Постанова № 59854528, 17.08.2016, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/445/16-а

п/с 2-а/174/18/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ілюшик І.А.,

за участі секретаря Заіка А.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Сукач Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Вільногірську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, третя особа Вільногірська міська рада Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка виникла внаслідок невиплати компенсації за вимушений прогул, стягнення відшкодування за завдану майнову та моральну шкоду,-

В С Т А Н О В И В:

27.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, третя особа Вільногірська міська рада Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка виникла внаслідок невиплати компенсації за вимушений прогул, стягнення відшкодування за завдану майнову та моральну шкоду.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до рішення Вільногірської міської ради за № 02-01\УІ від 16.11.2010 р. «Про визнання повноважень міського голови м. Вільногірська» визнано з 16.11.2010 р. його повноваження обраного міського голови м. Вільногірська Дніпропетровської області. Рішенням Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 26.01.2015 року за № 1984-85\УІ «Про дострокове припинення повноважень міського голови м. Вільногірська Дніпропетровської області ОСОБА_1.» його повноваження міського голови були незаконно припинені. Розпорядженням в. о. міського голови Дроздіної Л. Г. від 31.01.2015 р. за № р-26\0\3-15 його протиправно звільнено з посади міського голови.

Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2016 року визнано протиправними та скасовано рішення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 26.01.2015 р. за № 1984-85\VІ, розпорядження в. о. міського голови Дроздіної Л. Г. від 31.01.2015 р. за № р- 26\0\3-15 «Про звільнення міського голови м. Вільногірська ОСОБА_1.» та розпорядження в. о. міського голови Дроздіної Л. Г. від 31.01.2015 р. за № 16-к\тр «Про припинення трудового договору (контракту)», визнано звільненим його з посади міського голови м. Вільногірська з 25.11.2015 р. у зв'язку із закінченням строку його повноважень у відповідності до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», стягнуто з Вільногірської міської ради на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 39691,30 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., матеріальну шкоду в розмірі 8625 грн., 11354,66 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 року постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, зазначену вище, було скасовано в частині зміни дати та формулювання причин звільнення та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, майнової шкоди, судових витрат та відмовлено в задоволені позову в цій частині. В іншій частині постанову суду 1-ї інстанції залишено без змін. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що посада міського голови знаходиться в штаті Виконавчого комітету Вільногірської міської ради, зв'язку з чим, судом 1-ї інстанції помилково було стягнуто з Вільногірської міської ради на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, моральну та матеріальну шкоду і витрати на правову допомогу, в зв'язку з чим, в цій частині й було ухвалено судом апеляційної інстанції нову постанову.

За зверненням позивача Виконкомом Вільногірської міської ради внесено зміни до його трудової книжки в частині підстав його звільнення. Грошове відшкодування виплачено не в повному обсязі, а саме, в сумі 39 691 грн. 30 коп. за період часу з 01.02.2015 року - по 24.11.2015 року включно, виходячи з постанови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2016 року, яку було скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 року. Тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу виплачено не в повному обсязі.

Посилаючись на положення ст. 117 КЗпП позивач просив стягнути з відповідача його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

На час працевлаштування його, як особи, яка займала посаду міського голови, відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» просив стягнути середню заробітну плату, яку він одержував на виборній посаді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету за шість місяців

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача переді позивачем на його думку складає: 54 195,26 грн. + 69 275,52 грн. + 57 425,76 = 180 896 (сто вісімдесят тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 54 коп.

Щодо обґрунтування завданої майнової шкоди зазначив, що з 01.09.2013 року, був зарахованим слухачем факультету державного управління Дніпропетровського регіонального інституту державного управляння Національної академії державного управління при Президентові України (далі - ДРІДУ) з заочною формою навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю «Державне управління». Після його незаконного звільнення з посади міського голови м. Вільногірська, тобто зі служби в органах місцевого самоврядування, він втратив своє право та можливість на подальше навчання в ДРІДУ за державним замовленням та змушений був перейти на контрактну (платну) форму навчання за індивідуальним договором про надання освітніх послуг. Вартість такого навчання в ДРІДУ ним сплачена за власні кошти в розмірі 7 125 грн.за навчальний період з 16.04.2015 р. - по 05.10.2015 року, яку і просить стягнути з відповідача.

Під час розгляду справи Верхньодніпровським судом Дніпропетровської області та Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом він поніс судові витрати, які просить стягнути з Виконкому Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, включаючи витрати на правову допомогу кошти, в розмірі 11 354 грн. 66 коп., з яких - 243,60 грн. по оплаті судового збору та 11 111,06 грн. витрати на правову допомогу.

