Рішення № 59846328, 18.08.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" серпня 2016 р. Справа № 906/221/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, доручення від 16.05.2016р.

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Корнинський кар'єр "Леопард" (Житомирська обл., Попільнянський р-н, смт.Корнин)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Інтер" (Житомирська обл., Черняхівський р-н, с.Андріївка)

про стягнення 84822,17 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог за вх.№02-44/433/16 від 17.05.2016р. та заяви від 17.05.2016р. вх.№58/11/16)

Приватне акціонерне товариство "Корнинський кар'єр "Леопард" (Житомирська обл., Попільнянський р-н, смт.Корнин) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Інтер" (Житомирська обл., Черняхівський р-н, с.Андріївка) про стягнення 78240,39 грн., з яких 76875,48 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №1/15 від 17.02.2015р., 745,69 грн. інфляційних та 619,22 грн. 3% річних.

Господарським судом ухвалою від 28.03.2016р. порушено провадження у справі №906/221/16, розгляд справи призначено на 17.05.2016р., зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

17.05.2017р. через діловодну службу суду надійшла заява позивача за вх.№02-44/433/16 про збільшення позовних вимог (а.с.20-21) разом з доказами її направлення відповідачу (фіскальний чек від 17.05.2016р. та опис вкладення до цінного листа від 17.02.2016р.). Відповідно до даної заяви позивач просив стягнути з відповідача 76875,48 грн. заборгованості, 26125,28 грн. пені, 1735,00 грн. 3% річних та 6211,69 грн. інфляційних.

За клопотанням представників позивача (вх.№5810/16 від 17.05.2016р., а.с.24) до матеріалів справи долучено документи згідно наведеного у клопотанні переліку (а.с.22,23,25-64). За усним клопотанням представників позивача до матеріалів справи долучено копію договору купівлі-продажу №1/15 від 17.02.2015р. та копії претензії від 12.11.2015р. з доказами її направлення відповідачу (копія фіскального чека від 12.11.2015р.) (а.с,65,66).

При цьому, представники позивача подали заяву (вх.№5811/16 від 17.05.2016р.,а.с.67), в якій вказано, що у зв'язку з тим, що стягнення пені не передбачене умовами договору, позивач відмовляється від позовної вимоги про стягнення пені в сумі 26125,28 грн. Згідно вказаної заяви позивач просить позовну вимогу щодо стягнення пені не розглядати.

Представники позивача позов підтримали з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та заяви за вх.№5811/16 від 17.05.2016р.

Враховуючи приписи ст.22, ст.55 Господарського процесуального кодексу України щодо права позивача визначати ціну позову та збільшувати позовні вимоги, господарським судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог за вх.№02-44/433/16 від 17.05.2016р. частково, тобто, за виключенням пені з урахуванням поданої позивачем заяви за вх.№5811/16 від 17.05.2016р. Таким чином, розгляд справи здійснюється в межах визначеної позивачем згідно заяв ціни позову в сумі 84822,17 грн., з яких 76875,48 грн. заборгованості, 1735,00 грн. 3% річних, 6211,69 грн. інфляційних.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 17.05.2016р. не направив, вимог ухвали суду від 28.03.2016р. не виконав, про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце засідання суду повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник позивача подав клопотання (вх.№5812/16 від 17.05.2016р.) про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України у зв'язку з необхідністю надати додаткові докази по справі та письмові пояснення.

За наведених обставин, зважаючи на неявку представника відповідача, розглянувши клопотання представника позивача, для надання відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, господарський суд ухвалою від 17.05.2016р. відклав розгляд справи на 06.06.2016р., продовживши на 15 днів встановлений строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за обґрунтованим клопотанням позивача.

У зв'язку з перебуванням судді Ляхевич А.А. на лікарняному, розгляд справи № 906/221/16, призначений на 06.06.2016 р., не відбувся.

Господарським судом ухвалою від 13.06.2016р. призначено розгляд справи на 28.07.2016р.

У зв'язку з перебуванням судді Ляхевич А.А. на лікарняному, розгляд справи №906/221/16, призначений на 28.07.2016р., не відбувся.

Ухвалою суду від 03.08.2016р. слухання справи призначено на 18.08.2016р., зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали суду від 17.05.2016р.

Представник позивача в засіданні суду 18.08.2016р. підтримала позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, зазначивши про настання строку виконання зобов'язання. З приводу виконання договору представник пояснила, що фактично сторони не дотримувались умови п.2.3. договору, оскільки замовлення у письмовому вигляді сторонами не оформлялися; відповідач здійснював розрахунок за отриману продукцію після її поставки. Представником також надано до справи додаткові докази по справі, а саме, розрахунок заборгованості (а.с.81-82), копії платіжних доручень на 5-ти арк. (а.с.83-87), копії рахунків №60 від 13.08.2015р. та №63 від 18.08.2015р. (а.с.88,89), копії довіреностей №45 від 03.08.2015р. та №46 від 05.08.2015р. (а.с.90,91) та письмові пояснення від 18.08.2016р. (а.с.92).

