Постанова № 59846125, 19.08.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/357/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача Долгіх К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ріка» до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ріка» звернулось до суду з позовом до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про скасування постанови №14/16/1024-120/2-1251 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11 травня 2016 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на відсутність у відповідача достатніх підстав для проведення позапланової перевірки на об'єкті «Будівництво багатоквартирного житлового комплексу 5-черга будівництва, (корпус 2) за адресою: вул. Руська, 219-Е, м. Чернівці».

Також, посилаючись на частину першу статті 61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, вказував що згідно постанови управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області від 15 квітня 2016 року №10/16/1024-1.20/2-1059 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ріка» уже визнавалось винним у вчиненні аналогічного правопорушення.

Крім цього, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що відповідач не мав законних підстав для проведення позапланової перевірки в період з 22 квітня 2016 року по 28 квітня 2016 року, оскільки вже двічі була повернута декларація про готовність об'єкта до експлуатації. Така декларація, на думку позивача, вважається неподаною і не породжує для нього будь-яких правових наслідків. На підтвердження своєї позиції посилався на постанову Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі №816/6496/13-а.

Відповідач надав суду заперечення проти позову у письмовій формі. Вказував, зокрема, що проведення позапланової перевірки у позивача передбачалось з метою перевірки виконання вимог припису про усунення порушень містобудівного законодавства від 11 квітня 2016 року. Однак позивач неодноразово не допускав посадових осіб управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області до перевірки на об'єкті «Будівництво багатоквартирного житлового комплексу 5-черга будівництва, (корпус 2) за адресою: вул. Руська, 219-Е, м. Чернівці», у зв'язку з чим 27 квітня 2016 року складено акт про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Усі процесуальні документи були відправленні в той же день позивачу з повідомленням про розгляд 11 травня 2016 року справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Враховуючи, що позивачем не було виконано вимоги припису про усунення порушень містобудівного законодавства від 11 квітня 2016 року шляхом недопущення посадових осіб відповідача на об'єкт будівництва, позивача постановою №14/16/1024-120/2-1251 від 11 травня 2016 року притягнуто до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Вважаючи заявлений позов необґрунтованим, відповідач просив суд в його задоволенні відмовити.

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав з підстав, викладених у позовні заяві. Крім того, вказуючи про відсутність у відповідача підстав для проведення позапланової перевірки, посилався на дію мораторію щодо проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності. Також звертав увагу на допущення низки неточностей у документах, складених відповідачем по відношенню до позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення особи, яка прибула в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ріка» є юридичною особою, ідентифікаційний код якої 04855566, місце знаходження: вул. Небесної сотні, 14-а, м. Чернівці, 58029.

На підставі поданої позивачем декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 31 березня 2016 року відповідачем вирішено провести з 05 квітня 2016 року по 11 квітня 2016 року позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час здійснення будівельних робіт на об'єкті «Будівництво багатоквартирного житлового комплексу 5-черга будівництва, (корпус 2) за адресою: вул. Руська, 219-Е, м. Чернівці».

У зв'язку із недопущенням посадових осіб відповідача на об'єкт перевірки, 11 квітня 2016 року працівниками управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області складено акт про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Так, приписом від 11 квітня 2016 року відповідач вимагав усунути порушення містобудівного законодавства шляхом допущення посадових осіб управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області на об'єкт «Будівництво багатоквартирного житлового комплексу 5-черга будівництва, (корпус 2) за адресою: вул. Руська, 219-Е, м. Чернівці» та надати документи, необхідні для проведення перевірки. Термін виконання - 20 квітня 2016 року.

15 квітня 2016 року управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області винесено постанову №10/16/1024-1.20/2-1059 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ріка» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 13780,00 грн.

Як вбачається з повідомлення про здійснення позапланової перевірки від 20 квітня 2016 року №1024-1.20/2-1108, направлення для проведення позапланової перевірки від 21 квітня 2016 року №192/16, управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області передбачалось проведення в період з 22 квітня 2016 року по 28 квітня 2016 року перевірки виконання позивачем вимог припису від 11 квітня 2016 року на об'єкті містобудування «Будівництво багатоквартирного житлового комплексу 5-черга будівництва, (корпус 2) за адресою: вул. Руська, 219-Е, м. Чернівці».

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що посадових осіб управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області не було допущено до проведення перевірки на указаному вище об'єкті 22 квітня 2016 року та 27 квітня 2016 року.

