Постанова № 59852731, 16.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2016 р. Справа № 922/4117/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю:

прокурора - Волика О.Г. (службове посвідчення № 035279 від 26.08.2015)

представника 1-го позивача - Пономаренка В.І. (довіреність № 220/816/д від 30.12.2015)

представника 2-го позивача - не з'явився

представника 1-го відповідача - Настусенка Д.Д. (довіреність № 08-11/7797/2-15 від 30.12.2015)

представника 2-го відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 3218 від 31.07.2015)

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків (вх. №1426 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2016 у справі № 922/4117/15

за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України, м. Київ

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова

до 1) Харківської міської ради, м. Харків

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Харківська гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, м. Харків

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Заступник військового прокурора Харківського гарнізону звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова з позовом до Харківської міської ради і Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним пункту 15.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради №1473/14 від 26.02.2014; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, укладеного 29.09.2014 між відповідачами; та вилучення у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова вказаної земельної ділянки. Прокурор посилався на те, що прийняття оспорюваного рішення в оскарженій частині і передача спірної земельної ділянки відповідачеві-2 в оренду відбулися з порушенням вимог закону та з перевищенням компетенції ради, позаяк спірна земельна ділянка є державною власністю та відноситься до категорії земель оборони і є військовим майном, рішення з відчуження якого приймається виключно Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Проте таке рішення зазначеними уповноваженими органами не приймалося. Оскільки вказане рішення у спірній частині є незаконним, то і договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі цього рішення, є таким, що суперечить приписам законодавства та підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка поверненню позивачеві-2. Позов обґрунтований приписами статей 12, 20, 77, 84, 141 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 1 Закону України "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", положеннями Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", Постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 №1282, пункту 45 Тимчасового положення про порядок отримання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування ними, затвердженим наказом Міністерства оборони України №483 від 22.12.1997.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.09.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2015, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2016 у справі № 922/4117/15 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 922/4117/15 та рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2015, і передано справу № 922/4117/15 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2016 по справі № 922/4117/15 (суддя Бринцев О.В.) в позові відмовлено повністю. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на користь Харківської міської ради 2.009,70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2.192,40 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Харківської міської ради 2.009,70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2.192,40 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 2.009,71 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2.192,50 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 2.009,71 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2.192,50 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на користь Державного бюджету України 37.758,00 грн. судового збору за подання позову, 33.738,60 грн. судового збору за подання апеляційних скарг та 33.860,30 грн. судового збору за подання касаційних скарг. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного бюджету України 37.758,00 грн. судового збору за подання позову, 33.738,60 грн. судового збору за подання апеляційних скарг та 33.860,30 грн. судового збору за подання касаційних скарг.

Військовий прокурор Харківського гарнізону із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування. Просить рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2016 року по справі № 922/4117/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також прокурор в апеляційній скарзі просив суд апеляційної інстанції звільнити або відстрочити сплату судового збору за подання даної апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 Клопотання Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу прокурора до провадження. Розгляд скарги призначено на 21 червня 2016 р. о 10:30 год. Задоволено клопотання прокурора про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та відстрочено сплату судового збору в розмірі 83067,60 грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2016 року по справі № 922/4117/15 до ухвалення судового рішення у справі. В задоволенні клопотання прокурора про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2016 по справі № 922/4117/15 відмовлено.

24.05.2016 Військова прокуратура Харківського гарнізону звернулась до суду апеляційної інстанції із клопотанням про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення № 1064 від 18.05.2016 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2016 по справі № 922/4117/15.

Дане клопотання судом задоволено, а зазначені документи залучені до матеріалів справи.

15.06.2016 уповноваженим представником ФОП ОСОБА_5 - ОСОБА_6 через канцелярію суду надані заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 6186), в яких другий відповідач просить рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2016 по справі № 922/4117/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не було порушено норми матеріального та процесуального права, обставини справи встановлені правильно на підставі досліджених у судовому засіданні доказів та з урахуванням вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 28.01.2016 по даній справі.

У судовому засіданні 21.06.2016 представник Міністерства оборони України - Пономаренко В.І. звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та надання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 розгляд справи відкладено на 12.07.2016 о 12:00 год.

Міністерство оборони України, м. Київ (позивач-1) надало пояснення по суті апеляційної скарги (вх. № 6965 від 12.07.2016), в яких вважає вимоги скарги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, у зв'язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2016 по справі № 922/4117/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у даних поясненнях.

Харківська міська рада, м. Харків (відповідач-1) надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6966 від 12.07.2016), в якому вважає рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2016 по справі № 922/4117/15 законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, як безпідставну.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 розгляд справи відкладено на 16.08.2016 о 12:00 год.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова та Харківська гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України відзивів на апеляційну скаргу не надали. Їх представники в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Неявка представників 2-го позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті в апеляційному порядку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши у судовому засіданні 16.08.2016 прокурора та уповноважених представників 1-го позивача, 1-го та 2-го відповідачів, які підтримали свої правові позиції по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків (вх. №1426 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2016 у справі № 922/4117/15 задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26 лютого 2014 року відповідачем-1 - Харківською міською радою було прийнято Рішення за № 1473/14 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", згідно з пунктом 15.2. Додатку до якого відповідачу-2 - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5, м. Харків надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) строком до 01.02.2039, що належить територіальній громаді м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови (код класифікації видів цільового призначення - 03.15), площею 5,0394 га, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель стрілецько-стендового комплексу у АДРЕСА_1 (том 1 аркуші справи 15-17).

На виконання вищевказаного рішення між Харківською міською радою (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, м. Харків (орендарем) був укладений Договір оренди землі від 29.09.2014 (том 2 аркуші справи 34-42).

Позовними вимогами Заступника військового прокурора Харківського гарнізону, що заявлені в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до Харківської міської ради і Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків, у даній справі є:

1) визнання недійсним пункту 15.2 Додатку 2 Рішення № 1473/14 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 26.02.2014;

2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, укладеного 29.09.2014 між відповідачами;

3) вилучення у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова вказаної земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.09.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2015, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2016 у справі № 922/4117/15 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 922/4117/15 та рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2015, і передано справу № 922/4117/15 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, місцевий господарський суд, посилаючись на статті 215, 216, частину першу статті 317, статтю 321 Цивільного кодексу України, статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини, з'ясувавши правовий статус та категорію спірної земельної ділянки, яка з урахуванням представлених доказів у справі, визнана судом такою, що не відноситься до земель оборони і не належить до державної власності, а була законно надана Харківською міською радою ФОП ОСОБА_5 в оренду для обслуговування належних останньому на праві власності будівель, дійшов висновку, що позовні вимоги жодними документальними доказами не підтверджені. Крім того, за всіма встановленими під час розгляду спору по суті обставинами даної справи в їх сукупності, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів та з урахуванням висновків, що викладені у постанові Вищого господарського суду України від 28.01.2016 по справі № 922/4117/15, місцевий господарський суд встановив, що права та охоронювані законом інтереси держави в особі позивачів не порушені і це виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що прокурором та позивачами не підтверджено жодними доказами факт передачі в оренду відповідачу-1 саме тієї земельної ділянки, яка знаходиться у власності (користуванні) позивачів. Технічна документація та правовстановлюючі документи, на підставі яких у гарнізонної ради Всеармійського військово-мисливського товариства Київського військового округу, у Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова та у ТОВ "Хантер" виникло право власності (користування) земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 у матеріалах даної справи не містяться. Крім того, на підтвердження позовних вимог ані прокурором, ані позивачами не було надано суду доказів того, що спірна земельна ділянка передавалась Міністерству оборони України, або Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харкова, або будь-яким іншим військовим частинам або чи військовим формуванням, як юридичним особам, утвореним відповідно до законів України.