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив.

18.08.2016р. через діловодну службу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.80).

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав, що дійсно Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітал-Інтер" має борг перед позивачем за отриману продукцію, який становить 76875,48 грн. Відповідач вказав, що товариство не має змоги розрахуватись з позивачем, але вживає заходів для проведення розрахунків та погашення боргу.

Крім того, у відзиві зазначено, що представник відповідача не має змоги приймати участь в судових засіданнях, тому відповідач просить розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, заявлене відповідачем клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та викладену письмово у відзиві правову позицію відповідача по справі, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду справи, яка вже тривалий час розглядається.

Стосовно тривалості розгляду даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006р. №3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Згідно п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Зважаючи на викладене, маючи на меті забезпечити розгляд справи за результатом дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності та вжити передбачених законом засобів для встановлення належності і допустимості доказів по справі, суд дійшов висновку, що розумним для розгляду даної справи є саме строк, що мав забезпечити як реалізацію процесуальних прав сторін по справі, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору. Сприяли тривалому часу розгляду справи наявні об'єктивні та поважні причини, як то - перебування судді на лікарняному, внаслідок яких слухання справи переносились, а також, відпустка судді.

В судовому засіданні 18.08.2016р. представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.85 ГПК України.

Розглянувши зібрані у справі матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2015р. між Приватним акціонерним товариством "Корнинський кар'єр "Леопард" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітал-Інтер" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1/15 (а.с.65), згідно з п.1.1. якого продавець зобов'язався продати вироби з граніту плиту термооброблену 200*200*70 в кількості 900 кв.м. (далі - товар), а покупець - оплатити та прийняти зазначений товар у відповідності та на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п.2.1., 2.2. договору, ціна на товар встановлюється на момент підписання даного договору; загальна вартість товару за договором становить 475200,00грн., в т.ч. ПДВ 79200,00 грн.

Згідно з п.2.3. договору оплата продукції здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування 50% грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно рахунку-фактур, та 50% після виконання першої половини замовлення.

Відповідно до п.3.1. договору, постачання відбувається автомобільним транспортом покупця самовивозом.

В пунктах 3.2., 3.3. договору визначено, що датою постачання сторони вважають дату підписання товаросупроводжувальних документів; продукція постачається згідно терміну дії даного договору, партіями згідно специфікацій.

У відповідності до п.7.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору купівлі-продажу позивач у серпні 2015 року поставив відповідачу наступні партії товару:

- згідно накладної №1901 від 13.08.2015р. на суму 29076,30 грн. (а.с.10);

- згідно накладної №932 від 18.08.2015р. на суму 50688,00 грн. (а.с.11).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як уже зазначалось, умовою пункту 2.3. договору сторони передбачили, що оплата продукції здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування 50% грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно рахунку-фактур, та 50% після виконання першої половини замовлення.

Разом з тим, як встановлено судом з пояснень представника позивача, свідчать надані до справи докази щодо виконання договору та не заперечується відповідачем, при виконанні договору купівлі - продажу №1/15 від 17.02.2015р. сторонами не складались письмові замовлення товару, до яких за наведеним пунктом договору прив'язано оплату товару, а розрахунок проводився покупцем по факту передачі останньому товару.

Зазначене повністю відповідає приписам чинного законодавства, а саме, нормі ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, за якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наведених обставин та відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, обов'язок відповідача по оплаті отриманого товару виник у останнього на дату постачання товару, яка в п.3.2. договору визначена датою підписання товаросупроводжувальних документів, у даному випадку, накладних про відпуск товару.

Однак, відповідач свої зобов'язання по проведенню у повному обсязі оплати не виконав. Як на час звернення позивача з даним позовом, так і на день вирішення справи судом, несплаченою залишалась заборгованість в сумі 76875,48 грн., що підтверджується і самим відповідачем у відзиві на позов.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не надав суду доказів погашення 76875,48 грн. заборгованості, а тому, враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 1735,00грн. 3% річних та 6211,69 грн. інфляційних.

У відповідності до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних (а.с.26) та інфляційних (а.с.27), господарський суд встановив його правомірність, а тому 1735,00грн. 3% річних та 6211,69 грн. інфляційних підлягають стягненню з відповідача.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи встановлені судом з наданих сторонами до справи доказів вищевикладені обставини, позовні вимоги по справі слід задовольнити повністю: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 76875,48 грн. заборгованості, 1735,00 грн. 3% річних та 6211,69 грн. інфляційних.

Відповідно до положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Інтер" (12321, Житомирська обл., Черняхівський р-н, с.Андріївка, вул.Черняхівська,93, ідентифікаційний код 34460630) на користь Приватного акціонерного товариства "Корнинський кар'єр "Леопард" (13514, Житомирська обл., Попільнянський р-н, смт.Корнин, вул.Королівська, буд.13, ідентифікаційний код 31962765):

- 76875,48 грн. заборгованості,

- 1735,00 грн. 3% річних,

- 6211,69 грн. інфляційних,

- 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.08.16

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам (реком.)