Вирок № 59857461, 23.08.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1138/16-к

Номер провадження 1-кп/623/182/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Вовк І.В.

за участю прокурора: Козир М.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

потерпілої: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015220320003028 від 23.11.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, уродженця с. Рай-Олександрівка Слов'янського району Донецької області, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, не судимого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

23.11.2015 року близько 01 години 30 хвилин ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21051, реєстраційний номер НОМЕР_2, в районі розташування с. Топальське Ізюмського району Харківської області, по автодорозі Р-79 «Сахновщина-Ізюм-Куп'янськ-КПП Піски», зі сторони м. Куп'янськ в напрямку м. Ізюм, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час руху не вибрав безпечну швидкість руху та грубо порушив вимоги п.п.2.9 а, 12.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого не впорався з керуванням та допустив перекидання автомобіля ВАЗ 21051.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді обширної рвано-скальпованої рани лівої кисті та лівого передпліччя, лівого плеча з дефектом шкіри, відкритого осколкового перелому лівої променевої кістки з дефектом кістки, відкритого вивиху головки лівої ліктьової кістки, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи №470-ІЗ\15 від 01.02.2016 року відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчиненого ним злочину, додатково повідомив, що у зв`язку з осліпленням автомобілем "Газель", який рухався у зустрічному напрямку, він не побачив велику вибоїну на дорозі, в яку в`їхав, та не зміг впоратися з керуванням, у результаті чого і була скоїна дорожньо - транспортна пригода. Потерпілій було сплачено у добровільному порядку близько ста тисяч гривень, і на даний час він працює на автомобілі у приватного підприємця, а тому просив не позбавляти його прав на керування автотранспортними засобами. Цивільний позов визнає в повному обсязі.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 підтвердила обставини вчиненої дорожньо - транспортної пригоди, те, що обвинувачений сплачує всі витрати на лікування, і також просила суд не позбавляти права керування обвинуваченого, оскільки це є єдиним його заробітком в сім`ї.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання у вигляді 2 років обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком - 2 роки із застосуванням додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки, та встановити обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1, потерпіла ОСОБА_2 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого та потерпілої, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій згідно ч.1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 офіційно не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря психіатра, нарколога та в Ізюмському ОМВК не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, про що свідчать: довідка з лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості та його свідчення, довідка з військкомату.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнає себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до середньої тяжкості злочину.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_1 - щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставинами, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння (висновок №202 від 23.11.2015р.).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості. вчиненого кримінального правопорушення, яке законом віднесено до середньої тяжкості злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи щире каяття, відшкодування завданого збитку обвинуваченим ОСОБА_1, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити основне покарання з застосуванням ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає як основні покарання, так і додаткове покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Суд враховує щире каяття, усунення заподіяної шкоди в сумі близько 100 тисяч гривень, особу обвинуваченого, відсутність судимості, те що він за місцем проживання характеризується позитивно, вину свою визнає повністю, позицію потерпілої стосовно недоцільності позбавлення права на керування транспортними засобами, і тому приходить до висновку не застосовувати додаткове покарання та не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами.

Розглянувши цивільний позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради, судом встановлено наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони на лікування потерпілого від цього злочину.

Частина 3 цієї статті встановлює, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1997 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину» визначено, що витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають

відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно ч.3 ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, дослідивши позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради щодо відшкодування витрат на лікування в розмірі 739,29 грн., суд задовольняє в повному обсязі, оскільки надано документальні підтвердження понесених витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 і обвинувачений визнає цивільний позов.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набранням вироком законної сили не обирати.

Судові витрати згідно ч.2 ст. 124 КПК України, а саме витрати, пов'язані з проведенням експертиз обставин дорожньо-транспортної пригоди в сумі 2111,04 грн., що проводилась експертами НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Речові докази - автомобіль ВАЗ 21051, реєстраційний номер НОМЕР_2, повернуто власнику ОСОБА_1 під розписку.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67, 75,76, ч.1 ст. 286 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, 349, 370, 374 КПК України, ст. 1206 ЦК України, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», пункт3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1997 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину», суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити основне покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі без застосування додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Застосувати до ОСОБА_1вимоги ст.75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, визначивши іспитовій строк - 1 рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набранням вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради (р/р 31551360148516, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02003304, банк в ГУДКСУ в Харківській області) витрати на лікування в розмірі 739 грн. 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (отримувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) судові витрати на проведення експертиз у розмірі 2111,04 грн., що складаються з витрат по експертизі обставин дорожньо-транспортної пригоди №305/16 від 13.04.2016 року в розмірі 1055,52 грн. та№206/16 від 22.03.2016 року в розмірі 1055,52 грн., проведені в кримінальному провадженні №12015220320003028.

Речові докази - автомобіль ВАЗ 21051, реєстраційний номер НОМЕР_2, повернуто власнику ОСОБА_1 під розписку, вважати повернутим.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору, потерпілій.

Головуючий суддя: М.П. Одарюк