Рішення № 59846399, 18.08.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" серпня 2016 р. Справа № 906/600/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Чорненька О.І - дов.№79 від 23.05.2016;

від відповідача: Бодрягов В.С. - дов №1/16 від 22.02.2016.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю" Росія"

до Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод"

про стягнення 456027,96грн

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувались перерви в судових засіданнях 19.07.2016 до 04.08.2016 та 04.08.2016 до 18.08.2016.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 456027,96грн, з яких: 413215,55грн - основний борг, 13388,18грн - пеня, 5501,99грн - 3% річних, 23922,24грн - інфляційні втрати, а також 4000,00грн - витрат за послуги адвоката (згідно заяви про зміну предмету позову).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару у встановлений договором купівлі-продажу №03/12-10 від 03.12.2015 строк.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 18.08.2016 про зменшення розміру позовних вимог. Разом з тим, пояснив, що насправді відмовляється від стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат і просить суд задовольнити позов у частині стягнення суми основного боргу. При цьому, зазначив, що наслідки часткової відмови від позову йому зрозумілі.

Дослідивши подану представником позивача заяву від 18.08.2016, суд розцінює її як заяву про часткову відмову від позову.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

Частиною 2 статті 78 ГПК України передбачено, що до прийняття відмови позивача від позову, господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Перевіривши повноваження представника позивача, суд приходить до висновку про прийняття відмови позивача від позову, оскільки такі його дії не суперечать вимогам чинного законодавства і не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, і припиняє провадження у справі в частині вимог щодо стягнення 13388,18грн - пеня, 5501,99грн - 3% річних, 23922,24грн - інфляційні втрати на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні надав заяву від 18.08.2016 про визнання позову в частині стягнення суми основного боргу.

За змістом ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Перевіривши повноваження представника відповідача, суд приходить до висновку про прийняття заяви про визнання позову в частині стягнення основної заборгованості, оскільки такі його дії не суперечать вимогам чинного законодавства і не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2015 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Росія" (продавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Кремнянський крохмальний завод" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №03/12-10 (далі - Договір) (а.с. 10-11).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу українського походження, 2015 року врожаю згідно ДСТУ 4525-2006, іменований у подальшому товар, насипом на умовах, передбачених договором.

Згідно п.2.1 Договору кількість товару складає 500 тонн +/-5% за вибором продавця.

Ціна на товар вказується у Специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємними частинами (п.3.1 Договору).

Товар поставляється окремими партіями у відповідності до Специфікацій до договору (п. 4.2 Договору).

Пунктом 5.1 Договору сторони визначили, що покупець здійснює 100% оплату шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця, протягом трьох банківських днів після отримання товару на складську квитанцію продавця.

Продавець зобов'язаний надати: оригінал рахунку-фактури, виставленого на 100% вартості поставленого товару, із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; оригінал видаткової накладної, виписаної у відповідності до діючого законодавства України на 100% вартості поставленого товару; зареєструвати податкову накладну протягом 15 днів згідно п.201.10. статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

При цьому, датою передачі товару вважається дата зарахування товару на особову складську квитанцію продавця і видачі заводом складських документів (п. 4.4. Договору); право власності на товар і всі ризики, пов'язані з ним, переходять від однієї сторони до іншої з моменту зарахування повної суми вартості товару на розрахунковий рахунок продавця (п.4.5. Договору).

Оплата вважається здійсненою в момент списання коштів з банківського рахунку покупця (п.5.2 Договору).

Пунктом 9.4. Договору визначено, що він вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу №03/12-10 від 03.12.2015, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як суд зазначав вище, умовами п.5.1 Договору визначено, що покупець здійснює 100% оплату, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця, протягом трьох банківських днів після отримання товару на складську квитанцію продавця.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов`язання згідно умов договору купівлі-продажу №03/12-10 від 03.12.2015 виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 413215,55грн, що підтверджується видатковими накладними №167 від 11.12.2015 і №168 від 12.12.2015, довіреністю на отримання матеріальних цінностей №26/1 від 07.12.2015 (а.с. 13-15), а також податковими накладними №9/2 від 11.12.2015 і №10/2 від 12.12.2015 (а.с. 119-120).

