Ухвала суду № 59846281, 18.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18.08.2016

Справа № 910/2137/16

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ"

про стягнення 12200000,00 грн. поворотної фінансової допомоги

Суддя Демидов В.О.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Фактор-Комфорт» (відповідач) про стягнення 12200000,00 грн. поворотної фінансової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поворотної фінансової допомоги №12.09-05/ФД від 01.09.2015 щодо обов’язку повернення суми позики у розмірі 12200000,00 грн. в строки визначені вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2137/16.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Фактор-Комфорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" 12200000,00 грн. фінансової допомоги, судові витрати у розмірі 183689,00 грн.

На виконання рішення вказаного рішення 13.04.2016 виданий наказ.

16.08.2016 через загальний відділ канцелярії господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" подало заяву про забезпечення позову.

16.08.2016 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв’язку із перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, заяву про забезпечення позову передано на розгляду судді Демидову В.О.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив таке.

На виконання наказу від 13.04.2016 у даній справі постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.05.2016 було відкрито виконавче провадження, ТОВ «Фактор-Комфорт» зобов’язано самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови. Крім того, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою від 23.05.2016 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Фактор-Комфорт» в межах суми звернення стягнення - 12383689, 00 грн. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.05.2016 накладено арешт на кошти, що містяться на усіх рахунках із визначенням назв банківських установ, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, що належать ТОВ «Фактор-Комфорт», в межах суми 12383689, 00 грн.

За доводами позивача після набрання зазначеним вище судовим рішенням законної сили ТОВ «Фактор-Комфорт» поступово здійснює відступлення наявних у нього прав вимоги за кредитними договорами, укладеними відповідачем із іншими особами. На думку позивача, наведене свідчить про вчинення ТОВ «Фактор-Комфорт» дій, спрямованих на ухилення від виконання своїх зобов’язань (реалізація майна (майнових прав, активів) не для здійснення розрахунків, зокрема, із ТОВ «Май Вуд») і неправомірне отримання коштів, за рахунок яких можливе виконання наказу Господарського суду мста Києва від 13.04.2016 № 910/2137/16.

З посиланням на викладені вище обставини позивачем на стадії виконавчого провадження заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Фактор-Комфорт» вчиняти будь-які дії з відчуження (відступлення) будь-яких належних тов. «Фактор-Комфорт» прав вимоги за будь-якими зобов’язаннями.

Дослідивши матеріали справи, заяву позивача (стягувача у виконавчому провадженні) про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, враховуючи такі обставини.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (пункт 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 № 16).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позову не доведено наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову (заборона відповідачеві укладати господарські договори певного виду) і предметом позовної вимоги (стягнення поворотної фінансової допомоги), зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; також позивачем не зазначено доводів у підтвердження імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" державна виконавча служба є органом, на який покладено примусове виконання рішень в Україні.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у названому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Таким чином, функція забезпечення реального виконання судового рішення з моменту відкриття виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» покладається на державну виконавчу службу, що виключає втручання суду у процес виконання рішення шляхом вжиття паралельних, поза межами Закону України «Про виконавче провадження», заходів впливу на боржника.

Згідно статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З урахуванням викладеного вище заява ТОВ «Май Вуд» про вжиття заходів забезпечення позову на стадії виконавчого провадження є необгрунтованою, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 66, 67. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ТОВ «Май Вуд» про забезпечення позову на стадії виконавчого провадження шляхом заборони ТОВ «Фактор-Комфорт» вчиняти будь-які дії з відчуження (відступлення) будь-яких належних ТОВ «Фактор-Комфорт» прав вимоги за будь-якими зобов’язаннями - відмовити.

Суддя В.О. Демидов