Постанова № 59849594, 15.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 р. Справа № 640/8542/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2016р. по справі № 640/8542/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора роти №8 батальйону №1 УПП у м. Харкові Панченка Андрія Олеговича

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором роти №8 батальйону №1 УПП у м. Харкові Панченко А.О. (далі інспектор Панченко А.О.), про накладення на позивача штрафу в сумі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, закрити провадження по справі та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою серія ПС2 №878624 по справі про адміністративне правопорушення від 23.05.2016 р. позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2016р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, ОСОБА_1, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню з визначених в апеляційній скарзі підстав. просить суд апеляційної інстанції задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови серія ПС2 №878624 від 23.05.2016 р., винесеної інспектором Панченко А.О., 23 травня 2016 року о 22 год. 45 хв. позивач ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Шевченко, 191 в м. Харкові, здійснив зупинку ближче 10 метрів до пішохідного переходу, чим порушив вимоги п.15.9. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Інспектором Панченко А.О. на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували дані, наведені в постанові серія ПС2 №878624 по справі про адміністративне правопорушення від 23.05.2016 р., та не навів обґрунтованих підстав, з яких вказана постанова в справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки транспортних засобів.

Згідно підпункту г пункту 15.9 ПДР зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Відповідно до § 1 Загальних положень ПДР зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Колегія суддів зазначає, що для встановлення складу та події адміністративного правопорушення, яке полягає у порушенні правил зупинки транспортного засобу, обов'язковою умовами є встановлення уповноваженою посадовою особою:

- на момент припинення руху транспортного засобу, факту керування таким транспортним засобом, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності;

- тривалості припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин;

- наявності у особи, яка керувала транспортним засобом, мети вчинити дію, щодо посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу.

У відповідності до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В матеріалах справи міститься копія постанови Інспектора роти №8 батальйону №1 УПП у м. Харкові Панченка Андрія Олеговича серії ПС2 №878624 від 23.05.2016р., в тексті якої інспектором вказано, що 23 травня 2016 року о 22 год. 45 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Шевченко, 191 в м. Харкові, здійснив зупинку ближче 10 метрів до пішохідного переходу, чим порушив вимоги п. 15.9. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП.

Разом із тим, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів встановлення уповноваженою посадовою особою інспектором Панченком А.О., саме на момент припинення руху транспортного засобу, факту керування таким транспортним засобом ОСОБА_1. Крім цього, матеріали справи не містять доказів встановлення уповноваженою посадовою особою тривалості припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин.

Вказані вище обставини свідчать про недоведеність Інспектором роти №8 батальйону №1 УПП у м. Харкові Панченком Андрієм Олеговичем наявності в діях ОСОБА_1 порушень вимог п. 15.9. ПДР України, а саме, порушення правил зупинки, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку щодо необґрунтованості вказаної частини заявлених позовних вимог.

У відповідності до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2, 3 ст. 122, ст.126 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Враховуючи викладене, вимога позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає, оскільки справа про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП розглядається та вирішується уповноваженою посадовою особою органу Національної поліції України, а не судом.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. колегія суддів зазначає наступне.

У частинах 1 та 2 статті 16 КАС України зазначається, що кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом.

Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Як зазначено в частині 1 статті 90 КАС України до витрат на правову допомогу відносяться витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень частини 1 статті 12, частини 1 статті 6 та статті 17 Закону № 5076 є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в поєднанні з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (що може бути сформований і в електронному виді) на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.

Згідно пунктів 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 5076 документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 01 жовтня 1999 р. (далі Правила адвокатської етики), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Статтею 34 Правил адвокатської етики передбачено, що адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта з погашення цих витрат визначено угодою. В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо), порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку ( квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати.

В постанові від 01 жовтня 2002 року по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Матеріали справи містять договір "Про надання правової допомоги" від 26.05.2016 року, укладений між адвокатом Трубчаніновим С.О. і ОСОБА_1, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцію від 26.05.2016р. до прибуткового касового ордеру на суму 5000 грн., яка прийнята від ОСОБА_1 за договором, акт виконаних робіт за договором.

Між тим, договір "Про надання правової допомоги" та акт виконаних робіт, в графі "підпис", не містять підпису замовника про укладання такого договору та про отримання ОСОБА_1 перелічених в акті юридичних послуг (а.с. 12, 15).

Крім цього, в порушення положень частини 1 статті 12, частини 1 статті 6 та статті 17 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не додано витяг з Єдиного реєстру адвокатів України на момент подання вимог про відшкодування правової допомоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про надання послуг адвокатом, оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, які б відповідали вище встановленим вимогам, а тому відсутні підстави для стягнення заявлених витрат та задоволення позову в цій частині.

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, постанова Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2016р. по справі №640/8542/16-а підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2016р. по справі № 640/8542/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором роти №8 батальйону №1 УПП у м. Харкові Панченком А.О., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн..

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст постанови виготовлений 22.08.2016 р.