Вирок № 59856790, 22.08.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/4719/15-к

н.п. 1-кп/415/112/16

ВИРОК

Іменем України

"22" серпня 2016 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Зайченко І.А.

прокурора Дьомушкіної І.В.

захисника ОСОБА_1.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Понирі, Понирівського району Курської області Російської Федерації, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, інвалідом не являється, раніше судимого: 17.07.1998 року Лисичанським міським судом за ст. ст. 81 ч.3, 141 ч.3, 44, 208, 42 (1960р.) до 5-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна; 31.10.2002 року Лисичанським міським судом за ст.ст. 289 ч.2, 296 ч.1, 70, 71 КК України до 6-ти років 6-ти місяців позбавлення волі, 24 жовтня 2008 року Лисичанським міським судом за ст.ст.185 ч.2, 15 ч.2, 289 ч.2 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого з місць позбавлення волі 28 лютого 2014 року за відбуттям строку покарання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2015 року в період часу з 23 години по 00.00 годин, ОСОБА_2 знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, шляхом вільного доступу, заволодів автомобілем « ВАЗ 21013» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, чим завдав останньому майнової шкоди, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №16/5 від 16.04.2015 року на суму 18731 грн.67 коп.

15 вересня 2015 року приблизно о 14 годині ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння біля будинку № АДРЕСА_3, шляхом вільного доступу, повторно, незаконно заволодів автомобілем марки ВАЗ 21011, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, чим завдав останньому майнової шкоди, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №39/5 від 02.10.2015 року на суму 16181 грн. 54 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України не визнав. Від надання вільних пояснень та відповідей на питання суду відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів, його вина у незаконному заволодінні транспортними засобами, вчинених повторно, підтверджується встановленими та дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності, які не викликають у суду сумнівів у їх достовірності.

По епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_3:

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що в його користуванні перебуває автомобіль ВАЗ 21011 білого кольору, державний номер НОМЕР_2. 15.09.2015 року близько 14 години він на своєму автомобілі приїхав в район будинку № АДРЕСА_3, де залишив його хвилин на 10. При цьому автомобіль не закривав, а ключ залишив у замку запалювання. Повернувшись він виявив пропажу автомобіля про що повідомив співробітників міліції. Протягом деякого часу йому подзвонив дільничий інспектор та повідомив, що його автомобіль знайшли. Після чого він під'їхав в район Дібровського колодязя, де побачив свій автомобіль, який було пошкоджено. Біля автомобіля знаходились співробітники ДАІ та раніше незнайомий йому обвинувачений. Співробітники ДАІ повідомили йому, що затримали обвинуваченого коли той керував його (ОСОБА_3) автомобілем. На даний час майнових претензій до обвинуваченого ОСОБА_2 він не має, автомобіль йому повернуто співробітниками міліції під розписку. Покарання просив призначити на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він працює інспектором ВДАІ по обслуговуванню міста Лисичанська. 15 вересня 2015 року він разом зі своїм колегою ОСОБА_6 знаходився на чергуванні і приблизно о 14 годині 30 хвилин від чергового надійшло повідомлення про викрадення у громадянина ОСОБА_3 автомобіля ВАЗ 21011 білого кольору номерний знак НОМЕР_2. Під час руху на службовому автомобілі по вулиці Свободи в районі «Дібровки» в місті Лисичанську ними було помічено викрадений автомобіль, який рухався назустріч службовому автомобілю. На їх вимогу про зупинку особа, яка керувала даним транспортним засобом не відреагувала, у зв'язку з чим вони включивши спецсигнал та гучномовець почали його переслідувати. Водій не зупинявся а намагався втекти, однак не впорався з керуванням в результаті чого скоїв наїзд на пеньок. Після чого вони наздогнали даний транспортний засіб за кермом якого знаходився обвинувачений ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. При цьому повідомив, що даний транспортний засіб йому не належить, а він перебуваючи на центральному ринку міста Лисичанська, побачивши як потерпілий ОСОБА_3 залишив його без догляду, викрав цей автомобіль з метою покататися.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він працює інспектором ВДАІ по обслуговуванню міста Лисичанська. 15 вересня 2015 року він разом зі своїм колегою ОСОБА_5 знаходився на чергуванні і приблизно о 14 годині 30 хвилин від чергового надійшло повідомлення про викрадення у громадянина ОСОБА_3 автомобіля ВАЗ 21011 білого кольору номерний знак НОМЕР_2. Приїхали на місце події, опитали людей та поїхали в бік міста Новодружеська, в районі приватного сектору побачили, що їде авто ВАЗ 21011 білого кольору, не тонований за зовнішніми ознаками схожий на викрадене авто, на вимогу зупинки водій не відреагував, у зв'язку з чим вони включивши спецсигнал та гучномовець почали його переслідувати. Водій не зупинявся, а намагався втекти, однак не впорався з керуванням в результаті чого скоїв наїзд на пеньок. Після чого вони наздогнали даний транспортний засіб за кермом якого знаходився обвинувачений ОСОБА_2 від якого було чути запах спиртного. Останній повідомив, що цей автомобіль він викрав і що це не вперше випадок заволодіння ним транспортними засобами.

Крім того вина обвинуваченого підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду місця події від 15.09.2015 року та фото таблицею до нього підчас проведення якого з 15 години 00 хвилин до 15 години 25 хвилин було оглянуто ділянку місцевості, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, дана ділянка площею приблизно 20х20м, на ділянці розташований будинок на якому написано «Комиссионный магазин», біля будинку мається ломбард, на ділянці біля кута будинку на асфальті мається паралельні сліди землі від колес автомобіля ( том ІV а.с.19-23);

- протоколом огляду місця події від 15.09.2015 року та фото таблицею до нього підчас проведення якого з 18 години 30 хвилин до 19 години 00 хвилин на ділянці місцевості, розташованої за адресою: м.Лисичанськ, вул.Піонерська, 97 за участю потерпілого ОСОБА_3, експерта та понятих було виявлено та вилучено автомобіль ВАЗ 21011 білого кольору, держ.номер НОМЕР_2 з наявними зовнішніми пошкодженнями, на передніх лівих дверях автомобіля виявлені та вилучені сліди пальців рук ( том ІV а.с. 24-29);

- рапортом інспектора ВДАІ м. Лисичанська ОСОБА_5 від 15.09.2015 року з якого вбачається, що під час здійснення заходів направлених на встановлення місця знаходження викраденого транспортного засобу ВАЗ 21011 д.н. НОМЕР_2, що належить потерпілому ОСОБА_3, під час руху службового автомобілю по вулиці Свободи в місті Лисичанську ним та співробітником ВДАІ по обслуговуванню міста Лисичанська інспектором ОСОБА_6. було помічено вищевказаний автомобіль, водій якого проігнорувавши вимогу про зупинку намагався втекти, однак біля будинку № 93 по вулиці Піонерській в місті Лисичанську автомобіль було зупинено. Після чого було встановлено особу яка керувала даним транспортним засобом, яким виявився ОСОБА_2 ( том ІV а.с. 44)

- висновком судової автотоварознавчої експертизи від 02.10.2015 року № 39/9, згідно якого середня ринкова ціна ідентичного повнокомплектного, технічно справного КТЗ ВАЗ 21011, 1979 року випуску, станом на 15.09.2015 року становить 16181 гривень 54 коп. (том ІV а.с. 110-114);

Перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції від 15 вересня 2015 року (том ІV а.с.51).

По епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_4:

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що 25 березня 2015 року вранці від співробітників міліції їй стало відомо, що у її сусіда ОСОБА_4, який тимчасово як переселенець проживав в квартирі АДРЕСА_4, було викрадено автомобіль Ваз білого кольору, який він залишив у дворі даного будинку. Після того як автомобіль було виявлено співробітниками міліції та повернуто потерпілому останній переїхав з міста Лисичанська до міста Кіровська і з того часу вона його більше не бачила.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він проживає в АДРЕСА_2. Потерпілий ОСОБА_4 проживав з ним по сусідству тимчасово як переселенець. Також йому відомо що у потерпілого ОСОБА_9 був автомобіль ВАЗ білого кольору, який він постійно залишав у дворі даного будинку. В ніч з 24 на 25 березня 2015 року він (ОСОБА_8) знаходився вдома, з вікна своєї квартири він бачив, що автомобіль ОСОБА_4 знаходився у дворі будинку десь до 23 години, а на ранок від співробітників міліції йому стало відомо, що автомобіль ОСОБА_4, який він залишив у дворі будинку було викрадено.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 25 березня 2015 року від співробітників міліції йому стало відомо, що з двору будинку АДРЕСА_2 було викрадено автомобіль, який належав потерпілому ОСОБА_4

