Рішення № 59855064, 16.08.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

16.08.2016

Справа № 203/3739/15-ц

2/0203/254/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого- судді Карпенка С.Ф.

при секретарі Штефані Д.Г.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянув в приміщенні суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи- приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, недійсними,

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2015 року до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська звернувся ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки.

В подальшому позивач неодноразово уточнював позов (т.1 а.с.93-97, 119-123, 204-208). В остаточній редакції позивач предявив позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи- приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_6, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, недійсними.

Вимоги аргументував слідуючим.

Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 на праві власності в порядку спадкування за законом на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_8. Право власності належним чином було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 29442859.

09 жовтня 2009 року ОСОБА_3 продав вказану квартиру ОСОБА_9, яка її потім продала 11 грудня 2009 року своїй сестрі- відповідачці ОСОБА_4

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 червня 2010 року ОСОБА_3 визнаний недієздатним, над ним встановлено опіку, опікуном призначено ОСОБА_2

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2010 року договір купівлі-продажу вказаної квартири від 09 жовтня 2009 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 2943 визнано недійсним.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_9 відхилена, а заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2010 року залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_4 відхилена, а заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2010 року залишено без змін.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_9, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про витребування майна із чужого, незаконного володіння та повернення його у власність- відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_2, діючого в інтересах недієздатного ОСОБА_3, була задоволена. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року скасовано. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_9, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про витребування майна із чужого, незаконного володіння та повернення його у власність, задоволений. Витребувано у ОСОБА_4 спірну квартиру АДРЕСА_2 та повернута у власність ОСОБА_3

Рішення суду набрали законної сили.

Тобто, ОСОБА_3 за рішеннями суду являється єдиним повноважним власником спірної квартири.

Ще після придбання квартири відповідачка ОСОБА_4 зареєструвалась в квартирі та стала її використовувати на свій розсуд. За собою вона зареєструвала право власності у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Оскільки квартира була витребувана у відповідачки як із чужого незаконного володіння і право власності повернуто ОСОБА_3, то відповідачка не набула право користування вказаною квартирою, проживає в ній незаконно, її реєстрація за вказаною адресою являється також незаконною. Своїм проживанням та реєстрацією в квартирі відповідачка перешкоджає власнику повноцінно користуватись та розпоряджатись належним йому майном на свій розсуд. Договір найму власник квартири з відповідачкою не укладав та не бажає укладати.

Постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 30 травня 2014 року виконавчий лист, виданий 19 грудня 2013 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про витребування у ОСОБА_4 спірної квартири та повернення її у власність ОСОБА_3 повернутий стягувачеві за неможливістю виконання, оскільки право власності на зазначену квартиру після переобладнання приміщень за боржником не зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області № 18443428 від 29 грудня 2014 року відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру, розташовану АДРЕСА_3 за ОСОБА_3, оскільки було встановлено наявність чинного запису про обтяження нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна. Також державним реєстратором було звернуто увагу на наявність самочинно проведеного переобладнання та відсутність документу про узаконення цього переобладнання відповідно до вимог законодавства.

Незважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_4 достовірно знала про витребування у неї спірної квартири та повернення квартири у власність ОСОБА_3, оскільки особисто приймала участь у судових засіданнях, зверталась з апеляційною скаргою на рішення суду, а приватний нотаріус ОСОБА_6 достовірно знала про визнання договору купівлі-продажу квартири від 09 жовтня 2009 року недійсним, на підставі якого ОСОБА_9 набула право власності, а невдовзі 11 грудня 2009 року продала квартиру ОСОБА_4, між тим 29 квітня 2015 року в день реєстрації зняття останнього арешту на квартиру, ОСОБА_4 уклала договір позики з ОСОБА_5, згідно якого ОСОБА_4 начебто отримала від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 690 134 грн. 59 коп. в якості позики строком на сім років. Строк повернення до 29 квітня 2022 року.

При цьому вказаний договір позики був забезпечений іпотекою. Предметом іпотеки було визначено квартиру АДРЕСА_1, на яку і було накладено заборону.

Вказаний договір був посвідчений 29 квітня 2015 року о 18 годині 46 хв. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Відповідачка ОСОБА_4 власницею предмету застави квартири АДРЕСА_1 не являється, оскільки судовим рішенням, яке набуло законної сили, квартира витребувана у неї і право власності вказаним рішенням повернуто ОСОБА_3, про що відповідачка ОСОБА_4 достовірно знала.

ОСОБА_3 з поважної причини не мав можливості зареєструвати повернуте йому право власності, оскільки на спірну квартиру під час слухання цивільних справ судом тричі накладався арешт і вирішувалось питання про його скасування. Також в квартирі було наявне самовільне перепланування, яке не було узаконено за ОСОБА_4 Відповідачці ОСОБА_4 було відмовлено у реєстрації права власності на самовільне перепланування рішенням державного реєстратора № 9487180 від 25 грудня 2013 року саме з приводу наявності чинних записів в Єдиному реєстрі заборон.

Але відповідачка ОСОБА_4 не мала права надавати майно в іпотеку, яке їй не належить, а приватний нотаріус ОСОБА_6 не мала права посвідчувати вказаний договір, оскільки вони знали про наявність спору відносно предмету іпотеки.

Позивач, незважаючи на явні сумніви, сам договір позики не оспорює, вважає недійсним лише ту частину договору, в якій вказаний договір позики забезпечується іпотекою, предметом якої виступає спірна квартира.

Окрім того, 02 липня 2015 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 припинили іпотеку, уклали між собою договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1285, виданий 02 липня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно якого право власності на спірну квартиру було зареєстровано вже за ОСОБА_5

ОСОБА_5, в свою чергу, 17 липня 2015 року уклала договір з ОСОБА_4, згідно якого вже ОСОБА_5 начебто позичила тепер ОСОБА_4 160000 грн. 00 коп., строк виконання основного зобовязання 17 липня 2020 року, правочин, в якому встановлено основне зобовязання: договір іпотеки, серія та номер 842, виданий 17.07.2015 р., видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Позивач в позові зазначає, що станом на теперішній час квартира витребувана і повернута у власність ОСОБА_3 судовим рішенням, залишається лише виконати це судове рішення, а відповідачки всіляко перешкоджають цьому, вчиняючи незаконні правочини.

Тому позивач просив винести рішення, яким визнати недійсними:

договір іпотеки серія та номер: 726, а саме: квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений 29 квітня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 21036269 від 29 квітня 2015 року, вид обтяження: заборона на нерухоме майно, зміст, характер обтяження: договір позики від 29 квітня 2015 року на суму 690134,59 грн. строком повернення до 29 квітня 2022 року,

-договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1285, виданий 02 липня 2015 року, виданий Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно якого іпотекодавець ОСОБА_4 задовольнила вимоги іпотекодержателя ОСОБА_5 шляхом передачі права власності на квартиру АДРЕСА_1,

-договір іпотеки,бланк НАН№879696, серія та номер: 842, виданий 17 липня 2015 року, видавник: ОСОБА_7, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, іпотеко держатель: ОСОБА_4, іпотекодавець : ОСОБА_5, предмет іпотеки: у житловому будинку літ. А-5 квартира АДРЕСА_4,

а також: скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5;

скасувати з Державного реєстру свідчення про іпотекодержателя ОСОБА_4,

скасувати заборону на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка була накладена згідно договору іпотеки серія та номер 842, виданий 17 липня 2015 року, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7,

постановити окрему ухвалу, яку направити начальнику Управління юстиції Дніпропетровської області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов порушень прав позивача ОСОБА_3, та доцільності припинення дії свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватним нотаріусом ОСОБА_6.

Вказані позовні вимоги підтримані в судовому засіданні представником позивача адвокатом ОСОБА_1, а також іншим представником позивача- Овчаренко Т.А., яка також раніше приймала участь в судових засіданнях по справі.

Відповідачі по справі та їх представники викликались в судове засідання неодноразово, належним чином. Однак в судове засідання 15 серпня 2016 року вони повторно не з'явились, причину неявки суду не повідомили, заяв та заперечень стосовно розгляду справи суду жодним не надано.

Позиція сторони відповідачів по справі була визначена в судових засіданнях, яка полагала в тому, що позов не визнавався, з урахуванням того, що позов подано особою, яка не має це належних повноважень, та тому, що позивач не набув права власності на нерухоме майно, відповідно до приписів ст. 182 ЦПК України, тому відповідачі не порушили його прав, вони мали право укладати оспорювані договори.

Суд прийшов до висновку про можливість та доцільність закінчення розгляду справи у їх відсутність, на чому наполягала сторона позивача.

Треті особи по справі- приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в суд не з'явились, заперечень проти розгляду справи у їх відсутність не надано. Приватний нотаріус ОСОБА_7 неодноразово повідомляв суд про згоду з розглядом справи у його відсутність. Приватний нотаріус ОСОБА_6 та її представник - ОСОБА_11, який особисто приймав участь в декількох судових засіданнях, не надали заперечень проти подальшого розгляду справи у їх відсутність.

В процесі судових засідань учасники процесу не заперечували проти розгляду справи у відсутність вказаних третіх осіб, як і не було заперечень проти розгляду справи у відсутності представника третьої особи-. відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції, в тому числі і з урахуванням припинення діяльності вказаної особи.

Суд, заслухав представника позивача, дослідивши матеріали справи, з урахуванням позиції представників відовідачів, визнав позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 на праві власності в порядку спадкування за законом на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_8 (т.1 а.с.9) Право власності належним чином було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 29442859.

Як видно з договору купівлі продажу (т.1 а.с.10-11) 09 жовтня 2009 року ОСОБА_3 продав вказану квартиру ОСОБА_9, яка її потім продала 11 грудня 2009 року своїй сестрі- відповідачці ОСОБА_4, що видно з договору купівлі-продажу ( т.1 а.с. 13-14).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 червня 2010 року (т.1 а.с.15) ОСОБА_3 визнаний недієздатним, над ним встановлено опіку, опікуном призначено ОСОБА_2, відповідно до посвідчення № 597-опік від 16 червня 2010 року (т.1 а.с.8).

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2010 року (т.1 а.с. 16) договір купівлі-продажу вказаної квартири від 09 жовтня 2009 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 2943, визнано недійсним.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_9 відхилена, а заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2010 року залишено без змін (т.1 а.с.17

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_4 відхилена, а заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2010 року залишено без змін (т.1 а.с.18

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_9, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про витребування майна із чужого, незаконного володіння та повернення його у власність- відмовлено (т.1 а.с.19-20).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_2, діючого в інтересах недієздатного ОСОБА_3, була задоволена. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року скасовано. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_9, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про витребування майна із чужого, незаконного володіння та повернення його у власність, задоволений. Витребувано у ОСОБА_4 спірну квартиру АДРЕСА_2 та повернута у власність ОСОБА_3 (т.1 а.с.21-23).

Рішення суду набрали законної сили.

Тобто, ОСОБА_3 за рішеннями суду визнаний фактично єдиним повноважним власником спірної квартири.

В той же час, після придбання квартири відповідачка ОСОБА_4 зареєструвалась в квартирі та стала використовувати її на свій розсуд. За собою вона зареєструвала право власності у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Оскільки квартира була витребувана у відповідачки як із чужого незаконного володіння і право власності повернуто ОСОБА_3, то відповідачка втратила право користування вказаною квартирою, залишилась і проживає в ній з позбавленням права. Проживанням та реєстрацією в квартирі відповідачка перешкоджає власнику повноцінно користуватись та розпоряджатись належним (повернутим) йому майном на свій розсуд. Договір найму власник квартири з відповідачкою не укладав та не бажає укладати.

Постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 30 травня 2014 року виконавчий лист, виданий 19 грудня 2013 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про витребування у ОСОБА_4 спірної квартири та повернення її у власність ОСОБА_3 повернутий стягувачеві за неможливістю виконання, оскільки право власності на зазначену квартиру після переобладнання приміщень за боржником не зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області № 18443428 від 29 грудня 2014 року відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру, розташовану АДРЕСА_3 за ОСОБА_3, оскільки було встановлено наявність чинного запису про обтяження нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна. Також державним реєстратором було звернуто увагу на наявність самочинно проведеного переобладнання та відсутність документу про узаконення цього переобладнання відповідно до вимог законодавства.

Зазначене учасниками процесу не заперечувалось.

Не зважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_4 достовірно знала про витребування у неї спірної квартири та повернення квартири у власність ОСОБА_3, оскільки особисто приймала участь у судових засіданнях, зверталась з апеляційною скаргою на вказане рішення суду, за яким визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 09 жовтня 2009 року, на підставі якого ОСОБА_9 набула право власності недійсним, а потім 11 грудня 2009 року продала квартиру ОСОБА_4, остання між тим 29 квітня 2015 року в день реєстрації зняття останнього арешту на квартиру, уклала договір позики з ОСОБА_5, згідно якого ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 690 134 грн. 59 коп. в якості позики строком на сім років. Строк повернення - до 29 квітня 2022 року.

При цьому вказаний договір позики був забезпечений іпотекою. Предметом іпотеки було визначено квартиру АДРЕСА_1, на яку і було накладено заборону.

Вказаний договір був посвідчений 29 квітня 2015 року о 18 годині 46 хв. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (т.1 а.с.167-169).

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з право їх застави.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 583 ЦК України застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

Відповідачка ОСОБА_4 власницею предмету застави - квартири АДРЕСА_1 не являється, оскільки судовим рішенням, яке набуло законної сили, квартира витребувана у неї і право власності вказаним рішенням повернуто ОСОБА_3, про що відповідачка ОСОБА_4 достовірно знала. При укладанні договору іпотеки, як видно з п.п. 3.1, 3.2 вона засвідчила і гарантувала, що на момент укладання цього договору саме вона є законним власником предмета іпотеки і має необмежене право розпоряджатись, користуватись і відчужувати предмет іпотеки, і конкретно, що її право власності не є предметом судових позовів.

ОСОБА_3 з поважної причини не мав можливості зареєструвати повернуте йому право власності, оскільки на спірну квартиру під час слухання цивільних справ судом тричі накладався арешт і вирішувалось питання про його скасування. Також в квартирі було наявне самовільне перепланування, яке не було узаконено за ОСОБА_4 Відповідачці ОСОБА_4 було відмовлено у реєстрації права власності на самовільне перепланування рішенням державного реєстратора № 9487180 від 25 грудня 2013 року саме з приводу наявності чинних записів в Єдиному реєстрі заборон.

Відповідачка ОСОБА_4 не мала права надавати в іпотеку майно, яке їй не належить, а приватний нотаріус ОСОБА_6 не мала права посвідчувати вказаний договір, з огляду на обізнаність про наявність спору відносно предмету іпотеки.

Позивач, незважаючи на явні сумніви, сам договір позики не оспорює, вважає недійсним лише ту частину договору, в якій вказаний договір позики забезпечується іпотекою, предметом якої виступає спірна квартира.

На час укладання спірного договору відповідачка ОСОБА_4 не мала права володіння субєктивним цивільним правом - правом власності на предмет іпотеки. ЇЇ право власності на спірну квартиру було припинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України у звязку з відчуженням власником ОСОБА_3 у неї свого майна.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦК України лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Стороною відповідача порушено право власності ОСОБА_3, а тому такий правочин в частині визначення іпотеки згідно до вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України має бути визнаний недійсним.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Окрім того, 02 липня 2015 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 припинили іпотеку, уклали між собою договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1285, виданий 02 липня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно якого право власності на спірну квартиру було зареєстровано вже за відповідачкою ОСОБА_5 (т.1 а.с.190-193).

ОСОБА_5, в свою чергу, 17 липня 2015 року уклала договір з ОСОБА_4, згідно якого вже ОСОБА_5 начебто позичила тепер ОСОБА_4 160000 грн. 00 коп., строк виконання основного зобовязання 17 липня 2020 року, правочин, в якому встановлено основне зобовязання: договір іпотеки, серія та номер 842, виданий 17.07.2015 р., видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7Е.(т.1 а.с. 128).