На виконання п. 5.1.1. Договору позивач надіслав відповідачу оригінали документів, зокрема: рахунків №120 від 11.12.2015, №121 від 12.12.2015 і видаткових накладних №167 від 11.12.2015, №168 від 12.12.2015, що підтверджується супровідним листом №72 від 09.08.2016 (а.с. 128).

Крім того, в матеріалах справи знаходиться складська квитанція на зерно №080 від 25.12.2015, складена на виконання договору купівлі-продажу №03/12-10 від 03.12.2015 (а.с. 118).

Разом з тим, відповідач взяті на себе договором купівлі-продажу №03/12-10 від 03.12.2015 зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар належним чином не виконав.

Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу №03/12-10 від 03.12.2015 у сумі 413215,55грн.

Отже, з урахуванням встановлених обставин спору, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 413215,55грн за вказаним вище договором є доведеною та підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, суму боргу в розмірі 413215,55грн визнав у заяві про визнання позову від 18.08.2016 (а.с. 129).

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 413215,55грн боргу обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення 4000,00грн за послуги адвоката суд зазначає наступне.

Дійсно, ч.1 ст.44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, а д в о к а т а та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Так, у матеріалах справи знаходиться договір про надання правової допомоги та захисту інтересів від 2 3 т р а в н я 2 0 1 6, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Росія" (замовник) та адвокатом Чорненькою Оленою Іванівною (а.с. 85), предметом якого є надання правової допомоги та захисту інтересів замовника в судових інстанціях, а також представництво в усіх органах державної влади, установах та організаціях будь-якої форми власності у підготовці й розгляді справи за позовом Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю" Росія" до Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" про стягнення заборгованості за поставлену кукурудзу згідно договору купівлі-продажу №03/12-10 від 03.12.2015.

Також, у матеріали справи позивачем подано ордер серії КС №118618, також датований 2 3 т р а в н я 2 0 1 6 (а.с. 86).

Крім того, варто зауважити, що представництво інтересів позивача в суді адвокат Чорненька Олена Іванівна здійснює на підставі довіреності №79 від 2 3 т р а в н я 2 0 1 6 (а.с. 49).

Разом з тим, в обґрунтування надання позивачу правових послуг на суму 4000,00грн, адвокатом Чорненькою Оленою Іванівною подано платіжне доручення №582 від 1 3 т р а в н я 2 0 1 6, з призначенням платежу: "оплата за надання послуг" (а.с. 87). Тобто, даний платіжний документ свідчить про здійснення позивачем розрахунків з ФОП Чорненькою Оленою Іванівною за надання певних послуг, проте достеменно невідомо, яких саме. При цьому, зазначені розрахунки мали місце до виникнення відповідних правовідносин між адвокатом та позивачем згідно договору про надання правової допомоги та захисту інтересів від 2 3 т р а в н я 2 0 1 6.

Таким чином, позивачем не надано доказів здійснення оплати правових послуг адвоката Чорненької Олени Іванівни саме на виконання договору про надання правової допомоги та захисту інтересів від 2 3 т р а в н я 2 0 1 6, і такі в матеріалах справи відсутні.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову позивачеві у стягненні на його користь послуг адвоката в розмірі 4000,00грн за безпідставністю.

Керуючись ст.78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 13388,18грн пені, 5501,99грн 3% річних, 23922,24грн інфляційних втрат.

2. Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" (11334, Житомирська обл., Лугинський р-н, с. Кремне, вул. Центральна, 90, ідентифікаційний код 00383395) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю" Росія" (09623, Київська обл., Рокитнянський р-н, с.Ромашки, вул. Леніна, 23; ідентифікаційний код 00131736):

- 413215,55грн - основного боргу;

- 6198,23грн - судового збору.

4. Відмовити у позові в частині стягнення 4000,00грн за послуги адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.08.16

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу на електронну адресу chornenka_elena@ukr.net

3 - відповідачу на електронну пошту 1994201597@mail.gov.ua