Рішення № 59842445, 22.08.2016, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/253/16-ц

Провадження № 2/304/148/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Амаровича В. П.,

при секретарях Ковач М.Ф., Гавій Л.В.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1,

третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Сімерківської сільської ради Перечинського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, у якому просить встановити факт не проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 20 вересня 2015 року, в житловому будинку №108 по вул. Центральна в с. Сімерки Перечинського району Закарпатської області у період з 01 березня 1994 року по 07 серпня 2011 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є дружиною покійного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а відтак згідно ст. 1261 ЦК України відноситься до першої черги спадкування за ним. 19 грудня 1995 року помер ОСОБА_8, який був забудовником та головою дворогосподарства в с. Сімерки, вул. Центральна, № 108 Перечинського району, де після смерті залишився проживати його син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Також у вказаному будинку був зареєстрований, однак фактично не проживав ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті 08 лютого 2011 року ОСОБА_7 у спадковому будинку був зареєстрований, однак не проживав, його брат ОСОБА_6 та була зареєстрована і фактично проживала його дружина ОСОБА_5. 20 вересня 2015 року ОСОБА_6 помер. На даний час вона має намір оформити право власності на спадкове майно за покійним чоловіком, яке складається з житлового будинку № 108 по вул. Центральній у с. Сімерки Перечинського району. Однак приписка ОСОБА_6 в спадковому будинку породжує в нього право на спадщину. Таким чином ОСОБА_6, будучи зареєстрованим у спадковому будинку, фактично у такому не проживав у період з 01 березня 1994 року по 07 серпня 2011 року, внаслідок чого не міг прийняти спадкове майно. В ході судового розгляду представник позивачки ОСОБА_1 змінив позовні вимоги, а саме просив встановити факт не проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 20 вересня 2015 року, в житловому будинку №108 по вул. Центральна в с. Сімерки Перечинського району Закарпатської області у період з березня 1994 року по 2002 рік.

У судове засідання позивачка ОСОБА_5 не зявилася.

Представник позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні просив змінений позов задовольнити, оскільки згідно положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання особи та місце реєстрації не є тотожними поняттями. Реєстрація особи за певною адресою не є безперечним доказом проживання особи за такою адресою та не встановлює презумпцію проживання особи за цією адресою. Вважає, що в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили, що померлий ОСОБА_6 проживав в ІНФОРМАЦІЯ_3 до моменту смерті матері, тобто до березня місяця 1994 року (дата смерті якої встановлена з довідки, виданої Сімерківською сільською радою 12 лютого 2016 року за №50). Далі, як підтвердили свідки, ОСОБА_6 поїхав з дому та не зявлявся ані в селі, ані за місцем реєстрації. З показів колишньої дружини ОСОБА_6 ОСОБА_12, яка була також допитана в якості свідка, такий повернувся додому лише в 2002 році після того, як відбув покарання. Дані ж обставини підтверджені й показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11 та представником Сімерківської сільської ради. Також вважає, що слід врахувати ще й рішення Перечинського районного суду від 28 лютого 1996 року, з описової частини якого вбачається, що допитані в якості свідків голова сільської ради ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 (колишня дружина померлого) показали, що ОСОБА_6 востаннє був в селі в березні 1994 року, після чого виїхав на заробітки в східні області України. Обставини щодо термінів відсутності ОСОБА_6 за місцем реєстрації в свою чергу визнані і третіми особами у справі, а саме його сином та донькою.

У судове засідання представник відповідача не зявилася, однак подала заяву про розгляд справи без її участі.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні проти зміненого позову заперечила, оскільки у 1995 році, коли померла мати ОСОБА_6, тобто її бабуся, то останній був на похороні. Після цього він поїхав на заробітки, а повернувся лише у 2001 році. Потім їй стало відомо, що батько сидів у вязниці. Про те, що батько був оголошений у розшук їй відомо, однак точних дат вона повідомити не може, так як на той час була ще маленькою. З 2001 по 2011 роки батько постійно проживав у ІНФОРМАЦІЯ_4 і нікуди не виїжджав.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 також заперечив проти зміненого позову ОСОБА_5, так як його батько ОСОБА_6 дійсно проживав у ІНФОРМАЦІЯ_5 і був присутній на похороні бабусі. У подальшому на похороні діда його вже не було. При цьому, точні дати проживання батька у спірному будинку не памятає.

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 просив у задоволенні зміненого позову відмовити, оскільки такий є необґрунтований та нічим не доведений.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що позивачка являлася дружиною його брата покійного ОСОБА_7. ОСОБА_6 не міг проживати у будинку за адресою: с. Сімерки, вул. Центральна, №108 Перечинського району, оскільки виїжджав на заробітки десь у Запорізьку область. Його не було у селі з грудня 1995 року по вересень 2011 року. Про те, де ОСОБА_6 перебував у вказаний період, окрім як на заробітках, ніхто не знав. Після його повернення стало відомо, що він знаходився у місцях позбавлення волі. Перед виїздом ОСОБА_6 позичав у нього гроші на дорогу.

