Рішення № 59852520, 02.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2016Справа №910/11231/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 149 914,50 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 04.07.2016 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 149 914,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманого від позивача товару згідно умов Договору №2 купівлі-продажу від 24.09.2015 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 138 066,00 грн. - заборгованості, 2 871,02 грн. - 3% річних, 8 977,48 грн. - інфляційних втрат, 2 248,72 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 05.07.2016 року.

В судовому засіданні 05.07.2016 року оголошено перерву до 02.08.2016 року.

19.07.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення 2 871,02 грн. - 3% річних, 8 977,48 грн. - інфляційних втрат.

В судове засідання 02.08.2016 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 21.06.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 02.08.2016 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі (з врахуванням заяви про відмову від позовних вимог) та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 02.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - постачальник, позивач) та Управлінням освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - замовник, відповідач, покупець) укладено Договір №2 купівлі-продажу (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Постачальник зобов'язується надати у встановлений строк у власність Покупця комплект постільної білизни, згідно Специфікації до цього договору, яка є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар і оплатити його.

Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна сума договору складає 138 066,00 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору, розрахунки за поставлений Товар здійснюються на умовах відстрочки платежу терміном на 15 календарних днів. Покупець здійснює оплату Товару Постачальнику на підставі виставленого рахунку фактури та накладної.

На виконання умов Договору позивачем поставлено та передано у власність, а Відповідачем отримано (прийнято) товар на суму 138 066,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №РН-0000002 від 24.09.2015 рокую

Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 138 066,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав у власність відповідачу товар за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 138 066,00 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 138 066,00 грн. - заборгованості, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 2 871,02 грн. - 3% річних, 8 977,48 грн. - інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

19.07.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення 2 871,02 грн. - 3% річних, 8 977,48 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З врахуванням вищевикладеного, суд приймає відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 2 871,02 грн. - 3% річних та 8 977,48 грн. - інфляційних втрат, в зв'язку з чим припиняє провадження у справі в цій частині, однак сплачений судовий збір (в даній частині) не повертається позивачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2 871 (дві тисячі вісімсот сімдесят одну) грн. 02 коп. - 3% річних, 8 977 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 48 коп. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01021, м. Київ, Печерський район, вулиця Інститутська, будинок 24/7; код ЄДРПОУ 39833860) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (021389, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 138 066 (сто тридцять вісім тисяч шістдесят шість) грн. 00 коп. - заборгованості, 2 071 (дві тисячі сімдесят одну) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 19.08.2016 року.