Ухвала суду № 59857849, 23.08.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4807/16-ц

Номер провадження 2/643/3718/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2016 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Довготько Т.М.

при секретарі Бахметьєвій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень», третя особа - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про стягнення заборгованості по заробітній платі та авансовим звітам, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вище вказаною позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача Державної установи «Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень» /далі ДУ «ДІП СЕД»/ на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 51050грн.10коп.; заборгованість по авансовим звітам у розмірі 17583грн.56коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 363487грн.20коп, а всього: 432120грн.86коп.

Представник відповідача ДУ «ДІП СЕД» - ОСОБА_2 в судовому засіданні заявив клопотання про залишення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 363487грн.20коп. без розгляду на підставі п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 01.09.2015року та п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позову до суду не було сплачено судовий збір за вказану вище вимогу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти заявленого клопотання, однак зазначили, що якщо суд прийде до обґрунтованості заявленого клопотання надати час для сплати судового збору.

Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод конституційне право на судовий захист повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися в суд за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

З матеріалів справи беззаперечно встановлено, що позивач ОСОБА_1 крім іншого звернувся в суд з вимогами і про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно із ст.121 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119, 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

З матеріалів справи вбачається, що суддя, прийшовши до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 відповідає вимогам, викладеним в ст.ст. 119, 120 ЦПК України, 26.04.2016року постановив ухвалу про відкриття провадження у справі.

Представник відповідача виходить із того, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який позивач просить стягнути з відповідача не є заробітною платою в розумінні, а тому, відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання даного позову, який носить майновий характер, слід сплатити судовий збір в розмірі.

Однак така позиція представника відповідача, на думку суду, є хибною з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з підстав, передбачених ст.ст.116,117 КЗпП України.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч.1 ст.15 зазначеного Закону та ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні фактично є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку та по своїй природі структурно відноситься до заробітної плати.

Така позиція узгоджується і з висновком Верховного Суду України від 3 жовтня 2012 року, зробленим у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при розгляді справи за № 6-109 цс 12, згідно якого статті 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» вказаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Наведені положення дозволяють прийти висновку про те, що працівник має право звернутися до суду з позовом, зокрема про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, як складової належної працівнику заробітної плати (Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року справа № 1-18/2013).

Суд виходить з того, що спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір».

Згідно із ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту першого ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній від 01 вересня 2015 року) від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи, що предметом спору є вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 210 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ДУ «ДІП СЕД» - ОСОБА_2 про залишення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.М.Довготько