Вважає, що незаконним діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 50000 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача за рахунок місцевого бюджету на його користь заборгованість по заробітній платі, яка виникла внаслідок невиплати мені відповідачем компенсації за вимушений прогул в розмірі 180 896 (сто вісімдесят тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 54 коп., з яких 54 195, 26 грн. не виплачена в повному обсязі відповідачем заборгованість по заробітній платі за вимушений прогул та 69 275, 52 грн. - заборгованість відповідача по виплаті заробітку з моменту звільнення - по дату фактичного розрахунку зі мною, виходячи з розрахунку заборгованості та мого середньоденного заробітку, здійсненому відповідачем за період часу з 01.02.2015 року - по 24.11.2015 року включно та 57 425,76 грн. - заробітна плата за шість місяців після припинення роботи на виборній посаді в зв'язку з неможливістю працевлаштуватись на посаді, яку я займав до обрання на виборну посаду.

Стягнути з відповідача за рахунок місцевого бюджету на його користь компенсацію за завдану і майнову шкоду в розмірі 7 125 грн.

Стягнути з відповідача за рахунок місцевого бюджету на його користь судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу кошти, в розмірі 11 354 грн. 66 коп., з яких - 243,60 грн. по оплаті судового збору та 11 111,06 грн. витрати на правову допомогу при розгляді справи за його адміністративним позовом до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, пропорційно до задоволених судом позовних вимог у цій справі,виходячи з обґрунтувань, наведених вище.

Стягнути з відповідача за рахунок місцевого бюджету на його користь компенсацію за завдану моральну шкоду, пов'язану з протиправним звільненням та незаконною невиплатою йому в повному обсязі компенсації за вимушений прогул, в розмірі 50 000 грн.

Позивач та його представник в судове засідання з'явилися, позов та його обґрунтування підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи на боці відповідача проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що усі належні позивачу суми виплачені в повному обсязі, підстав для відшкодування морально та матеріальної шкоди немає, судові витрати по іншій справі не підлягають стягненню з виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2016 року частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано протиправним та скасовано рішення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 26.01.2015 року № 1984-85/VI «Про дострокове припинення повноважень міського голови м. Вільногірська Дніпропетровської області ОСОБА_1.». Визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. міського голови секретаря Вільногірської міської ради Дніпропетровської області Дроздіної Л.Г. № 16-к/тр від 31.01.2015 року «Про припинення трудового договору (контракту)». Визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. міського голови секретаря Вільногірської міської ради Дніпропетровської області Дроздіної Л.Г. № р-26/0/3-15 від 31.01.2015 року «Про звільнення міського голови м. Вільногірськ ОСОБА_1.» (а.с. 60-66).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 року вказану постанову скасовано в частині зміни дати та формулювання причин звільнення, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, майнової шкоди, судових витрат на правову допомогу та відмовлено в цій частині. Зазначено, що посада міського голови знаходиться в штаті Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, тому з Вільногірської міської ради вказані суми стягнуто помилково (а.с. 26-28).

В постанові суду першої інстанції від 21.01.2016 року зазначено, що згідно з рішенням Вільногірської міської ради від 25.11.2015 року № 02-01/ VIІ визнано повноваження новообраного міського голови м. Вільногірськ з 25.11.2015 року. За повідомленням Вільногірської міської ради від 20.01.2016 року днем відкриття першої сесії діючої міської ради є також 25.11.2015 року.

Позивач звертався із письмовими заяви до Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області в результаті чого було внесено запис до його трудової книжки про його звільнення з посади міського голови м. Вільногірська у зв'язку із закінченням строку повноважень, п. 1 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування України, сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 39253,54 грн. (а.с. 10-12).

Згідно листа Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 30.06.2016 року за вих. № 27-1216/0/2-16 позивачу також проведено нарахування всіх сум, що належить йому при звільненні, тому щодо затримки розрахунку при звільненні позивач обмежується датою виплати, а саме, 01.07.2016 року.

Відповідно до проведеного відповідачем розрахунку, ередня заробітна плата позивача становила 9570,96 грн., за невикористані дні відпустки йому нарахована сума 6961,50 грн. (а.с. 13, 14, 18, 19).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований, як приватний підприємець з 06.10.2015 року (а.с. 20-25).

Згідно із довідкою № 179 від 05.10.2015 року ДРІДУ між ОСОБА_1 та інститутом укладено договір ЦЗ-78/1-13 від 16.04.2015 року про надання освітньої послуги в інституті на контрактній основі за заочною формою зі спеціальності «Державне управління» з наданням кваліфікації «магістр державного управління» ОСОБА_1 у період з 16.04.2015 року по 30.09.2015 року сплачено 4 350, 00 грн. (а.с. 29).

Також 5.10.2015 року позивачем було сплачено за навчання 2775 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 32).

