Рішення № 59846708, 16.08.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2016 р.Справа № 922/4523/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Лаврова Л.С.

судді: Лавренюк Т.А. , Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Південне до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків ПАТ" Харківоблбудтранс", м. Харків про стягнення 1447695,96 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 2054 від 21.11.14 р.,

відповідача-1 - Жебелева Г.С., довіреність № 40-2935/134 від 13.07.16 р.,

відповідача-2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року, Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Південне (далі - позивач), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків (відповідач-1) про стягнення завданої майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на завдання йому майнової шкоди в результаті залиття гарячою водою приміщення за адресою м. Харків, вулиця Ковтуна, будинок №1, що сталося в результаті бездіяльності персоналу КП "ХТМ".

Ухвалою суду від 15.10.14 року за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою від 01.12.2014 року суддя Шарко Л. В. у зв'язку зі складністю справи ухвалила призначити до розгляду судову колегію.

01.12.2014 року враховуючи складність розгляду справи, керуючись ч. 2 ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", було призначено до розгляду справи № 922/4523/14 колегію у складі: головуючий суддя Шарко Л. В, суддів Лаврова Л. С., Сальнікова Г. І.

23.12.2014 року у зв'язку з відпусткою судді Сальнікової Г. І. змінений склад судової колегії, у наступному складі: головуючий суддя Шарко Л. В., судді Лаврова Л.С., Светлічний Ю. В.

Ухвалою суду від 16.02.2015 року колегією суддів клопотання КП "Харківські теплові мережі" про призначення судової будівельно-технічної експертизи - задоволено. Призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу та доручено її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За клопотанням КП "Харківські теплові мережі", 24 квітня 2015 року, до участі у справі залучений другий відповідач Публічне акціонерне товариство "Харківоблбудстранс", оскільки останній є співвласником будівлі № 1 по вул. Ковтуна у м. Харкові.

01.02.2016 року колегією було задоволено самовідвід судді Шарко Л. В., протоколом автоматичної зміни складу колегії призначений наступний склад: головуючий суддя Лаврова Л. С., судді Светлічний Ю. В., Інте Т. В.

23.02.2016 року у зв'язку з відпусткою судді Інте Т. В. протоколом автоматичної зміни складу колегії призначений наступний склад: головуючий суддя Лаврова Л. С., судді Светлічний Ю. В, Кухар Н. М.

04.07.2016 року у зв'язку з відпусткою судді Кухар Н.М. протоколом автоматичної зміни складу колегії призначений наступний склад: головуючий суддя Лаврова Л.С., судді Светлічний Ю. В, Лавренюк Т. А.

Позивач просив суд задовольнити вимоги по відшкодуванню збитків у повному обсязі, з урахуванням існуючих ринкових цін на знищені товари, виходячи з того, що шкода, завдана бездіяльністю робітників та посадових осіб КП "ХТС" майну фізичної особи відшкодовуються за загальним правилом у повному обсязі. Також просив суд врахувати, що не є суб`єктом сфери теплопостачання, а початком спору просив вважати події 14-16 жовтня 2011 року, які спричинили шкоду майну позивача, що є предметом господарського обороту.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.07.2016 року (вх. 24239) позивач просив суд стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 витрати понесені в результаті знищення автомобільно-тракторних та інших запасних частин та агрегатів у розмірі 8787105,13 грн., витрати у зв'язку зі знищенням капітального ремонту складських приміщень - 32846,00 грн., витрати на сплату послуг по відновленню первинної складської та знищеної бухгалтерської документації і підготовці подову до господарського суду Харківської області - 35400,00 грн., витрати зі сплати послуг на оцінку ринкової вартості знищеного майна - 15425,00 грн., а також, відшкодувати позивачу сплачений судовий збір у розмірі 140300,12 грн.

