Ухвала суду № 59847163, 17.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"17" серпня 2016 р. справа № 804/223/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року у справі №804/223/16

за позовом ОСОБА_2

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач - 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (відповідач-2)

про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі відповідач - 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі відповідач-2), в якій просила, з урахуванням уточнення позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року №011-26511-240215 "Лояльний", укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк", та застосування наслідків недійсності правочину;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; 52200, АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_2, виданий Жовтоводським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 07.11.2001 року; реєстраційний номер облікової картки платника податку Державного реєстру фізичних осіб-платників податків - НОМЕР_1) як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) №011-26511-240215 "Лояльний" від 24 лютого 2015 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 5-12, 102-108).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Приймаючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з протиправності дій уповноваженої особи Фонду (а.с. 141-151).

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач-2 зазначає, що суд першої інстанції неповністю зясував обставини справи, належним чином не перевірив докази по справі та не надав їм правової оцінки, внаслідок чого дійшов помилкових висновків.

20.07.2016 року на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі. В яких вона зазначає, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи відповідає як продукту банку, так і вимогам чинного законодавства України (а.с. 192-195).

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 просила суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року залишити без змін.

Представник відповідача - 2 - Близно О.Г. просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів зазначених у ній.

Представник відповідача-1, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, кожного окремо, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 цього ж Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як встановлено судовим розглядом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 р. прийнято рішення № 181 "Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку, відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича, строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

Частиною третьою статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Пунктом 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з п.7 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Верховний Суд України в постанові від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 зазначив, що «виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 1 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки та банківську діяльність", пункту шостого статті 2 Закону № 4452-VI та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому абзацом другим частини другої статті 215 ЦК передбачено, що у випадках, встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що Банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним.

За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.»

Отже, такі спори підлягають вирішенню Господарськими судами в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що даний спір не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції та не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч.2 ст. 157 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. При цьому, зазначений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року по справі № 804/223/16 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Роз'яснити позивачу про право звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: Ю.В. Дурасова