Постанова № 59853348, 15.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2016 р. Справа № 920/197/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ (вх.№1502 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 25.04.16 у справі № 920/197/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Сумигаз, м. Суми,

про стягнення 2 776 872 грн. 67 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року позивач - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Сумигаз, м.Суми, на свою користь 2 776 872 грн. 67 коп., в тому числі 1 540 825 грн.47 коп. пені, 120717 грн. 23 коп. 3% річних, 1 115 329 грн. 97 коп. інфляційних збитків, у звязку з несвоєчасною оплатою природного газу відповідно до договору №03/120/13-В на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.04.2016 року у справі №920/197/16 (суддя Є.А. Жерьобкіна) у задоволенні позову відмовлено, з посиланням на не повернення позивачем актів приймання передачі та відсутність права вимагати проведення оплати отриманого газу.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В звязку з відпусткою судді Плужника О.В. автоматизованою системою документообігу для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Істоміна О.А.

В звязку з відпусткою судді Пушай В.І. автоматизованою системою документообігу для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Белецька А.М., суддя Істоміна О.А.

В звязку з відпусткою судді Білецької А.М. автоматизованою системою документообігу для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

Відповідач надав клопотання про проведення судово - економічної експертизи для визначення суми боргу, інфляційних, річних та інших питань, яке колегія суддів відхилила як необґрунтоване.

В судовому засіданні 01.08.2016р. оголошена перерва до 10.08.2016р. об 12:00 год., а 10.08. оголошена перерва до 15.08.2016р. об 9.30 год.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між сторонами укладений договір №03/120/13-В на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 зі змінами відповідно до додаткових угод №№1-19, позивач зобовязується передати у власність відповідача у 2013р. природний газ, а останній, в свою чергу, зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що позивач передає відповідачу з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі, передбаченому Договором та додатковими угодами.

У п. 3.3 Договору зазначено, що приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4 Договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобовязується надати позивачу підписані та скріплені печаткою відповідача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязаний повернути відповідачу один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У п. 6.1 Договору зазначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі акту приймання-передачі.

На виконання своїх зобов'язань по Договору позивач передав відповідачу природний газ: у січні 2013 року 181,400 тис.куб.м. на суму 794 505,88 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.13; у лютому 2013 року 150,006 тис.куб.м. на суму 657 004,68 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.13; у березні 2013 року 141,630 тис.куб.м. на суму 620 319,00 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.03.13; у квітні 2013 року 78,101 тис.куб.м. на суму 342 792,79 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.04.13; у жовтні 2013 року 109,992 тис.куб.м. на суму 474 674,43 грн.; відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.10.13; у листопаді 2013 року 98,425 тис.куб.м. на суму 424 756,63 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від ЗОЛ 1.13; у грудні 2013 року 141,453 тис.куб.м. на суму 610 445,52 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.13; у січні 2014 року 193,092 тис.куб.м. на суму 751 682,44 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.14; у лютому 2014 року 163,138 тис.куб.м. на суму 635 075,35 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.14; у березні 2014 року 107,411 тис.куб.м. на суму 418 137,28 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.03.14; у квітні 2014 року 63,491 тис.куб.м. на суму 317 648,02 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.04.14; у жовтні 2014 року 94,964 тис.куб.м. на суму 579 570,62 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.10.14; у листопаді 2014 року 111,154 тис.куб.м. на суму 709 126,95 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.14; у грудні 2014 року 142,406 тис.куб.м. на суму 1 047 948,67 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.14; у січні 2015 року 166,145 тис.куб.м. на суму 1 222 641,12 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.15; у лютому 2015 року 155,964 тис.куб.м. на суму 1 109 540,38 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.15; у березні 2015 року 102,717 тис.куб.м. на суму 1 133 058,90 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.03.15; у квітні 2015 року 70,259 тис.куб.м. на суму 641 613,62 грн. відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.04.15; що складає 2271,748 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 12490542,28 грн.

Остаточні розрахунки за поставлений Позивачем природний газ Відповідач в порядку п.6.1 Договору (у редакції Додаткової угоди №3) повинен був здійснювати до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу, на підставі відповідного акту прймання-передачі природного газу.

Проте розрахунки за Договором відповідач здійснював з порушенням передбачених п.6.1 цього Договору строків, на час подання позову відповідач розрахувався за поставлений природний газ у повному обсязі, що не заперечувалось позивачем.

Оскільки, відповідач виконав обовязок з оплати з порушенням строків (встановлені п.6.1 Договору), то позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 3% річних та інфляційних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), а також пені, відповідно до п. п. 7.1-7.2 Договору.

Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних та пені, оскільки вважав, що позивачем порушені умови про повернення актів приймання - передачі газу.

Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст.526 та ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.14 та ст.629 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд першої інстанції зробив безпідставний висновок, що, за змістом п.п.3.4,6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 4.01.2013р. № 03/120/13-В, право на проведення остаточних розрахунків у покупця виникає лише за умови повернення акту приймання - передачі газу, в зв'язку з тим, що позивач не надав доказів повернення відповідачу актів приймання - передачі газу, тому порушення грошового зобовязання відсутнє та виконання зобовязання відстрочено на час прострочення кредитора.

Колегія суддів вважає, зазначений висновок неправильним як такий, що не відповідає чинному цивільному законодавству та умовам укладеного між сторонами договору, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник в зв'язку з тим, що позивач (продавець) та відповідач (покупець) по-різному витлумачуючи зміст пунктів 3.4 та 6.1 договору, неоднаково розуміють термін виконання зобов'язання з оплати щомісячно поставленого газу.

Відповідно до ч.3 статті 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Згідно зі частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1 договору №03/120/13-В передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зазначений пункт договору узгоджується з вимогами ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, пунктом 6.1 договору №03/120/13-В встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, що відповідає приписам ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після підписання позивачем акта приймання-передачі газу чи після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Дійсно, згідно з п.3.4 договору №03/120/13-В акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п.6.1 цього договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу, тобто настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовується висновок суду першої інстанції про зворотне.

Крім того, колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано докази внесення будь-яких змін до договору №03/120/13-В, в тому числі до п.6.1 цього договору.

Отже, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обовязок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу, тобто прострочення грошового зобовязання відповідача за договором не повязане з моментом реального підписання сторонами відповідного акту.

Колегія суддів вважає, що умови договору №03/120/13-В не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 20-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу чи з дня одержання підписаного акта покупцем, тому час підписання сторонами відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобовязанням відповідача.

В звязку з чим колегія суддів вважає що, не врахувавши приписи ч.1 ст.530 та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обставини прострочення підписання позивачем актів приймання-передачі газу з 01.01.2013 по 30.04.2015 та їх несвоєчасного повернення відповідачу, а саме з недотриманням 8-денного терміну, передбаченого п.3.4 договору, вказують на встановлення іншого строку платежу за поставлений газ.

Суд першої інстанції зробив неправомірний висновок про перенесення строку платежу на дату отримання покупцем оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаного продавцем, з якого починається обовязок оплатити отриманий газ, що суперечить матеріалам справи, зокрема проведенням розрахунків та відсутністю заборгованості за отриманий газ.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання суду першої інстанції на норми ч.4 ст.612 та ч.2 ст.613 ЦК України в обґрунтування висновку про ненастання прострочення боржника внаслідок прострочення кредитора, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Проте, згідно з п.4.1 договору сторони погодили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.

Матеріали справи свідчать про відсутність спору між сторонами щодо фактичних обсягів та строків щомісячної поставки газу протягом з 01.01.2013 по 30.04.2015 , тому прострочення оформлення окремих актів приймання-передачі газу не може змінювати конкретний строк оплати, визначений пунктом 6.1 договору.

Колегія суддів враховуючи, що акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, тому виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на запізніле підписання позивачем актів з 01.01.2013 по 30.04.2015р.

Отже, підстави, які б певним чином заважали або впливали б на виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості газу у строк, встановлений п.6.1 договору, а прострочення позивача щодо підписання актів не може бути умовою для відстрочення виконання грошового зобов`язання відповідачем на підставі ч.2 ст.613 ЦК України, оскільки саме відповідач спочатку складає акт та обізнаний про обсяг спожитого у відповідному місяці природного газу за показниками лічильників (п.п.3.4,4.1 договору).

Разом з тим, несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обовязку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Таким чином, суд першої інстанції в обґрунтування висновку щодо ненастання обов'язку відповідача оплатити поставлений газ до моменту повернення позивачем підписаних актів приймання-передачі газу помилково застосував норми ч.2 ст.530 та ст.ст.612,613 ЦК України, оскільки сторонами в п.6.1 договору №03/120/13-В чітко визначено строк остаточного розрахунку за фактично поставлений газ - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що з покупця за порушення термінів оплати поставленого товару стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Колегія суддів вважає, що в звязку з прострочкою оплати отриманого газу є підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 1533874, 83 грн. пені, 119564,65 грн. річних, 974028,59 грн. інфляційних втрат (перерахунок проведений з урахуванням вимог постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань».)

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 530,611,612,613,629,692 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2016 р. по справі №920/197/16 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Сумигаз, (40030, м. Суми, вул.Береста, 21, код ЄДРПОУ 03352432) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ-601, вул.Б.Хмельницького,6; код ЄДРПОУ 20077720) 1533874,83 грн. пені, 119564,65 грн. три проценти річних, 974028,59 грн. - інфляційних втрат, 39412,01 грн. судового збору, 43353,21 грн. судового збору по скарзі.

В інший частині позову відмовити.

Наказ доручити надати господарському суду Сумської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19.08.16

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.