Представник КП "Харківські теплові мережі" проти заявлених вимог заперечував та просив суд відмовити у повному обсязі у зв'язку з не доведеністю факту спричинення шкоди та безпосереднього розміру завданої шкоди, надані позивачем висновки економіста в обґрунтування збитків не є доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, заявлені позивачем витрати в розмірі 35400,00 грн. на правову допомогу та витрати на проведення оцінки в розмірі 15425,00 грн. не визначаються збитками у відповідно до ст. 22 ЦК України, також позивачем не доведена вина КП "Харківські теплові мережі" та причинний зв'язок із залиттям приміщення. Висновки судового експерта економіста представник відповідача також не визнав. Другий відповідач відзив на позов не надавав, про час та місце судового засідання був поінформований належним чином, до судового засідання представник "Харківоблбудтранс" не з`явився.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судовою колегією встановлено наступне.

У період з 14 жовтня 2011 року по 16 жовтня 2011 року включно на магістралі №14 КП "Харківські теплові мережі" відбулося заливання гарячою водою складських та інших приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що є власником нежилого приміщення N1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та внаслідок вказаної аварії йому нанесено майнову шкоду, в частині псування автомобільно-тракторних та інших запасних частин і агрегатів на загальну суму 1126976,11 грн., заподіяної шляхом залиттям приміщення, внаслідок бездіяльності 1-го відповідача, тому поозивач просить стягнути з відповідачів збитки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Виходячи з положень ст.1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди, під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди; г) вина завдавала шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.).

Частина 2 ст.1166 ЦК України, встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

На підтвердження факту та розміру завданих збитків позивач посилається на пошкодження товарів, які обліковувались на складі та були придбані ним в процесі господарської діяльності у контрагентів. Таким чином, до предмету доказування по справі входять обставини набуття позивачем майнових прав на заявлений до відшкодування товар за відповідними правочинами, які підлягають встановленню судом на підставі первинних документів (договорів, видаткових накладних, ордерів, платіжних доручень, чеків про оплату тощо).

Позивачем в обґрунтування вищенаведених обставин були надані акти прийому-передачі документів за договором надання послуг № 8 від 02.02.2009 року (№ 23 від 11.04.2011 року, № 24 від 08.06.2011, № 25 від 23.06.2011, № 26 від 08.07.2011, № 27 від 02.08.2011, № 28 від 14.08.2011, № 29 від 30.08.2011, № 30 від 15.09.2011, від 30.09.2011, № 32 від 13.10.2011).

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Наведені акти не є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки не відображають господарських операцій щодо набуття майнових прав на товар у контрагентів (третіх осіб), а лише засвідчують факт передачі товару невідомого походження на склад позивача. Крім цього, Позивачем надані видаткова накладна № 27 від 04.10.2011 на суму 6 616 грн., платіжне доручення від 05.10.2011 на суму 6 616 грн., накладна б/н від 05.11.2011 на суму 4 358 грн.(т.2 а.с.75-87).,які не підтверджують заявлену згідно інвентаризаційного акту (т.1, а.с. 99-109) вартість пошкоджених товарів в розмірі 743 102, 18 грн. Будь яких інших первинних документів які б підтверджували права позивача на заявлений ним пошкоджений товар позивачем не надано.

Інвентаризаційний акт (т.1,а.с.99-109), є внутрішнім документом бухгалтерського обліку господарюючого суб'єкта та без підтвердження внесених даних первинними документами не має доказової сили.

Висновок експертного економічного дослідження №32 від 04.05.2012 року судового експерта Скляр О.В. (т.1 а.с.123-128), не є підтвердженням нанесення позивачу збитків, оскільки з вступної частині висновку експертом не конкретизовано які саме первинні документи (накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт) були предметом дослідження (т.1 а.с. 124), тому встановити відповідність висновків експерта матеріалам та обставинам справи не виявляється за можливе.

