Постанова № 59840740, 18.08.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7215/16-а

Провадження № 2-а/750/606/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року м.Чернігова

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Супруна О.П.

за участю секретаря - Носенко М.Ю.,

представника позивача - адвоката Рябініна Д.Д., ОСОБА_2, представника відповідача - Антипець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

27 липня 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо відмови в наданні позивачу щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату, житлово-комунальних послуг;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити нарахування та продовжити виплату ОСОБА_4 щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату, житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 21.01.2016;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові витрати на правову допомогу в розмірі 3 500 грн.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

Позивач до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи оповіщений, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 згідно довідки УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради від 17.12.2014 № 7423690733 (а.с. 16) є особою, яка переміщується з тимчасово окупованої території України (АДРЕСА_1). При цьому строк дії вказаної довідки продовжено до 17.06.2015, а з 21.01.2016 - безстроково, про що свідчать відповідні відмітки.

21 січня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові із заявою про продовження виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінетів Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, передбачає надання грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців (п. 1 Порядку).

На звернення позивача до Управління соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради із заявою про подовження строку дії довідки та призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, посадовими особами відповідача на зворотному боці довідки було зроблено запис «Дата закінчення дії довідки безстроково» із зазначенням дати запису - 21.01.2016 та запропоновано зареєструвати місце перебування в територіальному підрозділі Державної міграційної служби України.

Звернувшись до відповідача за роз'ясненням щодо не нарахування та невиплати адресної допомоги, позивач отримав повідомлення про відмову в наданні допомоги переміщеним особам на проживання, в якому зазначено, що йому не призначено щомісячну адресну допомогу відповідно до заяви від 21.01.2016 на підставі п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (а.с. 22).

Дійсно, відповідно до п. 7-1 даного Порядку (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), уповноважений орган щодня формує та направляє в електронній формі відповідному територіальному підрозділу ДМС перелік осіб, яким видана довідка. Під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує внутрішньо переміщену особу, про обов'язок повідомити протягом 10 днів відповідному територіальному підрозділу ДМС про фактичне місце проживання, а також про зміну фактичного місця проживання або повернення до покинутого місця проживання. Територіальний підрозділ ДМС у триденний строк після повідомлення внутрішньо переміщеною особою, про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, та щодня подає в електронній формі уповноваженому органові відповідну інформацію. Довідка не є дійсною без проставлення на її зворотному боці зазначеної відмітки.

Зміст цього пункту Порядку відповідав ч. 2 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до якого територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), проставляє у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітку про реєстрацію місця проживання, в якій зазначається: 1) адреса фактичного проживання, за якою внутрішньо переміщеній особі може бути вручено офіційну кореспонденцію (місце фактичного проживання); або 2) адреса структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення; або 3) адреса територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції). При цьому відмітка про реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщеної особи не вноситься до її паспортного документа.

Проте підпунктом 6 пункту 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 частину другу статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» виключено, а отже територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) позбавлений повноважень проставляти у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітку про реєстрацію місця проживання.

Крім того Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виключена з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання, передбачених абзацом 9 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Також підпунктом 4 пункту 2 розділу І Закону України від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20.10.2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частина 1 статті 12 Закону надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб і такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Отже, з часу набрання чинності цим Законом, а саме з 13.01.2016, скасоване проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення, а на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

Посилання відповідача, викладені у письмових запереченнях проти позову, з приводу того, що відмовляючи ОСОБА_4 в наданні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за його заявою від 21.01.2016 про поновлення виплати зазначеної допомоги, УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради діяло згідно Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, не ґрунтуються на законі, оскільки пунктом 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Проте на час відмови у наданні позивачу адресної грошової допомоги Кабінетом Міністрів України не було видано нормативно-правових актів, спрямованих на приведення їх у відповідність із внесеними до Закону змінами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

Частинами 1 та 4 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Вища юридична сила закону також полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Отже посилання відповідача як на підставу відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік, є таким, що не відповідає діючому законодавству.

Суд доходить висновку, що довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, видана позивачу Управлінням соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові, з огляду на ст. 4 Закону України діє безстроково. До того ж під час судового розгляду не встановлено обставин для скасування такої довідки з підстав, визначених ст. 12 Закону, а тому рішення відповідача, згідно якого позивачу було відмовлено у призначенні адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, є незаконним.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Вказана стаття передбачає спеціальні підстави і умови відповідальності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності у цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їх дій. Сферою застосування зазначеної норми є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.

До суб'єктів відповідальності за цією нормою належать створені відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим і правових актів ВР, Президента, Кабінету Міністрів, Верховної ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим органи державної влади та управління, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління, а також органи місцевого самоврядування, створені на підставі Конституції, Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", їх виконавчі органи.

Суд погоджується з доводами позивача, що протиправними діями відповідача йому завдана моральна шкода, проте з урахуванням ступеня його вини, тривалості моральних страждань позивача та негативних наслідків від перенесених моральних та психоемоційних травм, які настали для позивача у зв'язку з протиправними діями, засад розумності та справедливості, суд знаходить підстави для відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн., оскільки протиправна відмова відповідача у вчиненні передбачених законом дій та втрата позивачем у зв'язку з цим частини доходу неминуче викликає у нього почуття розпачу, вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до положень ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу;

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приєднаною до справи квитанцією від 24.06.2016 № 15 підтверджується оплата позивачем витрат на правову допомогу адвоката в сумі 3 500,00 грн., проте суд вважає, що сплачені позивачем кошти за правову допомогу адвоката не є адекватною компенсацією наданих ним послуг, у зв'язку з чим підлягають частковому відшкодуванню у розмірі 1 500 грн. 00 коп.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради належить стягнути судовий збір у розмірі 1 087 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 158 - 163, 186 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо відмови ОСОБА_4 в наданні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за його заявою від 21.01.2016 про поновлення виплати зазначеної допомоги.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити нарахування - подовжити виплату ОСОБА_4 щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до його заяви від 21.01.2016 про поновлення виплати зазначеної допомоги.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь ОСОБА_4 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь ОСОБА_4 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь держави 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлений та оформлений 19.08.2016.

Суддя О.П. Супрун