Постанова № 59845894, 29.07.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 липня 2016 р. № 820/3421/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення в.о. начальника ДПІ у Зміївському районі ГУ ДФС у Харківській області Гапон О.В. № 343/П/20-09-22-59 від 04.03.2016 р. про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області Свєтош Н.В. № 232-р від 30.03.2016 р. про анулювання дії виданої ОСОБА_3 ліцензії НОМЕР_2 (реєстраційний номер 1520096672248, дата реєстрації 30.10.2015 р.) на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.;

- судові витрати покласти на відповідачів по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення начальника ДПІ у Зміївському районі Головного управління ДФС у Харківській області №343/П/20-09-22-59 від 04.03.2016 року про застосування фінансових санкцій та розпорядження заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області №232-р від 30.03.2016 року про анулювання дії виданої ОСОБА_3 ліцензії НОМЕР_2 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами протиправні, оскільки прийняті на підставі необ'єктивних висновків, не перевірених та штучно сфальсифікованих фактах. Окрім того, постанова про адміністративне правопорушення, про нібито виявленні факти правопорушення, скасована рішенням виконавчого комітету Лиманської сільської ради, а справу про притягнення до адміністративної відповідальності закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях працівника магазину ОСОБА_6, що належить позивачу. За таких підстав до позивача неправомірно застосовані заходи адміністративного впливу, і тому останній просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали доводи позовної заяви, просили суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідачів - Головного управління Державної фіскальної служби України та Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.39-41) відповідач зазначив, що рішення ДПІ у Зміївському районі Головного управління ДФС у Харківській області від 04.03.2016 року про застосування фінансових санкцій №343/П/20-09-22-59 прийнято на підставі матеріалів правоохоронного органу - Зміївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення №014889 від 17.11.2015 року, складеного за ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення; копії письмових пояснень - ОСОБА_6 (продавця магазину), копії письмових пояснень неповнолітньої особи - ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1). Протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано, що ОСОБА_6 реалізувала одну пачку сигарет в кількості 20 шт. "Rotmans Demi" неповнолітній особі: ОСОБА_7 в приміщенні магазину, що належить ФО-П ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Лиманської сільської ради від 15.02.2016 року до ОСОБА_6 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 510,00 грн., у зв'язку зі скоєнням останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розпорядження заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області №232-р від 30.03.2016 року про анулювання дії виданої ОСОБА_3 ліцензії НОМЕР_2 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами прийнято а межах та на підставі приписів ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

За таких підстав, представник відповідачів вважає необґрунтованими доводи позивача, викладені в позовній заяві та просить суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, зареєстрований як суб'єкт господарювання Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області 29.04.1997 року, про що внесено запис до ЄДР №24580170000001145 (ідентифікаційний номер платника НОМЕР_1), що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 (а.с. 11).

30.10.2015 року ФО-П ОСОБА_3 отримав від Головного управління ДФС у Харківській області ліцензію серії НОМЕР_2 на роздрібну торгівлю тютюновими виробами за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_2 (магазин). (а.с.13).

04.03.2016 року Зміївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області на підставі протоколу ХА №014889 від 17.11.2015 року, складеного Зміївським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, прийнято рішення про застосування до позивача фінансових санкцій №343/П/20-09-22-59 (а.с. 23), яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, на підставі абз.9 ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.1995 р. за порушення останнім приписів ст. 15-3 цього ж Закону, в частині продажу тютюнових виробів особі, що не досягла 18 років, застосовано штраф у розмірі 6800 грн.

Позивач не погодившись з рішенням Зміївської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області від 04.03.2016 року про застосування фінансових санкцій №343/П/20-09-22-59 у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн. оскаржив його до ГУ ДФС у Харківській області (а.с. 24).

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 18.05.2016 року №256/ФОП/20-40-10-01-14 скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення від 04.03.2016 року №343/П/20-09-22-59 - без змін. (а.с. 25-26).

Крім того, 15.02.2016 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Лиманської селищної ради, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення прийнято постанову №2, відповідно до якої ОСОБА_6 (продавця) визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. (а.с.19).

Свідками, ОСОБА_8 та ОСОБА_6, опитаними у судовому засіданні, зазначено, що на момент складення 17.11.2015 р. стосовно ОСОБА_6 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП, вона взагалі не працювала у ФО-П ОСОБА_3, а працювала продавцем у ФО-П ОСОБА_8

Вказане також підтверджується згідно копією трудового договору від 18.05.2015 р.

17.11.2015 р., як зазначили свідки, в магазині ОСОБА_3 працював особисто, але на деякий час покинув своє робоче місце, у зв'язку з погіршенням стану свого здоров'я, виставивши на прилавку інформацію, що відділ не працює. При цьому, він жодним чином не уповноважував ОСОБА_6 здійснювати торгову діяльність у його відділі.

Сідок ОСОБА_8 пояснив, що у зв'язку з погіршенням станом здоров'я ОСОБА_3, який скаржився на головну біль, викликану підвищеним тиском, він відвіз його додому.

Також, свідок ОСОБА_6 неодноразово зазначала, що особі, якій вона продала 17.11.2015 р. пачку сигарет, за зовнішнім виглядом було занадто більше, ніж 18 років, так, чоловік мав міцну статуру та високий зріст, був небритий, майже з бородою, стан його зубів свідчив про тривале вживання тютюнових виробів.

Судом також встановлено, що ОСОБА_6 оскаржила до Виконавчого комітету Лиманської сільської ради постанову №2 про накладення на неї адміністративного стягнення від 15.02.2016 року адміністративної комісії Лиманської сільської ради. (а.с.20-21)

Рішенням виконавчого комітету Лиманської сільської ради №13 від 18.03.2016 року, скасовано постанову №2 про накладення адміністративного стягнення від 15.02.2016 року адміністративної комісії Лиманської сільської ради у розмірі 510 грн., а справу закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. (а.с. 22).

Отже, рішенням виконавчого комітету Лиманської сільської ради за скаргою ОСОБА_6, яке зокрема слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення Зміївської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області від 04.03.2016 року про застосування фінансових санкцій №343/П/20-09-22-59 був встановлений факт відсутності у діях ОСОБА_6 складу правопорушення.

Вирішуючи спір суд також зазначає, що частиною четвертою статті 17 Закону України від 19.12.95 року №481/95 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон) визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

При цьому, частиною п'ятою статті 17 Закону передбачено, що в разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Поряд із цим, приписами статті 17 Закону не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

В свою чергу, такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (Перехідні положення), нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Отже, обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому, в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком стосується органів доходів і зборів України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Варто зауважити, що розглядувана законодавча норма є імперативною.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів, контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

А тому, прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України, в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.

Приписи статті 17 Закону у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.

Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.

Таким чином, з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України), у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Однак, як встановлено судом вище, спірне рішення прийнято на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, що складений із порушеннями прав позивача, а отже, спірне рішення, прийнято контролюючим органом поза межами його компетенції та зі змісту цього рішення не зрозуміло, на підставі якого порушення, достеменно встановленого контролюючим органом, застосовано відповідні штрафні санкції до позивача.

Аналогічна позиція доведена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 28 березня 2014 року №375/11/14-14.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних об'єктивних доказів допущення позивачем приписів законодавства, а також приймаючи до уваги вищенаведені норми, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача про застосування до позивача фінансової санкції №343/П/20-09-22-59 від 04.03.2016 року.

Щодо позовних вимог про скасування розпорядження Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області №232-р від 30.03.2016 року про анулювання дії ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі: зокрема, порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.

Однак, враховуючи, що розпорядження ГУ ДФС у Харківській області про анулювання дії ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, ґрунтувалося на підставах виключно матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_6, які в подальшому були спростовані, суд доходить висновку про незаконність розпорядження ГУ ДФС у Харківській області та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ФО-П ОСОБА_3 в цій частині.

Частиною 2 статті 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, покладено обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.

Скасувати рішення в.о. начальника Державної податкової інспекції у Зміївському районі ГУ ДФС у Харківській області Гапон О.В. № 343/П/20-09-22-59 від 04.03.2016 р. про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн.

Скасувати розпорядження заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області Свєтош Н.В. №232-р від 30.03.2016 р. про анулювання дії виданої ОСОБА_3 ліцензії НОМЕР_2 (реєстраційний номер 1520096672248, дата реєстрації 30.10.2015 року) на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (місцепроживання: 63460, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп. солідарно: за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження: 61046, м.Харків, провул. Академіка Підгорного, буд.3, код ЄДРПОУ - 39859695) у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн.20 коп., та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження:61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ - 39599198) у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн.20 коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 03 серпня 2016 року.

Суддя Панченко О.В.