Щодо визначення розміру завданих збитків слід зазначити, що згідно ст.7 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Отже, належним доказами підтвердження розміру збитків є висновок професійного оцінювача, який має відповідне кваліфікаційне свідоцтво та проводить оцінку за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір збитків в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 25.07.2016 року позивачем обґрунтовано висновком спеціаліста-економіста ОСОБА_8 від 25.07.2016 року, яка в розумінні Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не має повноважень суб'єкта оціночної діяльності. Посилання позивача на повноваження суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_9 та висновок Універсальної біржи "Україна" про оцінку майна не спростовують наведеного, оскільки даним висновком не визначено розміру збитків, він містить лише інформацію про вартість окремих одиниць товарів без загального підсумку про суму збитків.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 3 ст. 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора, а якщо вимога не була задоволена добровільно - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до подачі позову не висувалась вимога про сплату суми відшкодування, та відповідач-1 дізнався про претензії позивача тільки отримавши позов.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", у тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти, збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Враховуючи, що позивачем не надсилалась вимога про оплату в добровільному порядку, відсутні підстави застосування ринкових цін станом на день ухвалення судового рішення.

Щодо оцінки протиправної поведінки, вини та встановлення причинного зв'язку суд виходив з наступного. З огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України до предмету доказування по справі входить питання доведення вини відповідача-1 та причинного зв'язку між шкодою та діями заподіювача шкоди.

Як встановлено судом позивач відключений від мережі централізованого опалення та не користується послугами відповідача-1. Наведене не заперечується самим позивачем та підтверджується в тому числі висновком судового експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи (т.6 а.с. 20-21).

Крім цього, згідно висновку судового експерта, встановити причини пошкоджень та наявних руйнувань в приміщеннях будівлі, підтвердження факту залиття приміщень позивача гарячою водою, за слідами в приміщеннях - не вбачалося за можливе (т.6 а.с. 20-21); за результатами візуального обстеження, станом на момент його проведення, експертом не вбачається за можливим встановити часові терміни встановлених експертом пошкоджень приміщення № 25,1,2,3 (т.6 а.с.12,14,15); позивачем допущені порушення експлуатації підвального приміщення через відсутність системи водовідведення по всьому периметру будівлі (т.6 а.с.10).

Згідно п.15.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 і зареєстрованих в Мінюсті України 07.10.2008р. за №936/15627, у разі використання приміщень складів, підвалів для господарської діяльності в них мають бути виконані усі роботи з гідроізоляції, передбачені діючими будівельними нормами.

Як вбачається з Висновку №27-33-12/12 від 10 жовтня 2014 року лабораторного дослідження технічного стану запасних частин та агрегатів транспортних засобів (т.1, а.с. 144-158), що згідно візуального обстеження автомобільні тракторні запасні частини, на робочих поверхнях яких є сліди пошкоджень від корозії, до подальшої експлуатації за алгоритмом, передбаченим заводом-виробником, не придатні; згідно з результатами вимірів основних деталей, які мають корозію робочих поверхонь та їх пошкодження не є допустимими, оскільки будуть негативно впливати та порушувати алгоритм функціонування цих деталей, що робить їх непрацездатними; надані елементи системи живлення дизельних двигунів не відповідають вимогам ДСТУ 10578-95, ДСТУ 10579-88 і є непрацездатними.

Однак, з наведеного висновку лабораторного дослідження (т.1 а.с. 144-158) не вбачається можливим встановлення, які саме деталі були предметом дослідження, оскільки згідно його описової частини (т1. а.с. 145) експертом не зазначено ідентифікуючих ознак досліджуваних примірників товарів, що виключає встановлення приналежності їх до пошкоджених товарів, які заявлені позивачем.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене та те, що надані позивачем докази не дають підстав для достовірного висновку визначення особи, винної за заподіяння шкоди, наявності протиправної поведінки відповідача-1, причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і заподіянням шкоди (залиттям підвального приміщення) та те, що до 2-го відповідача позивачем не заявлено вимог, відповідно до цього позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Стосовно вимог про оплату юридичних послуг та послуг оцінювача суд зазначає, що відповідно до оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" від 14.01.2014 р. № 01-06/20/2014, п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.

Відповідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відшкодуванню у складі судових витрат також не підлягають, оскільки не є послугами адвоката. Згідно з рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2013 від 11.07.2013 до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК до складу інших витрат витрати на правову допомогу та проведення оцінки, особою, яка не є судовим експертом, також не включаються.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 614, 623, 1192, Цивільного кодексу України, ст.ст. 225, 226 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 19.08.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Л.С. Лаврова Т.А. Лавренюк Ю.В. Светлічний