Згідно наказу від 10.05.2016 року за № 17 розпочато ліквідацію філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» приватного акціонерного товариства «Юкрейніан кемікал продактс» (а.с. 30-31).

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 до обрання на посаду мера м. Вільногірська займав посаду головного металурга технічного відділу управління комбінату філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» (а.с. 69, 70).

Згідно листа філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» приватного акціонерного товариства «Юкрейніан кемікал продактс» від 08.08.2016 року за вих. № 01-15/884 станом на 25.11.2015 року вакансія головного металурга технічного відділу управління комбінату філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» приватного акціонерного товариства «Юкрейніан кемікал продактс» у штатному розписі відсутня (а.с. 59).

Головною особливістю виникнення, розвитку та припинення трудових відносин за участю державних службовців є те, що ці відносини існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані із прийняттям на державну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАСУ позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.

Встановлення статтями 105 та 162 КАС способів захисту не виключає застосування інших способів захисту, зокрема тих, які встановлені КЗпП при розгляді вимог про поновлення на роботі.

Щодо вимоги позивач про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то слід виходити з наступного.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

При цьому у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, період за який підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогул становить з 01.02.2015 року по 25.11.2015 року. Заробіток за період вимушеного прогулу позивача складає (9570,96 грн. Х 9 місяців) + (455,76 грн. Х 17 днів) = 93886,56 грн.

З листа виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 30.06.2016 року випливає, що при нарахуванні середнього заробітку за час вимушеного прогулу ним зараховано отриману позивачем допомогу по безробіттю в сумі 48312,79 грн., а також отриманий позивачем дохід з 11.06.2015 року по 23.07.2015 року на посаді заступника начальника - начальника бюджетного відділу міського фінансового управління Вільногірської міської ради Дніпропетровської області в сумі 6320,23 грн., що особами, які беруть участь у справі не заперечується.

Загальна сума виплат за вимушений прогул має становити 93886,56 грн., виплачено 39253,54 грн., тобто недоплаченою позивачу залишилась сума 54633,02 грн. (6320,23 грн. + 48312,79 грн.), натомість позивач у своїй заяві просить стягнути з відповідача на його користь 54195,26 грн. за період з 01.02.2015 року по 25.11.2015 року.

Виходячи з того, що позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 39253,54 грн., що підтверджується матеріалами справи, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП судом враховується різниця в заробітку за час виконання позивачем нижчеоплачуваної роботи, тому до виплати позивачу належать 48312,79 грн. без урахування податку на доходи та обов'язкові збори.

Щодо врахування при розрахунку виплати працівникові середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу сум, які отримані ним, як допомога по безробіттю, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Особами, які беруть участь у справі, не заперечують, що ОСОБА_1 перебував на обліку у Вільногірському міському центрі зайнятості та отримав допомогу в розмірі 48312,79 грн., що зазначено в постанові Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 4 ст. 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III № 1533 передбачено, що з роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі оновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до підп. 9 п. 6 Положення про Державну службу зайнятості України, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 № 19/2013, Державна служба зайнятості України для виконання покладених на неї завдань має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що питання про стягнення з роботодавця або позивача вартості допомоги по безробіттю, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, не є предметом даного судового розгляду.

Рішення суду про виплату заробітної плати, іншого грошового утримання за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню в частині виплат за один місяць (п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС), тому необхідно допустити негайне виконання у межах суми стягнення за один місяць з Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 9945 грн. без урахування податку на доходи та обов'язкові збори.

Щодо затримки розрахунку при звільненні, то згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП обов'язок роботодавця з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає при невиплаті з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Слід зазначити, що остаточний розрахунок з позивачем проведено з ініціативи відповідача та розмір виплаченої суми сторонами не оспорюється, тобто між позивачем та відповідачем відсутній спір про розмір належних до виплати сум після звільнення працівника, а тому відсутні правові підстави для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, розмір заборгованості складає 69275,52 грн. (455,76 грн. Х 152 дні), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо обов'язку виплати відповідачем допомоги позивачу на час працевлаштування.

Згідно абз. 1, 2 ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 року № 93-IV, депутат місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на

виборній посаді в раді.

Отже, ця норма Закону гарантує працівнику, звільненому з роботи у зв'язку із обранням його на виборну посаду, повернутися на попереднє місце роботи (посаду) на тому ж підприємстві, в установі, організації або отримання рівноцінної роботи (посади). У разі, якщо надати депутату попередню або рівноцінну роботу неможливо - Законом передбачається збереження на період його працевлаштування, але не більше 6 місяців, середнього заробітку, який він одержував на виборній посаді у раді. Така виплата здійснюється за рахунок відповідного місцевого бюджету.

