Ухвала суду № 59855640, 18.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1716/16 Справа № 206/1107/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Сенченко І.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року м. Дніпро

18 серпня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сенченка І.М.,

суддів Бровченко Л.В., Кононенко О.М.,

при секретарі судового засідання Пиріч Н.А.,

за участю: прокурора Пістун М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3,

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 12016040700000070 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року, яким

ОСОБА_5, який народився 17 вересня 1988 року у м. Дніпропетровську, зареєстрованого та проживаючого до засудження по вул. Електрична, 16/1 в м. Дніпропетровську, раніше судимого 18 січня 2011 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 3 роки, 25 вересня 2012 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково з місць позбавлення волі на невідбутий строк покарання1 р. 4 міс. 12 дн. на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2015 року,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного ОСОБА_5 за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2012 року і визначено остаточно покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 зараховано в строк відбуття покарання період часу попереднього увязнення з 18 лютого 2016 року по 24 червня 2016 року.

Провадження № 11-кп/774/1716/16 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1

Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України Суддя-доповідач ОСОБА_6

На зазначений вирок обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок місцевого суду, а матеріали кримінального провадження направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд, в іншому складі суду.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 вказує, що вирок суду підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду, а саме через те, що суд залишив поза увагою його усне клопотання про виклик в суд свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були очевидцями конфлікту між ним та потерпілим. За твердженням автора апеляції, ці свідки підтверджують його пояснення, надані в суді першої інстанції.

На апеляцію обвинуваченого прокурор приніс до апеляційного суду заперечення, в яких просить апеляцію ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок щодо останнього без змін.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_5, 15 січня 2016 року приблизно о 23 годині 15 хвилин, поблизу будинку 14 по вулиці Роторній в м. Дніпропетровську, за обставин і у спосіб відображені у вироку, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою відкритого заволодіння чужим майном, застосовуючи до потерпілого ОСОБА_3 насильство, зазначене у судовому рішенні, яке не є небезпечним для життя чи здоровя, шляхом ривка вихопив з його правої руки мобільний телефон марки «IPhone-5s», золотого кольору, з сім-карткою мобільного оператору «Київстар», загальною вартістю 10383, 50 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальні збитки на вищенаведену суму.

В апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_5 підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

На думку прокурора апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а вирок суду є законним і обґрунтованим.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 та його законний представник вказали суду на безпідставність принесеної обвинуваченим апеляції та вважали вирок місцевого суду законним та неупередженим.

Вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження та їх доводи в судових дебатах, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що принесена апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5, ставить за вимогу скасування вироку як незаконного та необґрунтованого через неповноту судового розгляду, коли залишились недопитаними свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про допит яких він заявляв клопотання та показання яких, на його думку, мали, істотне значення для ухвалення законного рішення, оскільки ці свідки були очевидцями події.

Така позиція обвинуваченого, висловлена в його апеляції, повязана з його показами, які він дав під час судового розгляду.

Так, в суді першої інстанції ОСОБА_5, не визнаючи свою винність за ч. 2 ст. 186 КК України пояснив, що він разом зі знайомим близько 12 години ночі повертався додому, а позаду них йшли дві жінки - ОСОБА_8 та ОСОБА_7. Він побачив потерпілого ОСОБА_3, який йшов разом з дівчиною та сварився з нею. Намагаючись заспокоїти потерпілого, він штовхнув останнього, і в цей час у ОСОБА_3 випав з рук мобільний телефон. Він, обвинувачений, його підібрав, оскільки потерпілий порвав йому куртку та телефон потрібен був йому в якості застави. Він повідомив ОСОБА_3, що буде чекати його біля кафе «Ласунчик», де і поверне йому телефон.

Отже, обвинувачений не заперечував, що він забрав телефон у потерпілого, однак вказав на те, що зробив це вимушено.

Разом з тим, аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить про надуманість обраної обвинуваченим позиції як щодо невинуватості, так і неповноти судового розгляду.

З приводу відкритого заволодіння майном, неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 вказав суду, що близько півночі він повертався додому разом зі своєю дівчиною ОСОБА_9. Коли вони йшли по вулиці та розмовляли на підвищених тонах, до нього підбіг якийсь чоловік, як в подальшому було встановлено - обвинувачений ОСОБА_5, з яким було ще дві жінки та чоловік, схопив його за куртку та повалив на землю, почав обшукувати, потім побачив в правій руці телефон та силоміць вирвав його з руки, а взамін поклав в руку ліхтарик. Куртку обвинуваченому він не псував, а останній не повідомляв жодної інформації, де він зможе забрати телефон.

Свідок ОСОБА_10 підтвердила показання потерпілого ОСОБА_3 щодо обставин грабежу телефону, належного останньому, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_5.

Крім того, як потерпілий так і свідок вказали суду і на неоднозначну роль свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 при вчиненні обвинуваченим грабежу. З їх показань слідує, що ці жінки стояли поруч, коли ОСОБА_5 повалив потерпілого ОСОБА_3 на землю та відбирав у нього телефон. Одна з цих жінок відтягувала ОСОБА_10, коли та намагалась захистити ОСОБА_3 та перешкоджала забрати телефон. Друга жінка стояла у ОСОБА_10 якийсь час за спиною. Після того, як ОСОБА_5 заволодів телефоном, він почав тікати, слідом за ним побігли і ці жінки. Після їх втечі ОСОБА_10 виявила, що в неї з карманів були викрадені телефон, ключі та інші речі.

Таким чином, місцевий суд, на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, обґрунтовано послався у вироку на показання потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_10, які повністю узгоджуються між собою. Підстав ставити під сумнів покази вказаних осіб у суду першої інстанції не було.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_5 не привів мотивів, з яких би потерпілий та свідок його обмовили.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає що по кримінальному провадженні наявна сукупність доказів, які носять значущий характер та дозволили суду зясувати всі обставини кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_5 і ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Отже, суд першої інстанції не допустив будь-якої неповноти судового розгляду, як на це вказує в апеляції обвинувачений ОСОБА_11.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вирок суду ухвалений згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року щодо ОСОБА_5, без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк його попереднього увязнення з 24 червня 2016 року по 18 серпня 2016 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення, а засудженим у той же строк з дня отримання копії ухвали апеляційного суду.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області