Ухвала суду № 59841381, 18.08.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

0519/62972/12

2-зз/263/29/2016

УХВАЛА

ІМЕНМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючої судді Шатілової Л.Г., при секретарі Маслюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі, заяву ОСОБА_1, зацікавлені особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування заходів забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26.06.2012 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, обслуговуючого кооперативу човнової станції «Волна» про визнання заповіту, договорів дарування недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом та відсторонення від спадкування, треті особи: приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, ОСОБА_5, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна та накладено арешти: на будинок № 66, розташований по вул. Зелінського в місті Маріуполі, який на підставі біржового контракту № 3539 від 10.04.1995 року належить ОСОБА_6; на квартиру АДРЕСА_1, яка на підставі договору дарування № 3694 від 12.12.2011 року належить ОСОБА_7; на ? частину квартири АДРЕСА_2 та на підставі договору купівлі-продажу № 487 від 30.01.2006 року належить ОСОБА_7; на квартиру АДРЕСА_3, яка на підставі договору дарування № 3591 від 30.11.2011 року належить ОСОБА_8; на квартиру АДРЕСА_4, яка належить ОСОБА_7 на підставі договору дарування № 3592 від 30.11.2011 року; на квартиру АДРЕСА_5, яка на підставі договору дарування № 3590 від 30.11.2011 року належить ОСОБА_7; на квартиру АДРЕСА_6, яка на підставі договору купівлі-продажу № 1022 від 29.04.2003 року належить ОСОБА_6

22.07.2016р. ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, які були застосовані вищевказаною ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 26.06.2012р., оскільки по справі прийнято остаточне рішення. З метою виконання судового рішення просила скасувати заходи забезпечення позову та скасувати арешти, накладені на: будинок № 66, по вул. Зелінського в місті Маріуполі; квартиру № 64, розташовану в будинку № 13 по вул. Кронштадтській в місті Маріуполі; ? частину квартири № 36, розташованої в будинку № 140 по вул. Гранітній в місті Маріуполі; квартиру № 161 в будинку № 32, розташованому по вул. 50 років СРСР в місті Маріуполі.; квартиру № 15 в будинку № 97, розташованому по проспекту Леніна в місті Маріуполі; квартиру № 11 в будинку № 19/16, розташованому по пр. Будівельників в місті Маріуполі; квартиру № 50, розташовану в будинку № 124 по пр. Нахімова в місті Маріуполі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала вимоги заяви та просила їх задовольнити.

Зацікавлена особа ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_9 надав суду письмові заперечення в яких вказав, що на теперішній час рішення суду в частині визнання заповіту та договорів дарування недійсними, не виконані, а саме, дані рішення не зареєстровані в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та не скасовані відомості про власників арештованого майна за визнаними недійсними договорами дарування та заповіту, а заявниками не надано суду будь-яких доказів цього. В разі скасування арешту нерухомого майна ОСОБА_3, ОСОБА_1 та інші особи зможуть на свій розсуд розпорядитися вказаним майном при наявності скасованих судом але не зареєстрованих судових рішень про визнання угод дарування та заповіту недійсними. Крім того, зауважив, що в провадженні СВ Орджонікіджевського ВП м. Маріуполя знаходиться кримінальне провадження за фактом скоєння ОСОБА_3, ОСОБА_10 та приватним нотаріусом ОСОБА_11 шахрайських дій при укладені та посвідчені вказаних вище договорів дарування та заповіту, по якому ще не ухвалено остаточного рішення. Вказані вище обставини, а також те, що ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по цей час ще не притягнуто до кримінальної відповідальності за скоєння ними шахрайства, вказує, на схильність заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до протиправного заволодіння нерухомого майна, щодо якого вони просять скасувати арешт. Вважає, що скасування арешту, без виконання вищевказаних судових рішень призведе тільки до продовження заявниками протиправних шахрайських дій по заволодінню майна, яке їм не належить. У задоволені заяви ОСОБА_1 просив відмовити та розглянути справу у його відсутність.

Вислухавши думку сторін, ознайомившись з наданими запереченнями, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25.12.2013р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, обслуговуючого кооперативу човнової станції «Волна» про визнання заповіту, договорів дарування недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом та відсторонення від спадкування, треті особи: приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, ОСОБА_5, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна, позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково, були визнані недійсними: заповіт від 24.11.2011р. складений ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі № 3526; довіреність від 24.11.2011р. надана ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_1, посвідчена приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4;договір дарування квартири №161 в будинку № 32, розташованому по вул. 50 років СРСР в місті Маріуполі, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Вікторовичем; договір дарування квартири № 15 в будинку № 97 по пр.. Леніна в м. Маріуполі, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 30.11.2011р.; договір дарування квартири № 11 у будинку № 19/16 по пр..Будівельників в м. Маріуполі, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3; договір дарування квартири № 64, яка розташована в будинку № 13 по вул. Кронштадтській в місті Маріуполі укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3. Зустрічний позов було задоволено. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 04.06.2014р. вищевказане рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 25.12.2013р. скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна в натурі і визнання права власності в порядку спадкування, в задоволені цих позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.11.2014р. вищевказані рішення апеляційного суду Донецької області та рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25.12.2013р. в нескасованій його частині залишені без змін.

Виходячи зі змісту ст. ст.151-154 ЦПК України забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення, у зв'язку з чим скасування цих заходів судом може мати місце у разі виконання судового рішення або відмови у задоволені вимог позивача.

Підставами для вжиття заходів забезпечення позову, як вбачається зі змісту ч.3 ст. 151 ЦПК України, є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Підставою для забезпечення позову, відповідно до ухвали від 26.06.2012р., була можливість того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може заважити виконанню судового рішення.

У відповідності до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволені позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпечені позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Таким чином, оскільки суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23.12.2013р. в частині задоволення вимог позивача ОСОБА_2 на теперішній час виконане, а навпаки, представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_9 вказує у письмових запереченнях, що рішення суду не виконане і ці обставини не спростовані, суд вважає, що законних підстав для скасування заходів забезпечення позову не має, у звязку з чим заява про скасування заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 151- 154 ЦПК України, п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1, зацікавлені особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Суддя Л.Г.Шатілова