Рішення № 59840978, 19.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №579/828/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1376/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Конотоп Сумської області

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 15 червня 2016 року

та на додаткове рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 24 червня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Конотоп Сумської області

про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 15 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Конотоп Сумської області на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 15000 грн. (далі - Відділення виконавчої дирекції Фонду)

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя, відмовлено.

Додатковим рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 24 червня 2016 року стягнуто різницю судового збору в дохід держави з Відділення виконавчої дирекції Фонду у розмірі 826,80 грн.

В апеляційних скаргах ставиться питання про скасування рішення суду та додаткового рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду скасуванню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_3 перебувала в трудових відносинах із ЗАТ "Кролевецький арматурний завод" з 17 січня 1986 року по 27 грудня 2000 року, працювала чистильницею литва, сушильницею піску, наждачницею.

27 грудня 2000 року ОСОБА_3 було звільнено у звязку зі змінами в організації виробництва і праці за скороченням чисельності робітників (а.с.7-8).

Встановлено, що під час роботи у звязку із впливом шкідливих умов виробництва та неефективністю засобів індивідуального захисту позивачка отримала профзахворювання.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратила працездатність у зв'язку з професійним захворюванням, яке виникло в результаті негативних виробничих факторів під час виконання нею трудових обов'язків внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних умов праці, в зв'язку з чим позивачці була заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої, враховуючи характер, обсяг та тривалість страждань, вимушених змін у життєвих стосунках позивачки та їх негативні наслідки, судом визначена грошова сума в розмірі 15 000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони ґрунтуються на повному і всебічному зясуванні всіх обставини справи та зроблені з дотриманням норм матеріального і процесуального права. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до Повідомлення про професійне захворювання № 234 від 11 червня 2003 року, складене за формою П-3, та Акту розслідування професійного захворювання від 24 червня 2003 року у ОСОБА_3 були виявлені профзахворювання та встановлені наступні діагнози:

основний силікоз першої стадії, хронічний обструктивний бронхіт, емфізема першої другої ст.

супутній ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба першої ст. гіпсохромна анемія.

Встановлено, що професійне захворювання виникло внаслідок незадовільної роботи вентиляційного обладнання, що призвело до наявності в повітрі робочої зони концентрації пилу в 3-19 рази перевищуючих ГДР (а.с.10).

Причиною професійного захворювання є дія на організм пилу в концентраціях значно перевищуючих ГДР на протязі останніх 13 років ( ас.10).

03 березня 2004 року ОСОБА_3 встановлено ІІІ група інвалідності, 50% стійкої втрати працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК від 03.03.2004 року (а.с.40-41) .

Постановою Фонду від 6 квітня 2004 року №78 позивачці ОСОБА_3 була призначена страхова виплата у звязку з отриманням професійного захворювання на виробництві та встановленням 50 % стійкої втрати працездатності (а.с.48-49, 50, 51)

Відповідно до акту № 697 огляду МСЕК від 05.08.2010 під час повторного огляду ОСОБА_3 ступінь втрати її професійної працездатності склала 65 % у звязку з професійним захворюванням та встановлена ІІІ група інвалідності безтерміново. Із зазначеного акту вбачається, що професійне захворювання виникло у звязку із незадовільною роботою вентиляційного обладнання, що призвело до наявності в повітрі робочої зони, концентрації пилу в 3-19 рази перевищуючих ГДР (а.с.13, 38-39).

Таким чином зібраними у справі доказами підтверджуються висновки суду про те, що ЗАТ "Кролевецький арматурний завод" не створило належних умов праці на робочому місці позивачки, внаслідок чого вона тримала професійні захворювання.

У той же час відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Обґрунтовуючи свій позов про стягнення грошової суми в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, позивачка посилалася на те, у зв'язку з профзахворюванням її стан здоровя змінився, їй протипоказана важка фізична праця, запиленість, загазованість, переохолодження.

Зазанчала, що у звязку з профзахворюванням протягом тривалого часу вона страждає через постійні сердечні та легеневі болі, що заподіює їй значні моральні страждання, переживання. Посилалась на те, що не може тривалий час знаходитися в погано провітрюваних приміщеннях, у зв'язку з чим виникають проблеми при переїзді в громадському транспорті і т.д. Вищевказані причини не дозволяють їй відвідувати місця великого скупчення людей через постійний страх знепритомніти; вона постійно зазнає фізичного болю у зв'язку із нападами утрудненого дихання 2-3 рази на добу; відчуває постійну задишку, важкість та хрипи у грудях та міжлопатковій ділянці, головний біль; відчуває підвищену втому, спостерігається підвищена пітливість, зниження слуху, шум у вухах та голові. Періодично відзначаються приступи задухи, від яких рятує лише інгалятор.

Позивачка також посилалась на те, що змушена постійно приймати знеболюючі, заспокійливі та інші ліки. Вона усвідомлює, що спостерігається значне погіршення її здоров'я. Через дратівливість, що з'явилася у неї у звязку із професійними захворюваннями, погіршилися її особисті взаємини з рідними, сусідами, позивачка змушена вести замкнутий спосіб життя, що не властиво її характеру і сильно її пригнічує. Порушений звичний уклад її життя, окрім наведеного вище вона змушена часто лікуватись.

Таким чином, ураховуючи характер і обсяг моральних страждань, які зазнає позивачка як наслідок вищеназваних професійних захворювань, а також виходячи з розяснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", засад розумності, виваженості та справедливості, у суду першої інстанції були підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки 15000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність законодавчих підстав для відшкодування заподіяної моральної шкоди з Відділення виконавчої дирекції Фонду та що названу шкоду позивачці має відшкодовувати роботодавець. При цьому виходить з наступного.

Відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну (немайнову) шкоду, настає з дня встановлення йому медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) стійкої втрати професійної працездатності.

З матеріалів справи вбачається, що стійку втрату професійної працездатності 50% та ІІІ групу інвалідності позивачці вперше встановлено 03 березня 2004 року.

Таким чином, на момент виникнення у позивачки права на відшкодування моральної шкоди діяли спеціальні норми, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачали відшкодування моральної шкоди, завданої в разі настання страхового випадку, Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Як на підставу для скасування рішення суду та відмову у задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду в апеляційній скарзі посилається на те, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року № 77-VIII.

Положеннями ч. 8 ст. 36 зазначеного Закону від 28 грудня 2014 року передбачено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Проте, названі доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду у звязку з наступним.

Частина 8 ст. 36 Закону від 28 грудня 2014 року є нормою матеріального права, а згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пп. 1-1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII "Про охорону праці" (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-IV), КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Норми ст. ст. 1, 15, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду в разі настання страхового випадку.

Це підтверджується також роз'ясненням Конституційного Суду України, даним у Рішенні від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування).

Таким чином, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду сум на відшкодування заподіяної позивачці каліцтвом на виробництві моральної шкоди. У вище наведеній частині рішення суду ухвалене з дотриманням вимог законодавства.

В той же час колегія суддів вважає, що питання про судові витрати у справі вирішене судом першої інстанції з порушенням вимог діючого законодавства. Зокрема.

Рішенням суду від 15 червня 2016 року стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.,

додатковим рішенням від 24 червня 2016 року стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду в дохід держави судовий збір у розмірі 826,80 грн., тобто всього з відповідача стягнуто 1378 грн. судового збору.

Визначений судом розмір судового збору у даній справі не відповідає вимогам закону. Зокрема.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом позивач, як фізична особа, просив стягнути на свою користь з відповідача 65000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя.

Зі змісту абзацу 1 пункту 13 постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року можна дійти висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди віднесена до вимог немайнового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" на 01 січня 2016 року встановлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі - 1378 грн.

Згідно з п/п. 2 п.1, ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлена ставка судового збору в сумі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі викладеного та згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551,20 грн. (1378 грн. х 0,4).

За наведених обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду на додаткове рішення підлягає задоволенню, а постановлене у справі додаткове рішення - скасуванню.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, пп.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Конотоп Сумської області на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 15 червня 2016 року відхилити.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Конотоп Сумської області на додаткове рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 24 червня 2016 року задовольнити.

Додаткове рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 24 червня 2016 року скасувати.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -