Рішення № 5984245, 17.08.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2009 р.Справа № 15/41-09-1230 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідачів:

1) ТОВ „Пол і К” - Москаленко В.Л.,

2) ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОЛ і К” та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОЛ і К” та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий № 5122782600:00:001:0038, площею 2,78 га, що знаходиться за адресою: 21-й км Старокиївського шосе на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, укладений між ТОВ „ПОЛ і К” та ОСОБА_3. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

24 вересня 2003 р. Приморською райадміністрацією Одеської міської ради були зареєстровані статут та установчий договір ТОВ „ПОЛ і К” в новій редакції. Згідно п.1 статуту учасниками ТОВ „ПОЛ і К” були громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Так, внески учасників - ОСОБА_7 та ОСОБА_5 складали по 9250 грн., що відповідно становило по 50 % у статутному капіталі товариства.

Як зазначає позивач, за період 2003-2006 рр. ТОВ „ПОЛ і К” за рахунок належної організації фінансово-господарської діяльності і належної роботи учасників товариства та виконавчого органу стало досить рентабельним і прибутковим, у зв'язку з чим його активи зросли.

В кінці 2006 р., як зазначає позивач, учасник ТОВ „ПОЛ і К” ОСОБА_7 заявив про свій намір надалі займатися підприємницькою діяльністю самостійно, у зв'язку з чим між позивачем та ОСОБА_7 було досягнуто усну домовленість про розподіл майна товариства в натурі і принципи розподілу майна.

Так, позивач вказує, що керівництво ТОВ „ПОЛ І К” здійснює ОСОБА_7, який з 2007 р. по теперішній час своїми діями фактично довів підприємство до штучного банкрутства. Крім того, ОСОБА_7 фактично підпорядкував діяльність ТОВ „ПОЛ і К” для своїх особистих потреб.

Враховуючи вищенаведене та з метою захисту своїх прав, в тому числі права на реальне отримання позивачем вартості належної йому частки майна в товаристві, 10 січня 2008 р. позивачем була направлена офіційна заява до директора ТОВ „ПОЛ і К” та учасника товариства ОСОБА_7 про вихід зі складу учасників ТОВ „ПОЛ і К”, якою позивач заявив про свій вихід зі складу учасників ТОВ „ПОЛ і К” з 15 квітня 2008 р. та просив, користуючись належними йому 50 % загальної кількості голосів в управлінні товариством, провести у лютому 2008 р. позачергові збори учасників ТОВ „ПОЛ і К” з відповідним порядком денним.

Проте, в порушення прав позивача та вимог діючого законодавства і статутних документів ТОВ „ПОЛ і К”, запропоновані позивачем збори так і не відбулися та не була визначена вартість належної йому частки майна. Так, для захисту своїх прав позивачем був поданий відповідний позов до господарського суду Одеської області про визначення вартості належної йому частки майна в товаристві.

Також позивач зазначає, що 30 жовтня 2008 р. ОСОБА_7 як директором ТОВ „ПОЛ і К” був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий № 5122782600:00:001:0038, площею 2,78 га, що знаходиться за адресою: 21-й км Старокиївського шосе на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Зазначена земельна ділянка раніше знаходилась в іпотеці у банку по іпотечному договору № 480/07 від 31 липня 2007 р., укладеному між ТОВ „ПОЛ і К” і ЗАТ „Альфа-Банк”. Іпотечний договір був укладений в забезпечення виконання зобов'язань з боку ТОВ „ПОЛ і К” перед ЗАТ „Альфа-Банк” по договору про відкриття кредитної лінії № 250/07, укладеному 31 липня 2007 р. між ТОВ „ПОЛ і К” і ЗАТ „Альфа-Банк”. В якості гаранта ТОВ „ПОЛ і К” по кредитному договору виступав ОСОБА_8 як фізична особа.

На початку серпня 2008 р., за твердженням позивача, ОСОБА_8 погасив заборгованість ТОВ „ПОЛ і К” перед ЗАТ „Альфа-Банк” по кредитному договору у сумі 2000000,00 грн., на підставі чого земельна ділянка була виведена з іпотеки. Дані обставини, за твердженням позивача, надали можливість ОСОБА_7 укласти договір від імені ТОВ „ПОЛ і К” про продаж даної земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_3 Вартість земельної ділянки була визначена у розмірі 1000000,00 грн., які ОСОБА_3 перерахувала ТОВ „ПОЛ і К”.

Так, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки промислового призначення за аукціоном від 22.06.2006 р. спірна земельна ділянка була оцінена в 1000000,00 грн. По даній вартості земельна ділянка була взята на балансовий облік ТОВ „ПОЛ і К”. З урахуванням пробігу часу вартість даної земельної ділянки на теперішній час значно збільшилась і згідно з експертною грошовою оцінкою станом на 23 травня 2007 р. складає 9477298,00 грн.

Також згідно п.п "й" п. 7.3.6 статуту, п.п. "й" п. 4.3.6 установчого договору ТОВ „ПОЛ і К” до виключної компетенції зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 1 000000,00 грн. Проте, позивач ніякої згоди на відчуження земельної ділянки не надавав, відповідно, відсутня згода загальних зборів ТОВ „ПОЛ і К” на продаж спірної земельної ділянки. Також, позивач зазначає, що вартість земельної ділянки була штучно занижена ОСОБА_7 і становить по спірному договору купівлі-продажу 1000000,00 грн., для можливості незаконно обійти вимоги діючих норм статутних документів ТОВ „ПОЛ і К” з метою зменшення активів товариства.

При цьому позивач посилається на те, що строк дії кредитного договору, в забезпечення якого в іпотеці знаходилась спірна земельна ділянка, визначений терміном - 31 липня 2009 р. Заборгованість по вказаному кредиту у розмірі приблизно 2 000000,00 грн. достроково була погашена фізичною особою ОСОБА_8., який не заявляє ніяких регресних вимог до ТОВ „ПОЛ і К”. Також, на думку позивача, ТОВ „ПОЛ і К укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за вартістю, значно нижчою ніж ринкова, внаслідок чого з активів ТОВ „ПОЛ і К” штучно виводиться майно на суму більш як 9000000,00 грн.

Разом з тим позивач вважає вказаний даний договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, оскільки ОСОБА_7 уклав угоду з перевищенням своїх повноважень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2009 р. порушено провадження у справі № 15/41-09-1230 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач надав до суду уточнення до позовної заяви (а.с. 5-10 т. 3), згідно яких позивач уточнив підстави визнання оспорюваного ним договору недійсним.

Відповідач ТОВ „ПОЛ і К” позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 70-74 т. 1), посилаючись при цьому на те, що твердження позивача про навмисне зменшення активів та штучне виведення майна ТОВ „ПОЛ і К" його директором ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.10.2008 р. він діяв у відповідності з нормами чинного законодавства та статуту товариства. Відтак, на думку відповідача підстави для визнання оспорюваного договору недійсним відсутні.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги також не визнає з підстав, викладених у відзиві-запереченнях на позов (а.с. 63-65 т. 1), посилаючись при цьому на те, що оспорювана позивачем угода купівлі-продажу земельної ділянки повністю відповідає вимогам чинного законодавства і статутних документів ТОВ „ПОЛ і К”, а відповідні правові підстави для визнання судом зазначеного договору недійсним відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ПОЛ і К” зареєстровано Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради 24 вересня 2003 року за № 26303264Ю0010897.

Як вбачається зі статуту ТОВ „ПОЛ і К”, підприємство створено двома учасниками, які є громадянами України: ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

Згідно п. 5.8.1 вказаного статуту, розмір статутного фонду складає 18 500 грн.

Вклади учасників у статутний фонд визначені наступним чином: ОСОБА_7 9250,00 грн., що становить 50% капіталу, ОСОБА_5 - 9 250 грн., що відповідно становить 50 % статутного капіталу товариства.

Між тим, як зясовано судом та не оспорюється відповідачем - ТОВ „ПОЛ і К”, 10 січня 2008 р. позивачем була направлена офіційна заява до директора ТОВ „ПОЛ і К" та учасника товариства ОСОБА_7 про вихід зі складу учасників ТОВ „ПОЛ і К", згідно якої позивач заявив про свій вихід зі складу учасників ТОВ „ПОЛ і К" з 15 квітня 2008 р. і просив, користуючись належними йому 50% загальної кількості голосів в управлінні товариством, провести в лютому 2008 р. позачергові збори учасників ТОВ „ПОЛ і К" з відповідним порядком денним.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти у встановленому порядку з товариства.

