Рішення № 59851716, 11.08.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/9437/14 Головуючий у 1 інстанції: Кравченко Л.Ю.

№ провадження 22-ц/778/2423/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору б/н від 16 червня 2011 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4200, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором, відповідач станом на 30 травня 2014 року має заборгованість 11909, 09 грн., яка складається з: 4196, 43 грн. заборгованість за кредитом, 6669, 37 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 500, 00 грн. штраф (фіксована частина), 543, 29 грн. штраф (процентна складова).

Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором в сумі 11909, 09 грн. та судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2014 року у цій справі скасовано. Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» подали касаційні скарги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши при новому розгляді у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, звернувшись у серпні 2014 року з позовом, позивач пропустив трирічний строк позовної давності, питання про поновлення якого не ставив, оскільки позичальник , який подав заяву про застосування позовної давності, останній раз отримав готівку з кредитних коштів 20 червня 2011 року і з вказаної дати платежів з їх повернення не здійснював.

З вказаним висновком в повній мірі погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За вимогами ст.. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Ухвалене по даній справі рішення названим вимогам закону не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з тим, відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, 16.06.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку «Кредитна «Універсальна» у розмірі 4200 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,0% в місяць (36% річних). Розмір щомісячних платежів становив 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, строк внесення яких до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Договір був укладений у формі анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Прават Банку(а.с.6).

Згідно змісту вказаної заяви, підписаної ОСОБА_2, останній погодився, що вказана заява разом із пам»яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг. Даних про те, що ОСОБА_2 приєднується до даних Умов і Правил не в повному обсязі послуг, які надає банк по даним Умовам та Правилам, заява не містить.

Своїм підписом ОСОБА_2 підтвердив, що він ознайомлений та згоден з Умовами і Правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПриватБанку і були надані йому для ознайомлення у письмовому виді.

Наявні в матеріалах справи Умови та правила надання банківських послуг були затверджені наказом № 906 СП-2010-256 від 06.03.2010 року, а доводи відповідача про те, що при укладанні договору на офіційному сайті ПриватБанку були розміщені та діяли інші Умови та правила, з якими він ознайомлювався та погоджувався, нічим не підтверджені.

Як вбачається із наданого позивачем наказу № СП-2015-6669897, затвердження зміни до вказаних Умов та правил відбулося 29.04.2015 року.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч.2 ст. 6 ЦК України).

За змістом ч.3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов»язковість для сторін актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовні давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, можна зробити висновок про те, що якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч.1 ст. 259 ЦК України, то розрахунок заборгованості слід проводити за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.

Як визначено у п. 1.1.7.31 Умов та правил, з якими, укладаючи договір приєднання, погоджувався відповідач, строк позовної давності стосовно вимог банку з повернення кредиту, оплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів, становить 50 років ( а.с.21).

На вказану обставину суд належної уваги не звернув і не врахував, що у зв»язку з цим заява ОСОБА_2 про застосування позовної давності до вимог банку про стягнення з нього заборгованості за договором від 16.06.2011 року суперечила умовам договору, а тому підстав для задоволення вказаної заяви в порядку ч.3 ст. 267 ЦК України суд не мав.

Враховуючи, що строк позовної давності був збільшений сторонами до 50 років, питання стосовно як строку дії договору, так і строку дії платіжної картки у даному випадку правового значення для вирішення заявлених у серпні 2014 року вимог банку не мають.

Відповідальність позичальника у випадках невиконання або неналежного виконання ним зобов»язань по сплаті процентів та кредиту визначалась п.п. 2.1.1.12.6.2; 2.1.1.12.6.3; .2.1.1.12.7.4; 2.1.1.12.13 Умов і правил(а.с.29-30).

Відповідач не заперечував, що грошові кошти знімалися ним з кредитної картки до 20.06.2011 року, з цього часу кредитний рахунок він не поповнював, щомісячні платежі з повернення кредиту та нарахованих відсотків не здійснював.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, який погоджується з даними відкритого на ім.»я ОСОБА_2 особового рахунку,(а.с.4-5, 54-59) станом на 30 травня 2014 року заборгованість складає 11909, 09 грн., з яких 4196, 43 грн. заборгованість за кредитом, 6669, 37 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 500, 00 грн. штраф (фіксована частина), 543, 29 грн. штраф (процентна складова).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості у зв»язку з простроченням виплат відповідає вказаним вище пунктам Умов, які були погоджені сторонами, і відповідачем, який отримання кредитних коштів не заперечував, належними та допустимими доказами не спростований.

За вказаних обставин колегія суду вважає, що ухвалене по справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 11909, 09 грн. підлягають задоволенню у зв»язку з їх доведеністю.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України понесені ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 365 грн. 40 коп. підлягають присудженню з ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2014 року по даній справі скасувати та ухвалити нове, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 16.06.2011 року у сумі 11909 грн. 09 коп., з яких 4196 грн. 43 коп. заборгованість за кредитом, 6669 грн. 37 коп. - заборгованість по процентам, 500 грн. штраф(фіксована частина), 543 грн. 29 коп. штраф( процентна складова), а також витрати по сплаті судового збору у сумі 365 грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: