укладено договір довічного утримання, на підставі якого спірна квартира АДРЕСА_2 перейшла у власність ОСОБА_10, а також договір довічного утримання, на підставі якого 1/3 частина земельної ділянки також перейшла у власність ОСОБА_10

Вважала, що вказані договори купівлі-продажу квартири та 1/3 частини земельної ділянки підлягають визнанню недійсними, оскільки вони порушують її права як співвласника зазначеного нерухомого майна, а також суперечать вимогам закону, оскільки своєї згоди на відчуження квартири вона не давала й відповідно належна їй частка у спірному нерухомому майні підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_10

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням неодноразового уточнення позовних вимог, просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №3 в будинку №14 А по вул. Обнорського в м. Чернівці від 19 грудня 2014 року серія та номер НОМЕР_1 656919, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7;визнати за нею право власності а 1/2 ідеальну частку квартири №3, загальною площею 135,9 кв. м., житловою площею 62,3 кв. м. в будинку №14 А по вул. Обнорського в м. Чернівці; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/3 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,0761 га, розташованої по вул. Обнорського, 14А в м. Чернівці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку №14А, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7;визнати за нею право власності на 1/6 ідеальну частку земельної ділянки площею 0,0761 га, розташовану по вул. Обнорського, 14А в м. Чернівці, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, як частку в майні подружжя; визнати за нею право спільної сумісної власності разом із ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 на місця загального користування в будинку літ. А, що складає 164,5 кв. м., криниці 1, огорожі 1, по вул. Обнорського, 14 А в м. Чернівці; витребувати з чужого незаконного користування від ОСОБА_10 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 та 1/3 частку земельної ділянки, а також стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 15 червня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири №3 в будинку №14 А по вул. А. Обнорського в м. Чернівці від 19 грудня 2014 року, серії та номер НОМЕР_1 655919, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_9

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири №3, загальною площею 135,90 кв .м., житловою площею 62,3 кв. м. в будинку №14 А по вул. А. Обнорського в м. Чернівці.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу серії НАК №655984 від 26 грудня 2014 року 1/6 частки земельної ділянки №14 по вул. А. Обнорського в м. Чернівці, кадастровий номер 7310136600:36:002:0208, цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_9

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку земельної ділянки 14А по вул. А. Обнорського в м. Чернівці, цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 310136600:36:002:0208, площею 0,0761 га.

Витребувано у ОСОБА_8 у власність ОСОБА_1 1/2 ідеальну частку квартири №3, загальною площею 135,9 кв. м., житловою площею 62,3 кв. м. в будинку №14 А по вул. А. Обнорського в м. Чернівці та 1/6 частку земельної ділянки по вул. Обнорського, 14А в м. Чернівці, 7310136600:36:002:0208, цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0761 га.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 червня 2016 року скасувати, посилаючись на те, що приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції не встановив дійсний характер правовідносин сторін, підстави заявлених вимог, факти, які підлягали встановленню, не дав оцінки поданим сторонами доказам з дотриманням принципу допустимості, не навів мотивів відхилення частини цих доказів та не обґрунтував доведеність певних установлених ним фактів, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтовність рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Зібраними по справі доказами встановлено, що 21 червня 2002 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений шлюб, який рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 листопада 2015 року, розірвано.

Під час перебування сторін у шлюбі, на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 14 квітня 2010 року №1658, №1662 та №1660, укладених з письмової згоди ОСОБА_1 як дружини відповідача, відповідач ОСОБА_3 спільно з третіми особами ОСОБА_6, ОСОБА_11 набув у спільну сумісну власність земельні ділянки площею 0,0400 га за адресою м. Чернівці, вул. Обнорського, 16, кадастровий номер 7310136600:36:002:0143, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, земельну ділянку площею 0,0240 га кадастровий номер 7310136600:36:002:0140 за адресою м. Чернівці, вул. Обнорського, 14А, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування кафе (1.11.6 іншої комерційної діяльності), а також земельну ділянку площею 0, 0121 га за адресою м. Чернівці, вул. Обнорського, 16, кадастровий номер 7310136600:36:002:0117, з цільовим призначенням для ведення садівництва, що підтверджується копіями відповідних договорів.