Згідно ст. 10 Закону України „Про господарські товариства” учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства. Відповідно до ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Між тим статутом ТОВ „ПОЛ і К" інший строк виходу зі складу учасників товариства не передбачений.

У відповідності з п. 3.5 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Згідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Таким чином, ВСУ повязує момент виходу учасника ТОВ або ТДВ з товариства волевиявленням самого учасника, не обмежуючи таке волевиявлення встановленим законом тримісячним строком з моменту подачі заяви. ВГСУ в свою чергу виходить з встановленого в ЦК України тримісячного строку на повідомлення товариства про вихід.

Відтак, з огляду на зазначене та з урахуванням обставин по справі, вищевикладеного, позивач вважається таким, що вийшов з ТОВ „ПОЛ і К” з 15 квітня 2008 року, адже заява позивача подана відповідно до вимог законодавства за три місяця до виходу, при цьому за волевиявленням позивача датою виходу є 15 квітня 2008 року.

Разом з тим позивач посилається на те, що в порушення вимог діючого законодавства і статутних документів відповідачем ТОВ „ПОЛ і К” відповідні збори, про проведення яких наполягав позивач, не були проведені, також вартість належної позивачу частки не була визначена, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Одеської області з відповідним позовом. При цьому позивач посилається на порушення керівництвом ТОВ „ПОЛ і К” його корпоративних прав внаслідок відчуження відповідачем майна, яке підлягало розподілу з позивачем, зокрема, внаслідок відчуження земельної ділянки (кадастровий № 5122782600:00:001:0038) за адресою: 21-й км Старокиївського шосе на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. .

Як зясовано судом, 30 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ПОЛ і К” в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_3 бук укладений договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу. Відповідно до вказаного договору ТОВ „ПОЛ і К” передало (продало), а ОСОБА_3 прийняла у власність (купила) земельну ділянку (кадастровий № 5122782600:00:001:0038), загальною площею 2,7800 га, що знаходиться за адресою: 21-й км Старокиївського шосе на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. За домовленістю сторін продаж земельної ділянки здійснено за 1000000,00 грн. Зазначена земельна ділянка належала ТОВ „ПОЛ і К” на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 944546, виданого Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів Одеської області 22 грудня 2006 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки промислового призначення за аукціоном від 22.06.2006 р., посвідченого державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області, реєстровий номер 2100.

Згідно п. 4 вказаного договору експертна грошова оцінка земельної ділянки згідно звіту про експертну грошову оцінку, виданого ПП „Укрленд” 18.09.2008 р., складає 936582,00 грн.

На думку позивача, зазначений договір купівлі-продажу від 30.10.2008 р., є недійсним, оскільки був укладений в порушення вимог діючого законодавства та установчих документів ТОВ „ПОЛ і К”. Такі доводи позивача суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, позивач посилається на те, що 22 січня 2008 р. господарським судом Одеської області у справі № 21/10-08-239 за позовом ОСОБА_10 до ТОВ „ПОЛ і К”, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог - ОСОБА_5 та ОСОБА_7, про визнання права власності і витребування майна та стягнення доходів була винесена ухвала про заходи до забезпечення позову, згідно якої ТОВ „ПОЛ і К” було заборонено вчиняти дії щодо відчуження майна (частки у розмірі 33,3 процентів у статутному фонді ТОВ „ПОЛ і К”, що належить ОСОБА_10) без припинення виробничої діяльності цього товариства на період розгляду справи № 21/10-08-239. За твердженнями позивача, провадження у справі № 21/10-08-239 зупинено, ухвала про заходи до забезпечення позову від 22 січня 2008 р. діє, оскільки вона оскаржена не була і не скасована. Відтак, позивач вважає, що директор ТОВ „ПОЛ і К” ОСОБА_7, укладаючи спірний договір, допустив порушення закону, оскільки відчужив земельну ділянку за наявністю заборони про відчуження.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

Однак, як зясовано судом, вищевказана ухвала суду від 22.01.2008 р., якою була встановлена заборона на відчуження майна ТОВ „ПОЛ і К”, не була виконана. Зокрема, постановою Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі № В-3/174 від 11.03.2008 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с. 67 т. 3) ухвалу господарського суду Одеської області від 22.01.2008 р. у справі № 21/10-08-239 було повернуто стягувачу у звязку з відсутністю боржника, що в свою чергу згідно п. 5 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження” стало підставою для завершення виконавчого провадження, що вбачається з листа Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ № 9465/17-47/11/17-47 від 13.08.2009 р. (а.с. 69 т. 3). Отже, на день укладення спірного договору заборона на відчуження майна ТОВ „ПОЛ і К” не діяла. До того ж слід зазначити, що згідно ухвали суду у справі № 21/10-08-239 від 22.01.2008 р. ТОВ „ПОЛ і К” заборонялось вчиняти дії щодо відчуження лише майна, яке складало частку у розмірі 33,3 процентів у статутному фонді ТОВ „ПОЛ і К”, що належить ОСОБА_10, а не конкретної земельної ділянки.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що директор ТОВ „ПОЛ і К” уклав спірний договір з перевищенням своїх повноважень, посилаючись при цьому на підпункт „й” п. 7.3.6 статуту та підпункт „й” п. 4.3.6 установчого договору.

Згідно підпункту „й” п.7.3.6 статуту ТОВ „ПОЛ і К” та підпункту „й” п. 4.3.6 установчого договору ТОВ „ПОЛ і К” до виключної компетенції зборів належить - затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 1 000 000 грн.

Відповідно до п. 7.6.2 вказаного статуту товариства директор діє від імені підприємства, учиняє від імені підприємства інші дії, згідно діючого законодавства та установчих документів.

Таким чином, з урахуванням наведених положень п. 7.3.6 статуту і п. 4.3.6. установчого договору директор товариства не мав повноважень на укладення договорів від імені ТОВ „ПОЛ І К” на суму, що перевищувала 1 000 000 грн. без затвердження такої угоди зборами товариства, проте спірний договір купівлі-продажу не перевищує 1 000 000 грн. Тому затвердження спірного договору зборами товариства не потрібно. За таких обставин, судом не приймаються до уваги ствердження позивача про відсутність згоди загальних зборів ТОВ „ПОЛ І К” на продаж спірної земельної ділянки

Не приймаються судом до уваги і доводи позивача про штучне заниження ОСОБА_7 вартості спірної земельної ділянки при продажі її ОСОБА_3 з метою зменшення активів товариства. Так, в обґрунтування своїх доводів позивач посилається на те, що відповідно до висновку експерта по справі № 15/76-08-1663 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ „ПОЛ і К”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_7, про визначення частки майна товариства, що підлягає сплаті у зв'язку з виходом з товариства, вартість спірної земельної ділянки становить більш як 5 млн. грн., тоді як за спірним договором земельна ділянка була відчужена за 1000000 грн. Між тим суд зазначає, що експертна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення спірного договору становила 936582,00 грн., виходячи зі звіту про експертну грошову оцінку, складеного ПП „Укрленд” станом на 18.09.2008 р., тоді як висновок судово-оціночної експертизи № 219 по справі № 15/76-08-1663 (а.с. 26 т. 3) складений 22.05.2009 р., пізніше ніж укладення спірного договору.

Разом з тим суд вважає необґрунтованими і безпідставними доводи позивача про порушення його корпоративних прав з боку ТОВ „ПОЛ і К” укладенням спірного договору.

Так, відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарського товариства, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів), а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасники (акціонери) товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Однак, на момент укладення спірного договору, позивач не був учасником ТОВ „ПОЛ і К”, оскільки вийшов зі складу учасників товариства 15.04.2008 р., про що зазначалось вище. Відтак, укладенням спірного договору його корпоративні права не могли бути порушені за відсутністю таких прав.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу від 30.10.2008 р. недійсним.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 32, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОЛ і К” та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 25.08.2009 р.

Суддя