В запереченнях проти позову відповідач також вказує про те, що неодноразовими виїздами на об'єкт будівництва посадові особи управління не змогли потрапити на об'єкт будівництва, оскільки не були допущенні для проведення перевірки.

За таких обставин відповідачем складено акт про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 27 квітня 2016 року, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27 квітня 2016 року та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 квітня 2016 року.

Згідно указаних документів відповідачем встановлено порушення пункту 1 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підпункту 1 пункту 11, підпункту 1 пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553, а саме: недопущення посадових осіб управління на об'єкт «Будівництво багатоквартирного житлового комплексу 5-черга будівництва, (корпус 2) за адресою: вул. Руська, 219-Е, м. Чернівці».

Також позивача повідомлено про розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності 11 травня 2016 року.

Названі вище документи разом із супровідним листом направленні позивачу 27 квітня 2016 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення й отриманні останнім 05 травня 2016 року.

11 травня 2016 року за відсутності представника товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ріка», належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, відповідачем прийнято постанову №14/16/1024-120/2-1251 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Отримавши вказану постанову, вважаючи її незаконною, товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ріка» звернулось до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

Відповідно до частини першої статті 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 41 Закону №3038-VI, вимоги якого за твердженням відповідача порушив позивач, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню.

Крім цього, згідно положень частини четвертої статті 41 Закону №3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки також мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (далі - Порядок №553).

Відповідно до пункту 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно пункту 7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

- подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

- перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю;

- вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки;

- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Згідно пункту 9 Порядку №533 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Підпунктом 1 пункту 11 Порядку №533 визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню.

Крім цього, згідно положень пункту 11 Порядку №533 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю також мають право складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ін.

Згідно пункту 14 Порядку № 553, вимоги якого за твердженням відповідача також порушив позивач, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт.

Отже, наведені норми свідчать про те, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють позапланові перевірки суб'єктів містобудування на предмет дотримання ними під час здійснення будівництва вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та інших нормативних актів, що регулюють даний вид діяльності та під час здійснення такого контролю мають право безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню. Суб'єкт містобудування щодо якого здійснюється відповідна перевірка (контроль), в свою чергу, зобов'язаний дотримуватись вимог закону, що регламентують порядок проведення таких перевірок та у разі дотримання посадовими особами порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю допустити їх до проведення перевірки, подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Однією з підстав для проведення позапланової перевірки є перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Однак позивач усупереч зазначеним положенням не допустив посадових осіб управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області для проведення позапланової перевірки виконання ним вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11 квітня 2016 року.

При цьому указаний припис позивачем не оскаржувався та є чинним.

Відповідно до пункту 16 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Згідно пункту 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Пунктами 19 та 21 Порядку №553 передбачено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання указаних норм, 27 квітня 2016 року працівники управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області по відношенню до позивача складено акт про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Зазначені документи направлялись управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області на адресу місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ріка».

Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», визначає Порядок накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року №244 (далі - Порядок №244).

Згідно пункту 9 Порядку №244 про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю, які згідно з функціональними обов'язками здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль (далі - уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю), складають протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до пункту 10 Порядку №244 уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю складає протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у двох примірниках, один з яких надається під підпис суб'єкту містобудування, що притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не пізніше трьох робочих днів з дня складення акта перевірки такого суб'єкта містобудування.

Як уже зазначалось, крім акта перевірки відповідачем було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 квітня 2016 року.

Відповідно до пункту 16 Порядку №244 справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.

Згідно пункту 17 Порядку №244 справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.

Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Неприбуття суб'єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до пункту 19 Порядку №244 доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб'єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені дані встановлюються на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі потреби - на підставі пояснень суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, свідків, а також інших документів.

Відповідно до пункту 3 Порядку №244 належним підтвердженням факту надіслання документів є розрахунковий документ відділення поштового зв'язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції (копія квитанції та рекомендованого повідомлення про отримання поштового відправлення додається).

Надіслання рекомендованим листом з повідомленням документів, які є підставою для притягнення до відповідальності, за адресою місцезнаходження (місця проживання) суб'єкта містобудування, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається належним врученням зазначених документів незалежно від факту їх отримання суб'єктом містобудування.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у відповідності до наведених приписів, що ним не заперечувалось, як і фактично не заперечувалось дотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення.