Таким чином, господарський суд першої інстанції встановивши, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю і відноситься до земель житлової та громадської забудови, вона була сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі 05.04.2012, і це підтверджується витягом з Державного земельного кадастру НВ-6300891852014 від 13.02.2014 (том 2 аркуші справи 44-45, 46-47); на цій земельній ділянці знаходиться належне відповідачеві-2 нерухоме майно (том 3 аркуші справи 125-127, 128-129), дійшов висновку, що Харківська міська рада правомірно розпорядилася спірною земельною ділянкою, надавши її в оренду ФОП ОСОБА_5 для обслуговування нежитлових будівель, що в свою чергу є підставою для відмови в позові про визнання недійсним пункту 15.2. Додатку 2 Рішення Харківської міської ради № 1473/14 від 26.02.2014, а отже й про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, укладеного 29.09.2014 між відповідачами та про вилучення у Приватного підприємця ОСОБА_5 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова вказаної земельної ділянки.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, висновки місцевого господарського суду відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а рішення суду прийняте з дотриманням процесуальних норм, через що правові підстави для його скасування у суду апеляційної інстанції відсутні.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що згідно з приписами статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (стаття 19 Земельного кодексу України).

Згідно з приписами статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом (стаття 77 Земельного кодексу України).

Відповідно до приписів статей 83, 84 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У відповідності до приписів статей 79, 791 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

На підтвердження належності спірної земельної ділянки до державного майна зі статусом військового, прокурором надано:

1) копію акту прийому-передачі земельної ділянки, будівель, споруд та майна стенду Харківських мисливців "Залютин Яр" від 29.11.2000, згідно якого Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України здало, а Харківська КЕЧ, як структурний підрозділ Міністерства оборони України, прийняло на облік земельну ділянку площею 25,46 га, будівлі та споруди, розташовані на даній ділянці (том 1 аркуш справи 125-127). При цьому, як зазначає прокурор, у подальшому вказаному стрілецько-стендовому комплексу було надано статус військового містечка та присвоєно черговий порядковий номер - НОМЕР_2;

2) копію рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013 по справі № 5023/4224/12 (том 1 аркуші справи 42-52), яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2014 (том 1 аркуші справи 53-56).

Проте вказані докази та судові рішення не підтверджують факт приналежності спірної земельної ділянки до земель державної власності, а саме до земель оборони.

Колегія суддів також визнає необґрунтованими посилання прокурора в позовній заяві на рішення виконкому Харківської міської Ради депутатів трудящих № 19/244-с від 25.06.1951 року, в якому вказується на закріплення за КЕЧ Харківського району земельної ділянки площею орієнтовно 45 га на західних схилах Залютиного яру для використання під стрільбище згідно доданого до цього плану (том 1 аркуш справи 24).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується прокурором, у даному спірному випадку в матеріалах справи не міститься жодних належних та допустимих доказів - документів (технічної документації, проектів землеустрою, актів на право користування землею, закріплення земельної ділянки межовими знаками, цільове призначення земельної ділянки, як землі оборони), які б у відповідності з положеннями чинного земельного законодавства, посвідчували право Держави, або Міністерства оборони України чи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на користування земельною ділянкою, як площею 10 га, так і площами 25,46 га та 45 га.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Акт прийому-передачі будівель і споруд, майна товариства мисливських та рибальських господарств Стенд Харківських мисливців "Залютин Яр" від 29.11.2000 (площа земельної ділянки - 25,46) та відомості, які містяться в наданій прокурором Інформації про інвентаризацію земель Міністерства оборони України (військове містечко № НОМЕР_2, приблизна площа 10,00 га, том 1 аркуш справи 128-129), не підтверджують факт віднесення земельних ділянок до категорії земель оборони, як це передбачено статтею 20 Земельного кодексу України, а також надання земельних ділянок по АДРЕСА_1 Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харкова та Міністерству оборони України у користування та виникнення у позивачів права користування земельною ділянкою за вказаною адресою. При цьому, слід зазначити, що Актом прийому-передачі будівель і споруд, майна товариства мисливських та рибальських господарств Стенд Харківських мисливців "Залютин Яр" від 29.11.2000 взагалі не було визначене конкретне місце розташування земельної ділянки та її межі.

Відповідачі обґрунтовано зазначають і ці доводи приймаються колегією суддів до уваги про те, що військове містечко № НОМЕР_2 не було та не є юридичною особою, яке утворено згідно із чинним законодавством, а тому йому не могла передаватися у користування і спірна земельна ділянка.

Прокурором та позивачами не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції доказів того, що спірна земельна ділянка передавалась Міністерству оборони України, або Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харкова, або будь-яким іншим військовим частинам або чи військовим формуванням, як юридичним особам, утвореним відповідно до законів України.