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 допитані безпосередньо в судовому засіданні надали суду покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_10 та зазначили, що зі слів співробітників міліції їм стало відомо про викрадення автомобіля, що належав потерпілому ОСОБА_4 з двору будинку АДРЕСА_2.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що 18.04.2015 року приблизно о 08 годині 00 хвилин вона побачила біля двору будинку, де вона проживає, а саме за адресою: АДРЕСА_5, автомобіль ВАЗ 21013 білого кольору, державний номер НОМЕР_1, а 19.04.2015 року вона, побачивши автомобіль ДПС, який проїжджав поблизу її двору, зупинила його для того, щоб повідомити про невідомий автомобіль, який з'явився біля її двору 18.04.2015 року. Співробітники ДПС оглянули цей автомобіль, після чого поїхали, а 20.04.2015 року вранці вона побачила, що у даного транспортного засобу відсутні колеса і заднє сидіння і вона знову повідомила працівників ДПС про даний факт.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що 30.07.2015 року працівниками міліції її було запрошено в якості понятої при проведенні слідчого експерименту, під час якого чоловік, який представився ОСОБА_2, на пропозицію слідчого повідомити та на місці показати про обставини вчиненого ним злочину, добровільно без будь якого примусу та погроз показав місце де він незаконно заволодів транспортним засобом - ВАЗ білого кольору, провівши їх до двору будинку АДРЕСА_2, після чого вони поїхали в район Дібровки в місті Лисичанську, де обвинувачений показав всім учасникам слідчого експерименту місце, де він залишив даний автомобіль у зв'язку з тим, що закінчилося пальне. Відповідаючи на питання суду зазначила, що обвинувачений самостійно та добровільно показував та розповідав про обставини вчиненого ним злочину, співробітники міліції в її присутності ніякого впливу на обвинуваченого не оказували. За результатами слідчого експерименту було складено протокол, який вона підписала. Ніяких зауважень та пропозицій від учасників експерименту в тому числі і від обвинуваченого не надійшло.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив, що 30.07.2015 року за його згодою він був присутній при проведені слідчого експерименту під час якого раніше незнайомий йому чоловік, який представився як ОСОБА_2 на пропозицію слідчого показав місце де він незаконно заволодів транспортним засобом - ВАЗ білого кольору, провівши їх до двору будинку АДРЕСА_2, після чого вони поїхали в район Дібровки в місті Лисичанську, де обвинувачений показав всім учасникам слідчого експерименту місце, де він залишив даний автомобіль у зв'язку з тим, що закінчилося пальне. Відповідаючи на питання суду зазначив, що обвинувачений добровільно розповідав про обставини вчиненого ним злочину, співробітники міліції у нього запитували куди їхати, а він самостійно вказував на місце куди потрібно їхати.

Крім того вина обвинуваченого підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду місця події від 25.03.2015 року та фото таблицею до нього підчас проведення якого з 00 години 50 хвилин до 01 години 20 хвилин в присутності двох понятих було оглянуто ділянку місцевості, розташованої на подвір'ї за адресою: АДРЕСА_2, за 10 метрів з задньої сторони знаходиться будівля на відстані 5 метрів. З правої сторони на відстані 3 метра, розташована асфальтна дорога ( том ІІ а.с. 7-10);

- рапортом інспектора ВДАІ міста Лисичанська ОСОБА_5 від 21.04.2015 року відповідно до якого останнім під час чергування по нагляду за дорожнім рухом на АДРЕСА_5 було помічено автомобіль ВАЗ 21013 в кузові сіро-білого кольору н.з.НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 та числиться в угоні за Лисичанським МВ УМВС по єдиному обліку 1967 від 25.03.2015 року (том ІІ а.с. 129);

- протоколом огляду місця події від 21.04.2015 року та фото таблицею до нього підчас проведення якого з 14 години 30 хвилин до 15 години 45 хвилин на ділянці місцевості, розташованої біля будинку АДРЕСА_5 та на відстані 13 метрів від будинку АДРЕСА_6 за участю двох понятих, експерта, було виявлено та вилучено автомобіль ВАЗ 21013 білого кольору н.з.НОМЕР_1, 3 сліди пальців рук, 4 недопалки сигарет «Столичные» та мікрооб'єкти з переднього водійського та пасажирського сидіння ( том ІІ а.с. 130-137)