В подальшому, після зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок, на підставі рішення Чернівецької міської ради від 11 жовтня 2010 року №1443 , земельна ділянка, розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Обнорського, 14 А площею 0,0761 га передана у власність відповідача ОСОБА_3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, співвласниками якої також є ОСОБА_6 та ОСОБА_11, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 637086 від 21 грудня 2010 року.

23 грудня 2014 року між ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 було укладено договір про визначення часток земельної ділянки, що є спільною сумісною власністю, відповідно до якого сторони в добровільному порядку визначили належність кожному із них як співвласникам, частку в розмірі по 1/3 частці земельної ділянки за кожним, що підтверджується копією відповідного договору.

Також судом встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Чернівці, вул. Обнорського, 14 А, площею 0,0761 га, у період шлюбу, сторонами та третіми особами було збудовано триквартирний будинок.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 07 липня 2011 року судом визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_4 А в м. Чернівці, загальною площею 135,9 кв.м., житловою 62,3 кв.м., а також визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 на місця загального користування площею 164,5 кв. м. в будинку літ. А по вул. Обнорського, 14 А в м. Чернівці та на криницю І, огорожу №1 за вказаною адресою.

Відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Оскільки спірне майно було придбано за час подружнього життя та за рахунок спільних коштів, воно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Доказів того, що спірна квартира та земельна ділянка придбана за кошти, які належали ОСОБА_3 особисто, суду не надано. Виникнення боргових зобовязань перед ОСОБА_8 під час перебування відповідача у шлюбі з позивачкою, на правовий режим спільної сумісної власності не впливають, а створюють обовязок подружжя щодо солідарного повернення боргу.

Відповідно до частин 1, 2, 3статті 65 СК Українидружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Частиною 1ст. 67 СК Українипередбачено, що дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Статтею 68 СК Українивизначено, щорозірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно доЦивільного кодексу України.

Статтею 369 ЦК Українивизначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Судом встановлено, що 19 грудня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_3 продав спірну квартиру № 3, розташовану у будинку № 14 А по вул. Обнорського в м. Чернівці, загальною площею 135,9 кв.м., житловою 62,3 кв.м. своїй матері ОСОБА_7

Крім того, 26 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1Ю було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_7 1/3 ідеальну частку земельної ділянки, площею 0,0761 га, що розташована у м. Чернівці, по вул.А.Обнорського, 14-А, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Під час укладення вказаних договорів, ОСОБА_3 зазначав, що на момент їх укладення прав у третіх осіб на вказану квартиру та земельну ділянку не має. Майно, яке є предметом договорів, не перебуває у спільній сумісній власності подружжя та є особистою приватною власністю, оскільки на момент його придбання у зареєстрованому шлюбі не перебував та не проживав однією сімєю з особою протилежної статі без реєстрації шлюбу (п.9 договорів).

10 січня 2015 року ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_8 два договори довічного утримання, відповідно до умов яких передала у власність останньої спірну квартиру та 1/3 земельної ділянки в обмін на зобовязання ОСОБА_8 забезпечувати її довічним утриманням.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозвязку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Як було встановлено судом, оспорювані договори укладені між ОСОБА_3 та його матірю ОСОБА_7, яка не могла не знати, що продавець, її син, на момент укладення договорів перебував у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 та не отримав її згоди на відчуження даного майна.

Згідно частини 1статті 388 ЦК Україниякщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 3статті 388 ЦК Українипередбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Оскільки ОСОБА_3 відчужив спільне майно подружжя надавши нотаріусу недостовірні відомості та не отримавши згоди ОСОБА_1, тобто здійснив відчуження майна проти волі співвласника, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що позивач ОСОБА_1О має право витребувати належну їй 1/2 частину спірної квартири та 1/6 частку земельної ділянки з чужого незаконного володіння ОСОБА_8

Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції не надано доказів на спростування позовних вимог ОСОБА_1

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 312, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :