Постанова № 59845923, 16.08.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/695/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року 12:00м. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБожук Д.А. при секретаріГненній Ю.І. за участі:представника відповідачарозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3.) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі по тексту - відповідач, ТУ ДСА України в Хмельницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі по тексту - третя особа, ГУ ДКС України у Хмельницькій області), в якому, з урахуванням уточнення, просить:

- визнати неправомірними дії відповідача в частині не нарахування та невиплати консультанту ОСОБА_3 заробітної плати за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014) та за період з 01.01.2015 по 03.04.2015, відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд");

- зобов'язати відповідача здійснити консультанту ОСОБА_3 перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014) та за період з 01.01.2015 по 03.04.2015, відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років тощо);

- стягнути з ТУ ДСА України в Хмельницькій області на користь позивача надбавку за виконання особливо важливої роботи за 2013 рік та за січень, лютий та грудень 2014 року, середній заробіток за час затримки розрахунку, індексацію, компенсацію за час затримки розрахунку;

- прийняте судом рішення допустити до негайного виконання;

- встановити судовий контроль за виконанням постанови шляхом подання звіту про її виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у порушення норм, викладених в абз.2 ч.1 ст.144 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 14.10.2014 №1697- VIІ "Про прокуратуру" в період з 26.10.2014 по 31.12.2014, та норм, викладених в абз.2 ч.1 ст.147 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIІІ "Про забезпечення права на справедливий суд" в період з 01.01.2015 по 03.04.2015 відповідачем нарахований позивачу оклад виходячи з мінімальної заробітної плати в Україні. Звернула увагу на невиплату відповідачем надбавки за виконання особливо важливої роботи за 2013 рік та за січень, лютий та грудень 2014 року, встановленої наказами голови суду.

Позивач у судове засідання не з'явився та повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

У поданому уточненому адміністративному позові позивач просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин, схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 №268. Зміни до вказаної постанови в період з 26.10.2014 по 09.09.2015 щодо оплати праці, в тому числі розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено. Таким чином, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, у судове засідання не з'явилася та повноважного представника не направила, про причини неявки суду не повідомила, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.

27.04.2016 до суду надійшли письмові заперечення від третьої особи. у вказаних запереченнях ГУ ДКС України у Хмельницькій області зазначило, що головним розпорядником бюджетних коштів щодо організаційного забезпечення діяльності органів судової влади є Державна судова адміністрація України. Казначейство здійснює лише розрахунково-касове обслуговування органів ДСА України і не має права втручатися у діяльність ДСА України та не уповноважене самостійно спрямовувати бюджетні асигнування, надані судовій адміністрації.

Враховуючи думку представника відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача та третьої особи, оскільки їх явка не визнавалася судом обов'язковою.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити з огляду на наступне.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_3 з 18.01.2011 працює на посаді консультанта Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

03.04.2015 ОСОБА_3 звільнена з займаної посади, як державний службовець, що досяг граничного віку проходження державної служби.

У період з 26.10.2014 по 03.04.2015, посадовий оклад позивача складав 1218,00 грн., що підтверджується довідкою ТУ ДСА України в Хмельницькій області від 25.05.2016 №523/16вих.

ОСОБА_3 зверталася з заявою до відповідача щодо перерахунку та виплати заробітної плати відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Листом від 22.09.2015 №3336/15-вих відповідач повідомив позивачу, що виплата заробітної плати здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", зміни до якої до 09.09.2015 внесені не були.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку і виплати заробітної плати, невиплаті надбавки за виконання особливо важливої роботи за 2013 рік та за січень, лютий та грудень 2014 року, середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації, компенсації за час затримки розрахунку неправомірними, ОСОБА_3 звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

26 жовтня 2014 року внесено зміни до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та встановлено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом 2 підпункту 1 і абз. 3 підпункту 2 п.13 розділу XIII Закону України "Про прокуратуру" зобов'язано Кабінет Міністрів України:

- у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом;

- у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналогічне викладене і у новій редакції ст.147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", з 28 березня 2015 року.

Наведене узгоджується з положеннями ч.ч. 7, 8 ст.33 Закону України "Про державну службу" та ч.2 ст.8 Закону України "Про оплату праці".

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно ст.22 Бюджетного кодексу України (далі по тексту - БК України), відповідач є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

При цьому, згідно ч.ч.2, 3 ст.47 БК України, Казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 БК України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

У частинах 1 та 4 ст.48 БК зазначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Частиною 1 ст.51 БК України передбачено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Однак, на час виникнення спірних правовідносин, схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" та з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року залишалася незмінною.

Наведене свідчить про невиконання з боку Кабінету Міністрів України покладених на нього обов'язків щодо приведення у тримісячний строк його нормативно-правових актів у відповідність із вищевказаними законами.

Також законами України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та "Про Державний бюджет України на 2015 рік", видатки на реалізацію положень абз.2 ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ч.1 ст.147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року, не передбачено.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскільки з 26.10.2014 по 09.09.2015 Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а Законами України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень абз.2 ч.1 ст.144 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 14.10.2014 №1697-VIІ "Про прокуратуру" та абз.2 ч.1 ст.147 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIІІ "Про забезпечення права на справедливий суд" не передбачено, суд зазначає, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 у справі № 21-1726а16 (№820/4648/15) та від 13.07.2016 у справі № 21-1488а16 (№820/4653/16).

Відповідно до ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд зауважує, що Конституційний Суд України в рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії", здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Отже, враховуючи принцип максимального використання ресурсів при розподілі Державного бюджету України та повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення умов оплати праці державних службовців, в тому числі секретарів судових засідань місцевих судів і розмірів їх посадових окладів, то постанови від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", прийнята з урахуванням фінансових можливостей держави Україна.

Факт виплати заробітної плати, виходячи з розмірів встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 не заперечується позивачем.

Щодо позовних вимог про стягнення з ТУ ДСА України в Хмельницькій області на користь позивача надбавку за виконання особливо важливої роботи за 2013 рік та за січень, лютий та грудень 2014 року, середній заробіток за час затримки розрахунку, індексацію, компенсацію за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про державну службу", оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися, зокрема, надбавки за виконання особливо важливої роботи. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Згідно з ст.13 Закону України "Про оплату праці", оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Таким чином, надбавки за виконання особливо важливої роботи не є обов'язковими платежами і не входять до складу основної заробітної плати. Їх виплата залежить від наявності бюджетних асигнувань. Внаслідок відсутності останніх, надбавка за виконання особливо важливої роботи за 2013 рік та за січень, лютий та грудень 2014 року позивачу не підлягає виплаті. Як наслідок, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації, компенсації за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги щодо допущення судового рішення до негайного виконання та щодо встановлення судового контролю за виконанням постанови шляхом подання звіту про її виконання не належать до задоволення, оскільки є похідними від перших трьох, в задоволенні яких відмовлено.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач в даному випадку діяв на підставі та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2016 року

Суддя/підпис/Д.А. Божук"Згідно з оригіналом" Суддя Д.А. Божук