Під час всього розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції, прокурором не підтверджено факт передачі в оренду відповідачу-1 саме тієї земельної ділянки, яка знаходиться у власності (користуванні) позивачів, на чому наголошує прокурор.

Посилання прокурора та позивача на рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2013 у справі №5023/4224/12, не приймаються колегією суддів до уваги, адже як правильно зауважив суд першої інстанції при вирішенні даної господарської справи № 922/4117/15, вказані доводи не відповідають приписам статті 35 Господарського процесуального кодексу України та не узгоджуються із пунктом 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18.

Так, за приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню лише обставини, які установлені рішенням суду у іншій господарській, цивільній або адміністративній справі, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У розумінні приписів наведеної норми преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Крім того, в контексті зазначеної норми, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже установлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (у тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Однак, відповідачі у даній справі № 922/4117/15 не брали участь у справі №5023/4224/12, а отже суб'єктні склади учасників по цим справам не співпадають, що вже виключає можливість застосування норми статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Більше того, факт належності саме спірної земельної ділянки до земель оборони рішенням суду у справі №5023/4224/12 не встановлювався. В даному випадку має місце посилання прокурора та позивачів на оцінку обставин у справі №5023/4224/12, а не на встановлені рішенням факти, про що правильно зазначив суд першої інстанції, обґрунтовуючи оскаржуване рішення.

Натомість, відповідачі підтвердили достовірними доказами, що спірна земельна ділянка, яка розташована у АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1), і яка була передана відповідачу-1 в оренду, є комунальною власністю і відноситься до земель житлової та громадської забудови.

Згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6300891852014 від 13.02.2014 вбачається, що датою державної реєстрації земельної ділянки, яка надана в користування ФОП ОСОБА_5, є 05.04.2012 (том 2 аркуш справи 44-47).

Доказами, які підтверджують, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, є також надана прокурором до позовної заяви копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, в якому також зазначено, що власником цієї земельної ділянки є Харківська міська рада (том 1 аркуш справи 23).

Таким чином, державна реєстрація права власності на земельну ділянку здійснена після державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, що відповідає вимогам статті 79-1 Земельного кодексу України.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно від 25.03.2016 (том 3 аркуші справи 43-44), державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за Харківською міською радою здійснена 18.07.2013, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень.

Отже, спірна земельна ділянка до прийняття Харківською міською радою оскаржуваного прокурором рішення була зареєстрована на праві власності за територіальною громадою м. Харкова, тобто є об'єктом права комунальної власності, а тому Харківська міська рада, як власник цієї земельної ділянки, наділена правом приймати рішення про надання її в оренду.

Жодних доказів того, що Харківська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, передавала цю земельну ділянку в порядку, визначеному статтею 117 Земельного кодексу України, до державної власності, у справі не міститься.

Крім того, як обґрунтовано зазначає відповідач-1, Держава в особі відповідних органів виконавчої влади також не зверталася до Харківської міської ради з пропозицією передати спірну земельну ділянку до державної власності.

Дії державних реєстраторів щодо реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, яка була сформована та зареєстрована згідно вимог статті 79-1 Земельного кодексу України, є правомірними і вчинені в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

В матеріалах справи також містяться:

- копія рішення Харківської міської ради від 03.10.2007 року № 196/07 "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", яке відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України є підставою для формування земельної ділянки та її державної реєстрації. Дане рішення є чинним, не скасоване, та у встановленому законодавством порядку не оскаржувалося (том 3 аркуші справи 148-149);

- копія рішення Харківської міської ради від 17.04.2013 року № 1102/13 "Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", на підставі якого припинено ТОВ "Хантер" право користування земельною ділянкою площею 5,0394 га по АДРЕСА_1 за його добровільною відмовою, а ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо спірної земельної ділянки (том 3 аркуші справи 81-82).

Спірне рішення Харківської міської ради від 26.02.2014 № 1473/14 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", на підставі якого ОСОБА_5 надано в оренду спірну земельну ділянку площею 5,0394 га по АДРЕСА_1 із земель житлової та громадської забудови, було прийнято на підставі вищевказаного рішення про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, і на підставі якого спірна земельна ділянка сформована, та права на яку зареєстровані згідно вимог закону. Цільовим призначенням спірної ділянки є землі житлової та громадської забудови.