Відповідно ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»

від 21.05.1997 № 280/97-ВР, на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Слід зазначити, що вказані норми передбачають гарантії для осіб, які займали виборні посади на час їх працевлаштування на протязі шести місяців після припинення повноважень. Однією з підстав припинення виплати є, зокрема, працевлаштування у 6-місячний період після припинення повноважень.. Відлік шестимісячного строку починається з наступного дня після припинення повноважень.

У постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ від 07.10.2014 року № 21-408а14, яка постановлена щодо інших обставин, однак прямо стосується питання щодо того чи можна вважати фізичну особу підприємця працевлаштованою особою, зазначено, що особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, не може бути визнана безробітною.

Згідно матеріалів справи, позивач з 06.10.2015 року є фізичною особою підприємцем, іншу особу обрано на посаду мера м. Вільногірськ 25.11.2015 року, отже, позивач на цей час був працевлаштований, а тому втратив право на отримання допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 року № 93-IV. Тому в задоволенні позову в цій частині має бути відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єкта публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогами вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовуються державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Оскільки позивач перебував у трудових відносинах з Виконавчим комітетом Вільногірської міської ради, міською радою прийнято незаконне рішення про дострокове припинення повноважень міського голови м. Вільногірськ ОСОБА_1 та його було незаконно звільнено з посади розпорядженнями в.о. міського голови,у зв'язку з чим він був змушений оплачувати навчання у ДРІДУ, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь завданої матеріальної шкоди, яка полягає у понесених ним витрат на оплату навчання. Заявлені вимоги підлягають задоволенню в сумі 7125 грн., яка є документально підтвердженою.

Щодо стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат під час розгляду адміністративного позову цього ж позивача до іншого відповідача, то слід зазначити, що питання щодо розподілу судових витрат регулюється положеннями кодексу адміністративного судочинства України (ст. 94 КАС України) та має вирішуватись судом під час винесення постанови (п. 5 ч. 1 ст. 161 КАС України).

Слід зазначити, що кожна норма матеріального права є підставою для звернення з позовом до суд, однак позовні вимоги не можуть бути обґрунтовані положеннями процесуального законодавства. Крім того, виконком Вільногірської міської ради Дніпропетровської області приймав участь у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (№174/163/15-а п/с 2-а/173/1/21016), як третя особа на боці відповідача, а не як сторона у справі.

Щодо вимог позивача про відшкодування відповідачем завданої моральної шкоди слід зазначити наступне.

Згідно ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що мало місце порушення прав працівника у сфері трудових відносин, які полягають у невиплаті компенсації за вимушений прогул у повному обсязі та незаконному звільненні, що призвели до моральних страждань позивача. Пунктом 13 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року визначено, що незаконне звільнення працівника є порушенням прав працівника у сфері трудових відносин. Сам факт несвоєчасної виплати заробітної плати вже свідчить про порушення конституційних прав позивача.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характеру та тривалості немайнових втрат, виходячи із засад розумності та справедливості, суд оцінює завдану позивачу моральну шкоду в 5000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до таких висновків.

За приписами ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» підлягають визначенню понесені витрати на правову допомогу за участь в судовому засіданні адвоката із розрахунку 40 % мінімальної заробітної плати за годину роботи, тобто в сумі 686 грн. 33 коп. за участь в судовому засіданні на протязі однієї години одинадцяти хвилин. Позивачем понесені витрати на правову допомогу підтверджені документально (а.с. 76), до матеріалів справи долучено договір з адвокатом, який приймав участь у судовому засіданні (а.с. 55, 56) та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 57).

Керуючись ст.ст. 158-163, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, третя особа Вільногірська міська рада Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка виникла внаслідок невиплати компенсації за вимушений прогул, стягнення відшкодування за завдану майнову та моральну шкоду задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 4052614, юридична адреса: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Варена, 15) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 48312 (сорок вісім тисяч триста дванадцять) грн. 79 коп. без урахування податку та додаткових зборів.

Стягнути з Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 4052614, юридична адреса: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Варена, 15) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) за затримку розрахунку при звільненні 69275 (шістдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 52 коп. без урахування податку та додаткових зборів.

Стягнути з Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 4052614, юридична адреса: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Варена, 15) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7125 (сім тисяч сто двадцять п'ять) грн.

Стягнути з Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 4052614, юридична адреса: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Варена, 15) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Допустити негайне виконання у межах суми стягнення за один місяць з Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 4052614, юридична адреса: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Варена, 15) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 9945 грн.

Стягнути з Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 4052614, юридична адреса: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Варена, 15) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: (АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування судових витрат 686 грн. 33 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

В іншій частині судові витрати віднести на рахунок позивача.

Повний текст постанови буде виготовлено у п'ятиденний строк.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у десятиденний строк з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя

Вільногірського міського суду І.А.Ілюшик