Постанова № 59845536, 16.08.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2016 р. Справа № 809/935/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Микитин Н.М.

секретаря судового засідання Мулі Х.О.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Івано-Франківської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати за період з 01.07.2015 по 14.12.2015 включно та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 389721,68 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

28.07.2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до прокуратури Івано-Франківської області (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (надалі - третя особа) про визнання дій прокуратури протиправними та стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати за період з 01.07.2015 по 14.12.2015 включно та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 389 721,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при його звільненні не було виплачено у повному обсязі заробітну плату, розмір якої передбачений ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», яка також впливає на розмір компенсації за невикористану відпустку, внаслідок чого сума недоотриманої заробітної плати за період з 01.07.2015 по 14.12.2015 та компенсації становить 389 721,68 грн. , яку позивач просить стягнути із відповідача. Вважає, що відповідач безпідставно керувався при визначенні розміру заробітньої плати постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року, оскільки така не приведена у відповідність до законодавства, а саме не відповідає вимогам статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України «Про прокуратуру» у зв`язку з невнесенням відповідних змін до вказаної постанови, не є підставою для відмови у виплаті заробітної плати.

Просить визнати протиправними дії прокуратури Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати йому заробітної плати за період з 01.07.2015 по 14.12.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 01.07.2015 по 14.12.2015 включно та компенсацію за невикористану відпустку в загальній сумі 389 721,68 грн.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснив суду, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» визначено, що норми статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету. Заробітна плата, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року, за липень-жовтень 2015 року нарахована позивачу правомірно, оскільки відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати поза межами кошторису. Тому, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 1995 року перебував на службі в органах прокуратури Львівської та Івано-Франківської областей (а.с. 16-21).

Наказом Генерального прокурора України №921 К від 05.06.2014 року призначений на посаду прокурора Калуської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області строком на п`ять років (а.с. 23).

Наказом Генерального прокурора України №1112 К від 14.12.2015 року позивач звільнений з займаної посади у зв`язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури ("Про прокуратуру", пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України) (а.с. 25).

14.06.2016 року позивач звернувся до прокуратури Івано-Франківської області із заявою про нарахування та виплату заробітної плати, згідно вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 31-32).

Листом №18-354 вих-16 від 22.06.2016 року відповідачем відмовлено у нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу, оскільки норми положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» на 2015 рік застосовуються в порядку та розмірах встановлених постановою Кабінету міністрів України виходячи із наявних фінансових ресурсів державного бюджету, і що умови оплати праці працівників органів прокуратури затверджено постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року (а.с. 33).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України встановлені Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі-Закон №1697), який набрав чинності 15.07.2015.

Відповідно до ч.1 ст. 81 Закону №1697 заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 81 Закону №1697 встановлено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:

1) вислугу років;

2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Згідно із ч.3 ст. 81 Закону №1697 посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно:

з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 Закону №1967 прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зазначена норма Закону №1967 набрала чинності з 15.07.2015.

Отже, Законом України «Про прокуратуру» визначений конкретний розмір посадових окладів працівників органів прокуратури.

Разом з тим, п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 № 80-VIII встановлено, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012р. №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі-Постанова №505) затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

Відповідно до Додатку №5 до Постанови №505 (схема посадових окладів працівників районних, міжрайонних, районних у містах із районним поділом та інших прирівняних до них прокуратур) розмір посадового окладу прокурора міжрайонної прокуратури з 06.10.2014 становить 1294-1334 грн., а з 13.10.2015 становить 1359-1399 грн. (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №763).

Порівнявши положення ст. 81 Закону №1697 та Постанови №505, суд дійшов висновку про те, що розмір посадових окладів працівників прокуратури, які визначені в Постанові №505, не відповідають тому розміру посадових окладів працівників прокуратури, який визначений Законом №1697.

Водночас, відповідно до п.13 розділу ХІІІ Перехідні положення Закону №1697 Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про прокуратуру» був опублікований вперше 25.10.2014 в газеті «Голос України» №10.

Отже, Кабінет Міністрів України мав здійснити відповідні заходи не пізніше 26.01.2015.

Проте, Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги зазначеної норми.

09.12.2015 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності 15.12.2015.

Пунктом 3 вказаної Постанови визначено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено:постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що у період з набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» (15.07.2015 в частині розміру заробітної плати) по набрання чинності змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505, тобто (15.12.2015), розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України «Про прокуратуру», тобто у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України «Про прокуратуру» (як спеціальним нормативним актом), у зв'язку з не внесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки закони України мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а також, у зв'язку з тим, що згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Подібна бездіяльність з боку Уряду України у справі «Суханов та Ільченко проти України» була кваліфікована Європейським судом з прав людини як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається із наданого прокуратурою Івано-Франківської області розрахункового листа про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за 2015 рік останньому за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 виплачено заробітну плату у виходячи з розміру посадовго окладу , який є меншим ніж розмір посадового окладу, що встановлений ст. 81 Закону №1967.

На думку суду, вказане свідчить про протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати у вказаний період у розмірі, який встановлений вимогами чинного законодавства.

У позовній заяві, ОСОБА_1 зазначив, що період, у межах якого йому неправомірно не нарахована та не сплачена заробітна плату у розмірі, який встановлений ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», є період з 01.07.2015 по 14.12.2015.

Проте, суд звертає увагу позивача на те, що ст.81 Закону України «Про прокуратуру» набрала чинності 15.07.2015, а тому здійснення нарахування заробітної плати у розмірі, передбаченому ст. 81 Закону №1967, має здійснюватись саме з 15.07.2015. При цьому, нарахування заробітної плати у період до 15.07.2015 здійснюється у розмірі, який встановлений Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII та Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено позивачу заробітну плату за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 включно у розмірах, відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи викладене, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дії прокуратури Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати з 15.07.2015 по 14.12.2015 включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з 15.07.2015 по 14.12.2015 включно, відповідно до статті 81 Закону України " Про прокуратуру " з врахуванням вже здійснених виплат за цей період.

При цьому, наведений спосіб захисту є достатнім для повного відновлення порушеного права позивача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з прокуратури Івано-Франківської області компенсації за невикористану відпустку, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що під час звільнення працівника грошову компенсацію виплачують за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено "Порядок обчислення середньої заробітної плати". Зокрема, згідно абзацу 1 пункту 2 постанови встановлено, що, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно листа прокуратури Івано-Франківської області, адресованого позивачу від 23.06.2016 року №11-816-16 залишок невикористаної відпустки на день звільнення позивача становить 111 днів (а.с. 29-30).

Оскільки, розрахунок розміру компенсації за невикористані відпустки провадиться за період з грудня 2014 року по листопад 2015 року, тобто влючає частково період за який було не в повному обсязі позивачу виплачено заробітню плату, то суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання прокуратури Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 з врахуванням зміненої заробітної плати та здійснених виплат.

Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Крім цього, у цій же справі Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Стосовно судових витрат, то відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а відтак на користь позивача підлягають стягненню частково судові витрати, понесені ним за залучення спеціаліста незалежної аудиторської фірми товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія ОСОБА_2 аудиту, у розмірі 1500,00 гривень відповідно до квитанції №518881000959011469091468 від 21.07.2016.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії прокуратури Івано-Франківської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язати прокуратуру Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 (27.01.1959 року, народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період.

Зобов'язати прокуратуру Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 (27.01.1959 року, народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з врахуванням зміненої заробітньої плати та здійснених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Івано-Франківської області (вулиця Грюнвальдська, 11, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 03530483) судові витрати в розмірі 1500,00 ( одна тисяча пятсот) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:/підпис/ОСОБА_4

Постанова складена в повному обсязі 19.08.2016 року.