Рішення № 59846295, 22.08.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.16р. Справа № 904/6377/16

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпро

про стягнення суми основного боргу у розмірі 39492грн.35коп., пені у розмірі 3305грн.41коп., 3% річних у розмірі 269грн.25коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. №б/н від 01.02.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. №2198 від 15.06.2016р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» м. Дніпро звернулось до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська м. Дніпро з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 39492грн.35коп., пені в розмірі 3305грн.41коп., 3%річних в розмірі 269грн.25коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів №2015/ТП-БО-04411 від 07.09.2015р. (в редакції додаткових угод); акти прийому-передачі природного газу №ДОЗ 00004796 від 31.01.2016р. на суму 18717грн.65коп., №ДОЗ 00007681 від 29.02.2016р. на суму 11737грн.79коп., №ДОЗ 00014746 від 31.03.2016р. на суму 9036грн.91коп.; супровідні листи від 09.03.2016р., від 23.06.2016р.; норми Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що на виконання договору №2015/ТП-БО-04411 від 07.09.2015р. протягом січня-березня 2016р. згідно актів прийому-передачі природного газу №ДОЗ 00004796 від 31.01.2016р. на суму 18717грн.65коп., №ДОЗ 00007681 від 29.02.2016р. на суму 11737грн.79коп., №ДОЗ 00014746 від 31.03.2016р. на суму 9036грн.91коп. відповідачу було передано природний газ на загальну суму 39492грн.35коп.

Супровідними листами від 09.03.2016р., від 23.06.2016р. вказані акти були направлені відповідачу для підписання. Оскільки акти приймання-передачі не були повернені позивачу, мотивована та обґрунтована відмова від їх підписання також не надходила, позивач, посилаючись на пункт 3.8.3 договору №2015/ТП-БО-04411 від 07.09.2015р., вказує про наявність у відповідача обовязку сплатити вартість переданого природного газу за спірний період.

Відповідно до підпункту 6.2.2 договору №2015/ТП-БО-04411 від 07.09.2015р. позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 3305грн.41коп. за загальний період з 08.04.2016р. по 20.07.2016р.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також наполягає на стягненні з відповідача суми 3%річних в розмірі 269грн.25коп., нарахованої за загальний період з 08.04.2016р. по 20.07.2016р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2016р. було порушено провадження та призначене судове засідання.

В судовому засіданні від 17.08.2016р. представник відповідача вказав на фінансування виключно з Державного бюджету України. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

На відповідача покладений обовязок здійснювати оплату комунальних послуг військових частин Дніпропетровського гарнізону, в тому числі і Апостолівського райвійськкомату, в межах бюджетних асигнувань на підставі кошторису.

Крім того, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 4.6 договору оплата здійснюється на умовах 100% попередньої оплати договірного обсягу газу, а згідно пункту 4.6.2 договору у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 07 числа місяця, наступного за розрахунковим. Таким чином, відповідач вважає, що штрафні санкції мають нараховуватись на обсяг, що перевищує обсяг споживання.

Заслухавши доводи позивача та відповідача, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі постачальник), Публічним акціонерним товариством з газопостачання та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі газорозподільне підприємство) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпропетровська (далі споживач) був підписаний договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевого бюджетів №2015/ТП-БО-04411 від 07.09.2015р. (далі договір), згідно якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг в розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Сторонами досягнуто згоди, що в силу положень частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин, які склались між сторонами до дати його укладення, а саме з 01.10.2015р.

Додатковою угодою б/н від 30.10.2015р. сторони внесли зміни до договору, зокрема виклали в новій редакції його назву, а саме «договір на постачання природного газу для потреб установ та організацій які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів».

Також були викладені в новій редакції пункти 4.2, 4.4, 4.7, 5.1.3, 5.4.4 та виключений пункт 4.1.

Додатковою угодою №4 від 30.12.2015р. з тексту договору було виключено сторону «газорозподільне підприємство» з усіма її правами, обовязками та відповідальністю.