З обставин справи вбачається, що у зв'язку із невиконанням позивачем вимог припису про усунення порушень містобудівного законодавства від 11 квітня 2016 року шляхом недопущення посадових осіб відповідача на об'єкт будівництва, постановою №14/16/1024-120/2-1251 від 11 травня 2016 року притягнуто позивача до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності - накладено штраф у сумі 14500,00 грн.

Так, відповідно до частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Станом на 11 травня 2016 року мінімальна заробітна плата в Україні згідно Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» становила 1450,00 грн.

За наведених вище обставин, враховуючи указані норми права та беручи до уваги те, що позивачем визнавався факт невиконання вимог припису про усунення порушень містобудівного законодавства від 11 квітня 2016 року й неодноразово посадових осіб відповідача не було допущено до проведення перевірки об'єкта будівництва, суд приходить до висновку про те, що управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області при прийняті оскаржуваного рішення діяло правомірно, тобто на підставі, у межах повноважень та спосіб, передбачені діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

При цьому позивач не заперечував щодо дотримання відповідачем процедури прийняття постанови №14/16/1024-120/2-1251 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11 травня 2016 року.

Водночас, в обґрунтування даного позову позивач вказував про відсутність у відповідача достатніх підстав для проведення позапланової перевірки на об'єкті «Будівництво багатоквартирного житлового комплексу 5-черга будівництва, (корпус 2) за адресою: вул. Руська, 219-Е, м. Чернівці».

Між тим, такі доводи позивача є безпідставними, оскільки проведення позапланової перевірки у позивача в період з 22 квітня 2016 року по 28 квітня 2016 року передбачалось з метою перевірки виконання ним вимог припису про усунення порушень містобудівного законодавства від 11 квітня 2016 року, що узгоджується з положеннями пункту 7 Порядку №553.

Посилання позивача в обґрунтування позову на дію мораторію щодо проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності також є безпідставними, виходячи з наступного.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» № 719-VII від 16 січня 2014 року доповнено статтею 31 (згідно із Законом України від 31 липня 2014 року №1622-VII), якою встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

На виконання наведеної статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 13 серпня 2014 року №408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами», якою затверджено Перелік державних інспекцій та інших контролюючих органів, яким надаватиметься дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців (далі- Перелік №408), до якого входить і відповідач.

Проте період, протягом якого відбуватимуться перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, залишився таким як у Законі України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» №719-VII - протягом серпня - грудня 2014 року.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28 грудня 2014 року установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З аналізу наведених норм вбачається, що Законом №719-VII обмежено перевірки підприємств контролюючими органами, перелік яких затверджений Переліком №408, протягом включно серпня 2014 року - червня 2015 року, при цьому ці обмеження не стосуються Державної фіскальної служби України, мораторій на перевірки якої було введено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Такими органами є органи доходів і зборів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до завдань Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо реалізації державної політики у сфері містобудівної діяльності, суд дійшов висновку, що відповідач у цій справі не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного, суд вважає, що приписи пункту 3 Прикінцевих положень Закону №71-VІІІ від 28 грудня 2014 року не можуть поширюватись на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Також суд звертає увагу позивача і на те, що 28 грудня 2014 року законодавцем було прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме: 1) Закон №71-VIII (пункт 3 Прикінцевих положень), яким мораторій на перевірки за колом суб'єктів поширено на контролюючі органи в розумінні положень пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України; 2) Закон №76-VIII (пункт 8 Прикінцевих положень), яким мораторій на перевірки за колом суб'єктів поширено на усі контролюючі органи, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що правовідносини, пов'язані з встановленням обмеження на проведення перевірок Державною архітектурно-будівельною інспекцією України регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону №76-VIII від 28 грудня 2014 року, а не Законом №71-VIII від 28 грудня 2014 року, і в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року.

Відтак, дія зазначеного мораторію закінчилась 01 липня 2015 року.

З обставин даної справи вбачається, що позапланова перевірка у позивача мала бути проведена з 22 квітня 2016 року по 28 квітня 2016 року, тобто після закінчення вказаного законодавчого обмеження.

Отже, тих порушень вимог закону, на які посилається позивач в обґрунтування позову, відповідачем не допущено.

Крім цього, позивач зазначав, що відповідач не мав законних підстав для проведення позапланової перевірки в період з 22 квітня 2016 року по 28 квітня 2016 року, оскільки вже двічі була повернута декларація про готовність об'єкта до експлуатації. Така декларація, на думку позивача, вважається неподаною і не породжує для нього будь-яких правових наслідків. На підтвердження своєї позиції посилався на постанову Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі №816/6496/13-а.

Так, відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У зв'язку з цим, суд звертає увагу на те, що обставини справи №816/6496/13-а за позовом приватної агрофірми «Агроінфест» до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області про скасування постанов, яка розглядалась Верховним Судом України, не є аналогічними із обставинами даної справи.

У справі №816/6496/13-а Інспекція за результатом проведення позапланової перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, норм стандартів і правил на об'єкті констатувала порушення позивачем статей 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 9 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466.

Оскаржувані позивачем у справі №816/6496/13-а постанови Інспекції про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності прийняті: 1)№ П-66-13-10 у зв'язку зі здійсненням будівництва за відсутності документа, що надає право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом першим підпункту 4 пункту 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 103 230 грн; 2) № П-67-13-10 у зв'язку із зазначенням недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушені вимоги частини восьмої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 9 Порядку виконання будівельних робіт, й позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом першим підпункту 4 пункту 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» і накладено штраф у сумі 103 230 грн.

Натомість у даній справі оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за інше, ніж в указаній вище справі, правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Отже, обставини, за яких позивача у справі №816/6496/13-а притягнуто до відповідальності оскаржуваними постановами інспекції державного архітектурно-будівельного контролю є відмінними від обставин, за яких у даній справі на товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ріка» накладено штраф.

До того ж, у справі №816/6496/13-а на момент призначення перевірки та прийняття рішень про накладення на позивача штрафу, декларація про початок виконання будівельних робіт з будівництва комплексу доробки та зберігання зерна, яка стала підставою для проведення перевірки, була повернута позивачу на доопрацювання.

В ході судового розгляду даної справи позивач вказав, що декларація про готовність до експлуатації об'єкта «Будівництво багатоквартирного житлового комплексу 5-черга будівництва, (корпус 2) за адресою: вул. Руська, 219-Е, м. Чернівці» була вдруге ним подана до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області 21 квітня 2016 року. Однак 06 травня 2016 року повернута товариству з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ріка», що підтверджується наявним у справі листом від 06 травня 2016 року №1024-1.20/7-250.

Таким чином, з 22 квітня 2016 року по 28 квітня 2016 року - період, визначений для проведення позапланової перевірки, у відповідача була наявною подана позивачем декларація про готовність до експлуатації об'єкта.

До того ж, як встановлено судом, підставою для проведення відповідачем позапланової перевірки була перевірка виконання позивачем вимог припису від 11 квітня 2016 року.

Вимоги ж пункту 7 Порядку №553, якими визначено підстави проведення позапланових перевірок, не встановлюють обов'язкову вимогу реєстрації поданої декларації про готовність об'єкта до експлуатації для призначення та проведення органом державного архітектурно-будівельного контролю позапланової перевірки.

Враховуючи викладене, наведені вище доводи позивача в обґрунтування незаконності оскаржуваної постанови - безпідставні.

Також позивач вказував, що згідно постанови управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області від 15 квітня 2016 року №10/16/1024-1.20/2-1059 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ріка» уже визнавалось винним у вчиненні аналогічного правопорушення, а згідно частини першої статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою від 15 квітня 2016 року №10/16/1024-1.20/2-1059 позивача притягнуто до відповідальності за недопущення 11 квітня 2016 року посадових осіб відповідача на об'єкт будівництва.

Натомість оскаржуваною у даній справі постановою позивача притягнуто до відповідальності у зв'язку із невиконанням вимог припису від 11 квітня 2016 року шляхом недопущення посадових осіб відповідача на об'єкт будівництва 22 квітня 2016 року та 27 квітня 2016 року.

Відтак, позивачем було допущено декілька правопорушень у різний період, а тому зазначені вище його твердження в обґрунтування позову - помилкові.

Не свідчать про незаконність оскаржуваної постанови і доводи щодо низки неточностей у документах, складених відповідачем по відношенню до позивача, оскільки такі є лише суто технічними помилками, допущеними посадовими особами управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області. Вони не спростовують наявності підстав для проведення позапланової перевірки та факту допущеного правопорушення.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду даної справи відповідач - суб'єкт владних повноважень, який заперечував проти позову, довів правомірність оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи ж позивача, з огляду на викладене вище, є безпідставними й необґрунтованими.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна фірма «Ріка» позовних вимог.

Керуючись статтями 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 22 серпня 2016 року.