Допитана судом свідок ОСОБА_10 пояснила, що з 1995 року ОСОБА_6 не проживав у с. Сімерки. Всі вважали, що він зник безвісти, з приводу чого судом розглядалася справа. Її батько ходив до суду. Десь у 2001 році ОСОБА_6 зявився у селі разом з якимось своїм другом, однак потім знову зник.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що являється сусідкою позивачки. ОСОБА_6 у селі довго не було, однак точного періоду зазначити не може. На похороні батька його точно не було.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 її діти. Покійний ОСОБА_6 був її чоловіком, з яким вона прожила 10 років. Однак у звязку з тим, що той зловживав алкогольними напоями, вони розлучилися, після чого проживали окремо. З ОСОБА_6 вона не спілкувалася. Однак знає, що він виїжджав на заробітки, при цьому точного періоду його відсутності назвати не може. На похороні матері він був присутнім. Зі слів доньки їй відомо, що ОСОБА_6 у 2002 році приїжджав до такої та сказав, що сидів у вязниці.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що змінений позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч. 4 цієї статті суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Як розяснено в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Оскільки спір, що розглядається, виник з приводу спадкового майна, тому вирішення питання про встановлення даного факту можливе виключно у позовному провадженні.

У судовому засіданні встановлено, що 19 грудня 1995 року помер ОСОБА_8, який був забудовником будинку №108 по вул. Центральна (бувша Леніна) в с.Сімерки Перечинського району, що стверджується довідкою Сімерківської сільської ради Перечинського району №52 від 12 лютого 2016 року.

З довідки Сімерківської сільської ради Перечинського району №49 від 12 лютого 2016 року вбачається, що на день смерті ОСОБА_8, який помер 19 грудня 1995 року, за адресою: с. Сімерки, вул. Центральна, 108 були зареєстровані сини померлого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також встановлено, що 06 лютого 2011 року помер ОСОБА_7, що стверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ФМ №110560, виданим виконкомом Сімерківської сільської ради Перечинського району 08 лютого 2011 року, актовий запис №02, а 20 вересня 2015 року помер ОСОБА_6, про що свідчить довідка Сімерківської сільської ради Перечинського району №08 від 29 вересня 2015 року.

Крім цього, з рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 лютого 1996 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_12 про визнання безвісно відсутнім її бувшого чоловіка ОСОБА_6 вбачається, що відповідно з ухвалою цього ж суду від 24 листопада 1994 року судом було оголошено розшук ОСОБА_6 за ухилення від сплати аліментів на 3-х дітей. Допитаний по справі голова Сімерківської сільської ради народних депутатів ОСОБА_13 показав, що ОСОБА_6 прописаний в с. Сімерки, вул. Леніна, 108 Перечинського району і там і проживав. Останній раз в селі він був в березні 1994 року на похороні матері. Після цього влітку 1994 року виїхав з бригадою на заробітки в східні області України. Аналогічні покази в судовому засіданні дали його родичі, брати ОСОБА_9, ОСОБА_6 Заявниця ОСОБА_12 теж показала, що останній раз вона бачила ОСОБА_6 в с. Сімерки весною 1994 року, після цього він поїхав з бригадою з с. Сімерки на заробітки за межі області.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

В той же час ЦК України не дає визначення постійного або тимчасового проживання.

Натомість ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» оперує визначеннями місце перебування та місце проживання: місце перебування адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Аналізуючи вказані норми права можна дійти висновку, що проживання в певному місці буде постійним якщо особа проживала в ньому не менше шести місяців.

При цьому, хоча вказаний Закон встановлює обов'язок особи зареєструвати своє місце проживання після прибуття до нового місця проживання, однак він не встановлює жодних правових наслідків у разі не дотримання вказаного обовязку.

Таким чином місце проживання особи та місце реєстрації не є тотожними поняттями. Реєстрація особи за певною адресою не є безперечним доказом проживання особи за такою адресою та не встановлює презумпцію проживання особи за цією адресою.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено з пояснень позивачки, третіх осіб та показів допитаних у судовому засіданні свідків, що не викликають у суду сумнів у їх обєктивності, ОСОБА_6 з березня 1994 року по 2002 рік в будинку № 108 по вул. Центральній у с. Сімерки Перечинського району не проживав, хоча й значився в ньому зареєстрованим, при цьому будь-які належні та допустимі в розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України докази, які б свідчили про протилежне, відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 29 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58-61, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Змінений позов задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 20 вересня 2015 року, у період з березня 1994 року по 2002 рік не проживав у житловому будинку за адресою: с. Сімерки, вул. Центральна, №108 Перечинського району Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: ОСОБА_14