Постанова № 59851811, 22.08.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/1407/16-п Провадження №33/773/281/16 Суддя в 1 інстанції: Костюкевич О. К. Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач: Фідря О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2016 року місто Луцьк Суддя апеляційного суду Волинської області Фідря О.М., з участю ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою судді Назарчука С.С. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 07 червня 2016 року у м. Луцьку по вул. Зарічній, керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенц Віто», д.н.з. НОМЕР_1, перебував у стані наркотичного сп'яніння, що стверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №2185 від 07.06.2016 року, чим порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР України.

У скарзі на дану постанову судді ОСОБА_1 просить постанову судді в частині накладення адміністративного стягнення змінити, , визначивши йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень. Вважає, що суддею при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було враховано усі пом'якшуючі його вину обставини, а саме: позитивну характеристику, те, що він не громадського порядку не порушував, скарг на нього з боку сусідів не надходило, не вчиняв адміністративні правопорушення, на комісії із злочинністю при виконкомі міської ради його не розглядали, не перебуває на обліку в лікаря нарколога з приводу алкоголізму чи наркоманії, будь-яких шкідливих наслідків від вчиненого ним правопорушення не наступило. Також зазначає, що позбавлення права керування транспортними засобами поставить його у скрутне матеріальне становище, оскільки він не має постійного місця роботи, а кошти заробляє тим, що його часто наймають в якості водія.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 зазначеного в постанові судді адміністративного правопорушення підтверджується перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав відповідну юридичну оцінку і в поданій апеляційній скарзі не оспорюється.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП є правильною і також не заперечується.

Відповідно до ч.2 ст.30, ч.2 ст.33 КУпАП, позбавлення наданого громадянину права керування транспортними засобами застосовується за грубе, повторне чи систематичне порушення порядку користування цим правом.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Виходячи із змісту постанови, суд позбавив ОСОБА_1 права керування транспортними засобами без урахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, системності вчинення порушень.

Рішення суду про накладення адміністративного стягнення саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами у постанові суду не вмотивовано належним чином, хоча санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає також накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, виключно позитивно характеризується по місцю проживання, до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, на обліку в лікаря нарколога не перебуває, оскільки постійного місця роботи не має, посвідчення водія ним використовується для заробітку, оскільки його часто наймають в якості водія перегнати автомобіль в інше місто, або в якості водія перевезти товар, а позбавлення такого права поставить його в скрутне матеріальне становище, крім того, збитків чи іншої шкоди ним завдано не було.

Разом з тим, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність, не встановлено.

За таких обставин, враховуючи наведені обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, вважаю, що призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 (один) рік є надто суворим, а тому приходжу до висновку, що постанову судді Ківерцівського районного суду від 18 липня 2016 року необхідно змінити та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, таке покарання буде достатнім та відповідатиме вимогам ст.33 КУпАП. Тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду змінити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Ківерцівського районного суду від 18 липня 2016 року щодо ОСОБА_1 в частині накладення адміністративного стягнення змінити.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (в редакції від 14.07.2015 року) у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області О.М.Фідря