Рішення № 59849812, 17.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 760/3173/15-ц Головуючий в І інстанції: Козленко Г.О.

Апеляційне провадження 22-ц/796/8170/2016 Доповідач: Слободянюк С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Левенця Б.Б.,

при секретарі - Трофименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») звернувся в суд з позовом, збільшивши в подальшому свої позовні вимоги, просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року у розмірі 3756138,38 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 що належить в рівних долях іпотекодавцям ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шляхом передачі ПАТ «Дельта Банк» квартири у власність, визнавши за ним право власності з виселенням та зняттям з реєстраційного обліку відповідачів.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року відмовлено в задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Дельта Банк» подали апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, постановлення нового, яким задовольнити позов в повному обсязі. Апелянт зазначає, що Банком не було пропущено строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 зверталась із заявою до ПАТ «Дельта Банк» в березні 2012 року з приводу згоди на умови банку та прервала процесуальний строк для звернення ПАТ «Дельта Банк» до суду із позовною заявою.

В судове засідання ПАТ «Дельта Банк» не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення (Т.2, а.с.12).

Відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 01 жовтня 2008 між АКІБ «УКРСИББАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №11399639000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 85 000,00 дол. США, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі в строк до жовтня 2018 або достроково зі сплатою процентів за користування кредитом, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі, згідно з графіком погашення кредиту (а.с.7,8).

08 грудня 2011 року ПАТ «УКРСИББАНК» відступило свої права вимоги заборгованості зокрема за вищевказаним кредитним договором ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», що підтверджується випискою з Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами та актом прийому-передачі документації ( а.с.30-32).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_1 в повному обсязі, здійснивши видачу кредитних коштів в розмірі 85 000,00 дол. США, що не заперечується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 скористалася кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, а тому станом на 31 липня 2015 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 3756138,38 грн. (а.с.145).

Також встановлено, що з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором №11399639000, 01 жовтня 2008 між АКІБ «УКРСИББАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСИББАНК» та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений Договір іпотеки № 94592, згідно якого іпотекодавці передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 15-17).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають наслідки, встановлені законом або договором.

Однак, виходячи з матеріалів справи, 15 липня 2009 АКІБ «УКРСИББАНК», використавши своє право передбачене ч.2 ст.1050 ЦК України направив ОСОБА_1, вимогу про дострокове погашення кредиту (а.с.102). За твердженням представника відповідачів ОСОБА_1 отримала по вимогу 31 липня 2009 року. Зокрема текст вимоги був викладений наступним чином:

«Відповідно до Додатку №1 до Кредитного договору, погашення заборгованості за наданий кредитом повинно відбуватися щомісячно, 01 числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії кредитного договору.

Позичальник не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованим по ньому процентам, чим порушує прийняті на себе договірні зобов'язання.

Відповідно до умов Кредитного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання його умов Позичальником, Банк має право вимагати дострокового погашення кредиту та сплати процентів.»;

«Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги значний строк невиконання Вами своїх зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту №11399639000 від 01 жовтня 2008, АКІБ «УКРСИББАНК» вимагає усунення порушень відповідного Кредитного договору протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги.

У випадку не усунення порушень на 31 день з дня отримання цієї вимоги, АКІБ «УКРСИББАНК» вважає термін повернення кредиту за Кредитним договором таким, що настав, та вимагає дострокового виконання Вами своїх зобов'язань за Договором про надання споживчого №11399639000 від 01 жовтня 2008 року, а саме: сплатити Акціонерному комерційному інноваційному банку «УКРСИББАНК» заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі і, сплаті нарахованих процентів та пені, які підлягають уточненню на дату фактичного повернення коштів.»

Пунктом 1.2.8. кредитного договору №11399639000 від 01 жовтня 2008 передбачено «кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості: «01» жовтня 2018 року, при цьому згідно умов Договору може бути встановлено інший термін повернення кредиту».

Пунктом 1.2.10 кредитного договору №11399639000 від 01 жовтня 2008 року передбачено обов'язок позичальника сплачувати ануїтетні платежі до 01 числа кожного місяця протягом строку кредитування. Рахунок для повернення суми кредиту, сплати процентів та інших грошових платежів позичальника Банку за цим договором: №3739311399639 у АКІБ «УКРСИББАНК», код банку (МФО) 351005.

Стосовно стягнення заборгованості також слід зазначити, що виходячи з вищевикладеного позивач однозначно реалізував своє дострокове право вимоги.

Згідно ст.ст.57-58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.І ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Цивільного-процесуального кодексу України

За правилами ст.ст. 1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, з цьому, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Як вбачається умов до договору іпотеки (п.5.2, 5.2.1,5.2.2 а.с.16) сторони досягли згоди про можливість стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки передача іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 року № 6-1851 цс 15.

З договору іпотеки вбачається, що визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем визначено як позасудовий спосіб захисту згідно умов договору про задоволення вимог іпотеко держателя (п. 5.3). Сторонами було погоджено позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (а.с.16)

Будь - яких доказів про те, що іпотекодавець в рахунок погашення боргу надав згоду на передачу у власність позивачу нерухомого майна, яке є предметом іпотеки у позасудовому порядку матеріали справи не містять.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового рішення про відмову у позові з підстав не надання іпотекодавецем в рахунок погашення боргу згоди на передачу іпотекодержателю у власність нерухомого майна, яким є предмет іпотеки.

Керуючись ст..ст.303, 307, 309,313 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Відмовити у позові Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: