Рішення № 59838079, 18.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/376/16-ц 18.08.2016 18.08.2016 18.08.2016

Провадження №22-ц/784/1970/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Андрієнко Л.Д.,

розглянувши у відсутності сторін у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

«Лізингова компанія «Ваш авто»

на заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2016 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю

«Лізингова компанія «ВАШ АВТО»

(далі ЛК «ВАШ АВТО»)

про захист прав споживачів

У С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ЛК «ВАШ АВТО» про захист прав споживачів.

Позивач зазначав, що 29 січня 2016 року уклав з ЛК «ВАШ АВТО» договір фінансового лізингу № 002365 (далі -Договір), за умовами якого компанія зобовязалась придбати предмет лізингу транспортний засіб марки Foton FT 504 та передати йому у користування на умовах договору. В усній формі представники компанії повідомили йому, що передача трактора буде проведена після сплати ним 35000 грн., які він вважав передплатою та сплатив відповідачу. Ознайомившись згодом з умовами Договору, він усвідомив дійсний характер платежу, а тому вважає дії відповідача такими, що ввели його в оману. Окрім того, з ним не було узгоджено розмір лізингових платежів, які є істотними умовами лізингу і які за змістом Договору мали бути зазначені у Додатку № 3.

Посилаючись на недосягнення згоди за всіма істотними умовами фінансового лізингу, ОСОБА_1 вважав Договір не укладеним, а отриманий відповідачем платіж безпідставно набутими, та просив суд стягнути 35000 грн., сплачених як адміністративний платіж, 71,92 грн. річних за час користування безпідставно отриманими коштами, а також 5000 грн. моральної шкоди.

Представник ЛК «ВАШ АВТО» участі у судових засіданнях не приймав, у наданих запереченнях позов не визнав, посилаючись на його безпідставність, необґрунтованість та недоведеність.

Заочним рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2016 року позов задоволено частково, з ЛК «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_1 стягнуто 35000 грн. як безпідставно набутих коштів та 551, 20 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 8 липня 2016 року залишено без задоволення заяву ЛК «ВАШ АВТО» про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі представник ЛК «ВАШ АВТО» просив заочне рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт не погодився з висновками суду про те, що Договір не є укладеним, не дотримано обовязкової нотаріальної форми угоди тощо, а тому вважав норми матеріального права порушеними.

В судове засідання апеляційного суду сторони не зявились. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника. Про час та місце судового засідання позивач ОСОБА_1 повідомлений належним чином (а.с.48, 1).

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний Договір укладено без дотримання обовязкової нотаріальної форми, передбаченої для договорів найму транспортного засобу за участю фізичних осіб, а, крім того, сторони не досягли згоди за всіма істотними умовами договору фінансового лізингу (розміру щомісячних лізингових платежів) та не чітко визначили предмет лізингу. За такого суд дійшов висновку, що Договір є неукладеним, а тому нікчемним, що є підставою для стягнення на користь позивача 35000 грн. за правилами статті 1212 ЦК.

Проте з такою оцінкою встановлених обставин та застосуванням норм матеріального права погодитись не можна.

Відповідно до статті 215 ЦК законодавець визначає два види недійсних правочинів: нікчемні правочини, якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Дотримання вимог закону, як умова дійсності правочину, встановлюється на момент його вчинення.

Отже, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (пункт 8 Постанови № 9 Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» від 6 листопада 2009 року - далі Постанова № 9).

Одночасна оцінка судом першої інстанції підстав недійсності (нікчемності) Договору та встановлення факту його не укладення суперечить нормам цивільного законодавства, а тому рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим за статтею 214 ЦПК.

За таких обставин судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення.

З тексту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він посилається на різні обставини, які можуть впливати як на дійсність Договору, так і на факт його укладення (а.с. 1-3).

Проте у підсумковій частині позовної заяви (а.с. 3 зворот) позивач чітко зазначив підстави позову про стягнення безпідставно отриманих компанією коштів, а саме при укладенні договору сторони не досягли згоди за всіма істотними умовами Договору, а тому договір не є укладеним.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, тобто вимог про стягнення безпідставно отриманих платежів за правочином, який не вчинено.

Відповідно до частини 1 статті 638 договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічно трактує умови, за яких договір вважається укладеним, і Пленум Верховного суду України (пункт 8 Постанови № 9).