Крім того, пункт 10.1 договору був викладений в новій редакції: «Цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.03.2016р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Сторонами досягнуто згоди, що в силу положень частини3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин, які склались між сторонами до дати його укладення, а саме з 01.07.2015р.»

В додатковій угоді №5 від 29.01.2016р. узгодили викласти пункт 4.2 договору в новій редакції з 01.01.2016р. та визначили, що вартість 1000,00куб.м природного газу з урахуванням тарифу на його транспортування дорівнюватиме 7851грн.36коп. (з ПДВ)

Також в пункті 2 вказаної додаткової угоди від 31.12.2015р. вказано про досягнення сторонами згоди продовжити строк дії договору до 31.03.2016р. в обсязі, що не перевищує 20% суми цього договору, а саме 6932грн.75коп. Пункт 1 додатку 3 до договору доповнений підпунктом 1.1, в якому визначені обсяги постачання природного газу споживачу для власного споживання протягом січня-березня 2016р.

На виконання договору протягом січня-березня 2016р. відбувалось постачання природного газу відповідачу. Позивачем були складені акти прийому-передачі природного газу №ДОЗ 00004796 від 31.01.2016р. на суму 18717грн.65коп., №ДОЗ 00007681 від 29.02.2016р. на суму 11737грн.79коп., №ДОЗ 00014746 від 31.03.2016р. на суму 9036грн.91коп.

Супровідними листами від 09.03.2016р., від 23.06.2016р. вказані акти були направлені відповідачу для підписання, отримані відповідачем 14.03.2016р. та 25.06.2016р. відповідно.

Згідно пункту 3.8.3 договору №2015/ТП-БО-04411 від 07.09.2015р. у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 07 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання-передачі не були повернені позивачу, мотивована та обґрунтована відмова від їх підписання також не надходила.

Відповідно до пункту 4.6 договору оплата вартості з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного сторонами в додатку №3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду.

Підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 договору визначено, що у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, споживач здійснює остаточний розрахунок не пізніше 7числа місяця, наступного за розрахунковим.

За статтями 628 - 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, відповідач був зобовязаний платити вартість переданого природного газу за січень 2016р. та лютий 2016р. до 07.04.2016р., а за березень - до 07.07.2016р.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобовязання, доказів припинення відповідних зобовязань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 39492грн.35коп.

Відповідно до підпункту 6.2.2 пункту 6.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених договором, з споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 3305грн.41коп. за загальний період з 08.04.2016р. по 20.07.2016р.

Вказана сума є заходом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання відповідачем.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як підставу для звільнення від відповідальності судом не приймаються з огляду на наступне.

Відсутність бюджетного фінансування, не звільняє відповідача від виконання зобовязань щодо оплати поставленого та прийнятого природного газу, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.05) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.04) вказано, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд при винесенні рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Враховуючи викладене, за власною ініціативою суд зменшує розмір пені з 3305грн.41коп. до 1652грн.70коп. та вважає, що в даному випадку буде дотриманий баланс інтересів сторін.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та заявив до стягнення суму 3% річних в розмірі 269грн.25коп., нараховану за загальний період з 08.04.2016р. по 20.07.2016р.

Дослідивши розрахунок, заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись положеннями статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» м. Дніпро до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська м. Дніпро про стягнення суми боргу в розмірі 39492грн.35коп., пені в розмірі 3305грн.41коп., 3%річних в розмірі 269грн.25коп. задовольнити частково.

Зменшити розмір пені з 3305грн.41коп. до 1652грн.70коп.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська м. Дніпро (ідентифікаційний код: 08004581; місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» м. Дніпро (ідентифікаційний код: 39572642; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2) суму боргу в розмірі 39492грн.35коп., пеню в розмірі 1652грн.70коп., 3%річних в розмірі 269грн.25коп. та витрати, повязані зі сплатою судового збору в розмірі 1378грн.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 17.08.2016р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 22.08.2016р.

Суддя ОСОБА_3