Визнаються послідовними та аргументованими посилання позивача, що станом на теперішній час квартира витребувана і повернута у власність ОСОБА_3 судовим рішенням, залишається лише виконати це судове рішення, а відповідачки всіляко перешкоджають цьому, саме цією метою є вчинення ними незаконних правочинів, які зареєстровані в Державному реєстрі (т.1 а.с.82-85, 98-100а). Оскільки ж договір

іпотеки, укладений відповідачами 29 квітня 2015 року визнається недійсним, то як наслідок цього повинно визнати недійсними договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02 липня 2015 року та договір іпотеки від 17 липня 2015 року. Відповідно до цього державна реєстрація прав власності в Державному реєстрі на імя відповідачки ОСОБА_5 повинна бути скасована.

Визнаються безпідставними заперечення сторони відповідачів щодо відсутності повноважень особи, що звернулась до суду з вказаним позовом. Повноваженя ОСОБА_2 підтверджені документально його посвідченям опікуна (т.1 а.с.8,) паспортом (т.1. а.с.7), рішенням Святошинського районного суду від 14 червня 2010 року про призначення опікуном (т.1. а.с.15), довідками Київського міського психоневрологічного диспансеру (т.1 а.с.64, т.2 а.с.40), листом завідуючого сектром опіки та піклування над недієздатними та обмежено дієздатними особами управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 05 квітня 2016 року (т.2 а.с.63), ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року(т.1 а.с.162-163).

Суд, при розгляді справи по суті, прийшов до висновку про можливість закінчення розгляду справи у відсутність відповідачів та їх представників, приймаючи до уваги, що позиція сторони відповідачів була неодноразово розяснена суду, а в подальшому стороною відповідачів вчинялися процесуальні дії, що лише сприяли невиправданому затягуванню розгляду справи, перешкоджали прийняттю рішення по суті.

Суд вважає не доведеним обовязковість застосування ст. 211 ЦПК України, а саме винесення окремої ухвали, яку направити начальнику Управління юстиції Дніпропетровської області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов порушень прав позивача ОСОБА_3 та доцільності припинення дії свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватним нотаріусом ОСОБА_6

Відповідно до ч.1 ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Тобто, це не є обовязком суду, а окрім того відсутні достатні аргументи щодо винесення ухвали саме стосовно нотаріуса.

Судові витрати позивача за сплачений судовий збір (т.1. а.с.1, 92а) відповідно до ст. 88 ЦПК України, належить покласти на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,11, 57-60, 64, 88, 208, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 228, 319, 346, 583 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи- приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, недійсними, задовольнити.

Договір іпотеки серія та номер: 726, а саме: квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений 29 квітня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 21036269 від 29 квітня 2015 року, вид обтяження: заборона на нерухоме майно, зміст, характер обтяження: договір позики від 29 квітня 2015 року на суму 690134 грн. 59 коп. строком повернення до 29 квітня 2022 року- визнати недійсним.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1285, виданий 02 липня 2015 року, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно якого іпотекодавець ОСОБА_12 задовольнила вимоги іпотекодержателя ОСОБА_5 шляхом передачі права власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати недійсним.

Договір іпотеки, бланк НАН№879696, серія та номер: 842, виданий 17 липня 2015 року, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, іпотекодержатель: ОСОБА_4, іпотекодавець: ОСОБА_5, предмет іпотеки: у житловому будинку літ. А-5 квартира АДРЕСА_5, визнати недійсним.

Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5.

Скасувати з Державного реєстру свідчення про іпотекодержателя квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_13,

Скасувати заборону на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, накладену згідно договору іпотеки серія та номер 842, виданий 17 липня 2015 року, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 (іпн.3249619168), ОСОБА_5 (іпн.2341300287) на користь ОСОБА_2 (іпн.2948212556) судові витрати за сплачений судовий збір- 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Карпенко С.Ф.