- висновком судової автотоварознавчої експертизи від 16.04.2015 року № 16/5, згідно якого середня ринкова ціна ідентичного повнокомплектного, технічно справного КТЗ ВАЗ 21013, 1986 року випуску, станом на 25.03.2015 року становить18731 гривень 67 коп. ( том ІІ а.с. 99-100);

- висновком судової дактилоскопічної експертизи № 981/465 від 14.06.2015 року відповідно до якого три сліди пальців рук розмірами 15х22 мм, 14х21 мм та 11х 19 мм відкопійовані на відрізки липкої стрічки ЛТ - 24 довжинами 43 мм, 25 мм та 40 мм, вилучені в ході огляду місця події 21.04.2015 року за адресою АДРЕСА_6 за фактом виявлення автомобіля ВАЗ 21013 д/н НОМЕР_1 - придатні для ідентифікації особи (том ІІ а.с. 146-149);

- висновком судової дактилоскопічної експертизи від 05.07.2015 року № 1234/604, згідно якого три сліди пальців рук розмірами 15х22 мм, 14х21 мм та 11х 19 мм відкопійовані на відрізки липкої стрічки ЛТ - 24 довжинами 43 мм, 25 мм та 40 мм, вилучені 21.04.2015 в ході огляду місця події по факту виявлення автомобіля ВАЗ 21013 держ.номер НОМЕР_1, залишені пальцями правої руки гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 ( том ІІ а.с.155-159);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 30 липня 2015 року (том ІІ а.с. 197-200) та фото таблицею до нього (том ІІ а.с. 201-202) під час якого в присутності двох понятих обвинувачений на пропозицію розповісти та показати де і коли він незаконно заволодів транспортним засобом добровільно запропонував проїхати до будинку АДРЕСА_2, де показав місце звідки він 24 березня 2015 року в період часу з 23.00. до 00.00 год викрав автомобіль ВАЗ21013 білого кольору, при цьому відтворив механізм та обставини вчиненого злочину, а саме: за допомогою запальнички відкривши вікно а потім двері автомобілю привів у рух транспортний засіб за допомогою дротів та поїхав в сторону міста Привілля. Далі по путі ОСОБА_2 вказувавши напрямок руху автомобілю зазначив про необхідність зупинитися на вулиці Дібровка в місті Лисичанську, де показав місце, де він залишив викрадений автомобіль у зв'язку з тим, що закінчилось пальне. Зауважень та доповнень від учасників процесуальної дії не надійшло.

При встановлених обставинах суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів викладених у даному вироку в судовому засіданні доведена повністю, а не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності.

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинів, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.

Зазначені захисником сумніви щодо правдивості показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не переконують суд в їх заінтересованості в результатах кримінального провадження. Свідки попереджалися про кримінальну відповідальність, приводилися судом до присяги, інших доводів сторона захисту не надала, а відтак всі припущення сторони захисту в цій частині є надуманими та до уваги не приймаються.

З метою забезпечення права обвинуваченого на захист та відстоювання його правової позиції, суд неодноразово відкладав розгляд даного кримінального провадження з метою організації та забезпечення явки до суду свідка обвинувачення ОСОБА_25 на допиті якої наполягав обвинувачений, однак остання в судове засідання не з'явилась, а документи надані на виконання ухвали суду про привід даного свідка свідчили про те, що свідок ОСОБА_25 виїхала за межі України, що унеможливлює її явку до суду.

Також судом приймались заходи щодо забезпечення явки до суду потерпілого ОСОБА_4, однак відповідно рапорту начальника відділення СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_26 потерпілий ОСОБА_4 виїхав до міста Кіровська Луганської області, яке на теперішній час контролюється незаконними збройними формуваннями. Дані обставини підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, зазначивши, що після того як автомобіль було виявлено співробітниками міліції та повернуто потерпілому ОСОБА_4, останній переїхав з міста Лисичанська до міста Кіровська Лйуганської області і з того часу вона його більше не бачила.

Учасники процесу в тому числі і сторона захисту не заперечували проти розгляду даного кримінального провадження за відсутністю потерпілого ОСОБА_4 за таких обставин.

Таким чином, судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права отстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин на підстав наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні стороною захисту не надано суду жодного доказу у частині її заперечень щодо вчинення обвинуваченим інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не вбачається.

Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд прийшов до висновку що винуватість ОСОБА_2 у скоєнні незаконного заволодіння транспортним засобом, вчинених повторно, повністю доведена в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, інвалідом не являється, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває ( том ІІ а.с. 194-195,), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно ( том ІІ а.с. 196, том ІV а.с. 77), раніше судимий ( том ІІ а.с. 186-188), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Наявності критичної оцінки обвинуваченим своїх дій, готовності нести відповідальність за вчинене та правових підстав для визнання поведінки обвинуваченого такою, що свідчать про його щире каяття, судом не встановлено, а тому обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Суд не визнає у якості обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого рецидив злочинів та вчинення злочинів повторно, зазначені в обвинувальному акті, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи суспільну небезпеку вчинених злочинів та кількість епізодів злочинної діяльності, наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його пом'якшують, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який не працює, єдиного джерела доходів не має, за останнім місцем проживання характеризується задовільно, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, в тому числі і за вчинення злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисні корисливі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 289 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Крім того, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 основного покарання за ст. 289 ч. 2 КК України, - у виді позбавлення волі, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог ст.59 КК України, застосувати і додаткове покарання - у виді конфіскації майна, передбаченого у санкції зазначеної статті, що обумовлено тяжкістю злочину і корисливим мотивом дій, інкримінованих в провину обвинуваченого.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено. Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає.

Підстав для зміни запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, обраного, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 17.09.2015 року ( том ІV а.с. 92-94), суд не вбачає.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2. слід обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 22 серпня 2016 року.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту затримання - з 15.09.2015 року (том ІV а.с. 52) до моменту ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не пред'явлений, що не позбавляє права останніх відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 судової автотоварознавчої експертизи № 16/5 від 16.04.2015 року витрати у сумі 368 гривень 28 копійок (т.ІІ а.с.98), судової автотоварознавчої експертизи № 39/5 від 02.10.2015 року витрати у сумі 491 гривня 04 коп. (т. ІV а.с.118) та дактилоскопічних експертиз: № 1696/844 від 29.09.2015 року, № 981/465 від 14.09.2015 року , № 1234/604 від 05.07.2015 року витрати в сумах: 306 гривень 90 копійок (т. ІV а.с. 114), 306 гривень 90 копійок (т.ІІ а.с.150) і 368 гривень 28 копійок (т.ІІ а.с.160) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

- автомобіль ВАЗ 21013 р.н. НОМЕР_1, що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 (т.ІІ а.с.165) - підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_4

- мікрооб`єкти з водійського сидіння, мікрооб`єкти з пасажирського сидіння, пачка з цигарок « Столичні», 3 сліди рук та дактилокарта на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 4 недопалки з написом « Столичні», зразки слини ОСОБА_2 (т.ІІ а.с.163,175), які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганської області підлягають знищенню.

- автомобіль марки ВАЗ 21011, р.н. НОМЕР_2, що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 (т. ІV а.с.30) - підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_3.

Керуючись ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити без змін - у вигляді тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 22 серпня 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення з моменту затримання - з 15.09.2015 року до моменту ухвалення вироку з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати: за проведення:

- судової автотоварознавчої експертизи № 16/5 від 16.04.2015 року у сумі 368 (триста шістдесят вісім гривень ) 28 коп. та судової автотоварознавчої експертизи № 39/5 від 02.10.2015 року у сумі 491 (чотириста дев'яносто одна гривня) 04 коп. - в загальній сумі - 859, 32 грн. (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013);

- судової дактилоскопічної експертизи № 1696/844 від 29.09.2015 року у сумі 306 гривень 90 копійок, судової дактилоскопічної експертизи № 981/465 від 14.09.2015 року у сумі 306 гривень 90 копійок, судової дактилоскопічної експертизи № 1234/604 від 05.07.2015 року у сумі 368 гривень 28 копійок, в загальній сумі 982, 08 грн. (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази по справі:

- автомобіль ВАЗ 21013 р.н. НОМЕР_1, що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4- повернути потерпілому ОСОБА_4

- мікрооб`єкти з водійського сидіння, мікрооб`єкти з пасажирського сидіння, пачка з цигарок « Столичні», 3 сліди рук та дактилокарта на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 4 недопалки з написом « Столичні», зразки слини ОСОБА_2, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганської області - знищити.

- автомобіль марки ВАЗ 21011, р.н. НОМЕР_2, що згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 - повернути потерпілому ОСОБА_3.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілим в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова