Постанова № 59845951, 16.08.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 серпня 2016 р. № 820/4077/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного управління юстиції в Харківській області Здоровко Олександра Івановича про визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати, що виконавче провадження №434/19-10 від 13.10.2010р., яке проводилось Орджонікідзевським ВДВС, стороною в ньому як боржник був ОСОБА_4, здійснене із суттєвими порушеннями ЗУ "Про виконавче провадження", що завдало особисто чоловікові позивача та позивачу, як його дружині, нині вдові, значних моральних збитків, головне - утиску їх прав та інтересів;

- визнати упередженими та необ'єктивними, а отже, такими, що не відповідають ЗУ "Про виконавче провадження", дії (бездіяльність) начальника Орджонікідзевського ВДВС м. Харкова Головного управління юстиції в Харківській області Здоровка О.І. та зобов'язати його скасувати арешт квартири АДРЕСА_1. Взявши до уваги при цьому, що сума боргу ОСОБА_4 разом із виконавчим збором 16.06.2016 р. була внесена на розрахунковий рахунок Орджонікідзевського ВДВС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно довідки з єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Орджонікідзевським ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області накладено арешт на квартиру її чоловіка - ОСОБА_4, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Арешт накладений згідно постанови про відкриття виконавчого провадження № 434/19-10 від 13.10.2010. 07 червня 2016 року позивач звернулася до начальника Орджонікідзевського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області з проханням зняти арешт з квартири. До того ж, виконавче провадження закрито та знищено. Позивачем сплачений борг чоловіка у сумі 429,70 грн. та виконавчий збір. Однак, 26 липня 2016 року позивач отримала лист від відповідача, в якому зазначено, що відсутні підстави для зняття арешту з квартири АДРЕСА_1. Позивач стверджує, що відмова відповідача у скасуванні арешту на квартиру порушує її законні права та інтереси щодо розпорядження майном. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просила суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Позивач - ОСОБА_1, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача - Начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного управління юстиції в Харківській області Здоровка Олександра Івановича, у судовому засіданні позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов зазначив, що згідно перевірки, з єдиного державного реєстру виконавчих проваджень встановлено, що у відділі на виконанні перебував виконавчий документ, а саме: судовий наказ 2-н-2764 від 12.12.2008, виданий 29.03.2010 Орджонікідзевським судом м. Харкова, про стягнення з гр. ОСОБА_4, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, на користь ЗАТ "УМЗ" суми боргу у розмірі 429, 70 грн. Детальна інформація стосовно виконавчого провадження № 18261527 та постанови про відкриття виконавчого провадження 434/19-10 від 13.10.2010 року у Орджонікідзевському ВДВС Харківського МУЮ в Орджонікідзевському відсутня, оскільки термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки. Згідно акту вилучення виконавчих проваджень для знищення від 27.02.2015 вказане виконавче провадження за архівним номером № 5500 знищено. У зв'язку з вищевикладеним, вважає, що у відділу не має законних підстав скасувати арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 26-28).

У судовому засіданні представник відповідача, доводи викладені у письмових запереченнях на позов, підтримав у повному обсязі та просив суд у позові відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно довідки з єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Орджонікідзевським ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області накладено арешт на квартиру гр. ОСОБА_4, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Підставою для накладення арешту слугувала постанова державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Харківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження № 434/19-10 від 13.10.2010.

07 червня 2016 року позивач звернулася до начальника Орджонікідзевського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області з проханням зняти арешт з квартири, оскільки порушується право позивача щодо розпорядження належним їй майном (а.с.13-15).

Листом від 21.07.2016 року № 11894 відповідачем надано відповідь, що у державного виконавця відсутні законні підстави щодо зняття арешту з квартири (а.с. 16).

Згідно акту вилучення виконавчих проваджень для знищення від 27.02.2015 року, виконавче провадження № 18261527 знищено за архівним номером № 5500 (а.с. 29-31).

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яка перебуває під арештом на праві власності належить померлому ОСОБА_4, згідно свідоцтва про право власності на житло від 28 листопада 1995 року (а.с. 7).

Позивач - ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 30.11.2015 року (а.с.17).

Позивач як дружина померлого має намір успадкувати нерухоме майно чоловіка ОСОБА_4 Проте, оскільки на квартиру накладено арешт, у позивача відсутня така можливість.

Вирішуючи спір суд зазначає наступне.

Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), визначаються умови і порядок виконання на території України судових рішень.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 8 вищеназваного Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Частиною 1 статті 11 вказаного Закону, державного виконавця зобов'язано вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.5 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Тобто з аналізу вищенаведеної норми вбачається, що у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника знімається.

Враховуючи, що виконавче провадження № 18261527 знищено, як завершене, а відповідно до ст.50 Закону України "Про виконавче провадження "арешт накладений на майно боржника повинен бути знятий, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо зняття арешту з квартири та необхідності скасувати постанову Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного управління юстиції в Харківській області № 434/19-10 від 13.10.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (квартира АДРЕСА_1).

Поряд із цим, суд звертає увагу, що позивач по справі не є стороною у виконавчому провадженні № 18261527.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» встановлено, що суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому судам слід ураховувати, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.

Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд доходить висновку, що вирішення даного спору належить до юрисдикції адміністративного суду.

Щодо іншої частини позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про:1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Отже, за змістом вищевказаної норми кодексу, до компетенції адміністративного суду не входить вирішення питань щодо встановлення будь - яких фактів.

Окрім того, виконавче провадження № 18261527 знищено, і тому у суду не має можливості достеменно встановити чи наявні були порушення збоку державним виконавцем приписів Закону України "Про виконавче провадження", під вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні 434/19-10 від 13.10.2010. А тому у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161 ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного управління юстиції в Харківській області Здоровка Олександра Івановича про визнання дій незаконними - задовольнити частково.

Скасувати постанову Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного управління юстиції в Харківській області №434/19-10 від 13.10.2010 року про арешт майна боржника та оголошення забори на його відчуження, а саме: квартира АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 16 серпня 2016 року

Суддя О.В. Панченко