Згідно статті 20 Земельного кодексу України до виключних повноважень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування встановлення є зміна цільового призначення земель (категорії земель).

Документів, які б підтверджували надання статусу чи віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель оборони у встановленому законодавством порядку (прийняття рішення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування), ні прокурором, ні позивачами не надано, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що спірна земельна ділянка не відноситься до категорії земель оборони.

На підставі рішення Харківської міської ради від 26.02.2014 № 1473/14 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" був укладений Договір оренди землі від 29.09.2014 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться на цій земельній ділянці і є власністю ФОП ОСОБА_5, м. Харків.

Право власності Харківської міської ради (територіальної громади м. Харкова) на передану в користування ФОП ОСОБА_5 земельну ділянку та право оренди оформлено та зареєстровано згідно вимог статті 126 Земельного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Правом власності, відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, рішення Харківської міської ради від 26.02.2014 № 1473/14 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", як власника земельної ділянки, права на яку зареєстровані у встановленому законодавством порядку, прийнято в межах повноважень з дотриманням вимог Земельного кодексу України.

За встановлених обставин та зазначених правових норм, колегія суддів вважає, що Харківська міська рада правомірно розпорядилася спірною земельною ділянкою, надавши її у оренду ФОП ОСОБА_5 для обслуговування нежитлових будівель, оскільки рішення Харківської міської ради від 26.02.2014 № 1473/14 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" прийнято відповідачем-1 на підставі даних Державного земельного кадастру, які відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про державний земельний кадастр" є офіційними, а на цій земельній ділянці знаходиться належне на праві власності ФОП ОСОБА_5 нерухоме майно, про що свідчать наявні у справі рішення Ленінського районного суду м. Харкова у справі у справі № 2024/9266/2012, 2/2024/2091/2012 від 07.12.2012, у справі № 2024/2-2705/11 від 12.12.2011 (том 3 аркуші справи 125-127, 128-129) та копії витягів Про державну реєстрацію прав (том 2 аркуші справи 92-102), що є підставою для відмови в позові про визнання недійсним пункту 15.2. Додатку 2 до рішення Харківської міської ради № 1473 від 26.02.2014.

Твердження заявника апеляційної скарги - Військового прокурора Харківського гарнізону стосовно того, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель оборони і її вилучення повинно було бути здійснено за згодою Міністерства оборони України, колегія суддів вважає такими, що не відповідають встановленим обставинам справи в їх сукупності, оскільки спірна земельна ділянка не надавалась в користування Міністерству оборони України та Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харкова. Документів, які б посвідчували будь-які права держави на спірну земельну ділянку, прокурором не надані і у справі відсутні.

Доводи скаржника про те, що спірна земельна ділянка була вилучена без згоди Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова є також необґрунтованими та безпідставними, оскільки спірна земельна ділянка у постійному користуванні позивачів не перебувала і ця обставина не знайшла свого підтвердження серед наявних у справі доказових матеріалів.

З огляду на вищевикладене і враховуючи те, що прокурором не було доведено, які саме права позивачів були порушені і яким саме чином, а викладені у позовній заяві обставини не підтверджені будь-якими доказами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним пункту 15.2. Додатку 2 до рішення Харківської міської ради № 1473 від 26.02.2014.

За таких обставин справи в їх сукупності також не підлягають задоволенню і позовні вимог в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, укладеного 29.09.14 між відповідачами та щодо вилучення у Приватного підприємця ОСОБА_5 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова вказаної земельної ділянки.

Так, загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак прокурором не наведено не наведено жодних фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання спірного Договору оренди земельної ділянки недійсним на момент його укладення і настання відповідних наслідків, а також не обґрунтував в чому саме полягає неправомірність дій відповідачів при укладенні даного Договору та яким нормам чинного законодавства не відповідає цей правочин, що зумовило правильний висновок суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки суду першої інстанції, Військовим прокурором Харківського гарнізону в апеляційній скарзі не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення у даній справі згідно з положеннями статті 104 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні якого господарським судом Харківської області здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, а також правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2016 у справі № 922/4117/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Могилєвкін Ю.О.