Відповідно до змісту статті 1 Закону «Про фінансовий лізинг» (далі Закон) фінансовий лізинг - це правочин, за якими лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За правилами частини 2 статті 6 Закону істотними умовами договору фінансового лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2016 року між ЛК «ВАШ АВТО» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № 002356 з додатками (далі Договір, а с. 8-13), за умовами якого відповідач зобов'язався придбати предмет лізингу у власність та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених Договором (пункт1.3).

29 січня 2016 року ОСОБА_1 сплатив адміністративний платіж в розмірі 35000 грн. (а.с.17).

Відповідно до умов Договору предметом лізингу є транспортний засіб марки Foton FT 504 ( пункт 1.1. Договору) вартістю 13059, 70 доларів США, що на дату укладання договору згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 350000 грн.(пункт 8.2, Додаток №1).

Статтею 2 Договору визначено строк дії договору з моменту підписання договору протягом 78 календарних місяців, але у будь-якому випадку до повного виконання зобовязань сторонами, та строк дії лізингу, який починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання акту приймання-передачі предмета лізингу та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання акту приймання-передачі предмета лізингу та в останньому місяці сплати лізингового платежу за Додатком №3.

Відповідно до преамбули Договору (а.с.8) лізинговим платежем є щомісячний платіж, що сплачує лізингоодержувач на користь лізингодавця у строки та в розмірі відповідно до Договору та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів ( Додаток №3).

З умов Договору ( статті 8,9,10 та інших) вбачається, що остаточний розмір всіх платежів (адміністративного, авансового, лізингових ) залежить від вартості предмета лізингу, яка визначається на момент купівлі лізингодавцем предмета лізингу у продавця транспортного засобу на підставі рахунку-фактури чи прайс-листа станом на дату виписки рахунку-фактури продавцем (пункт 9.4 Договору).

За змістом пунктів 9.5, 9.6 та 10.3 Договору момент підписання сторонами Додатку №3 пов'язаний не з моментом укладення Договору, а з моментом передачі предмета лізингу лізингоодержувачу.

Аналогічні умови передбачені і пунктом 4.3 Договору, в якому прямо зазначено, що Додаток №3 ( Графік сплати лізингових платежів) сторони підписують після огляду лізингоотримувачем предмета лізингу та до моменту підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу.

Такі умови Договору випливають з суті фінансового лізингу за статтею 1 Закону та змісту його окремих етапів.

Отже, відсутність на час укладення угоди Додатку №3 до Договору сама по собі не може свідчити про невизначеність лізингових платежів та порушення прав лізингоодержувачяа.

До того ж, не маючи можливості на час укладення Договору встановити остаточний розмір лізингових платежів, сторони узгодили структуру лізингового платежу (пункт 10.1 Договору), порядок його розрахунку (пункт 10.2 Договору) та домовились, що на момент укладення угоди попередній розмір лізингового платежу становить 203, 31 доларів США, що відповідно до курсу валют на дату укладення договору складає 5448,7 грн. Сторони узгодили умови та підстави можливої зміни цього розміру (пункт 103 Договору).

Таким чином, колегія суддів вважає, що на час укладення Договору сторони узгодили всі істотні умови договору фінансового лізингу, передбачені частиною 2 статті 6 Закону, а саме визначили предмет лізингу, строк лізингу та розмір лізингових платежів, а тому відсутні і підстави вважати Договір правочином, який не вчинено.

Оскільки підставою позову про стягнення безпідставно отриманих коштів позивач зазначав правочин, який не вчинено, не вбачається і підстав для стягнення 35000 грн. внеску за статтею 1212 ЦК.

За такого не підлягають задоволенню і вимоги про застосування статті 625 ЦК та відшкодування моральної шкоди.

Доводи ОСОБА_2, викладені у позовній заяві, а саме посилання на введення його в оману працівниками компанії, ненадання повної інформації щодо фінансової послуги, порушення принципу рівності сторін договору та інше, є ознаками укладеної угоди та можуть впливати лише на дійсність правочину.

Виходить за межі заявленого позову і перевірка дотримання сторонами обовязкової нотаріальної форми договору фінансового лізингу, що також може впливати на дійсність правочину.

Позовних вимог про визнання Договору недійсним ОСОБА_1 не заявляв, що не позбавляє його права на захист порушених прав іншим шляхом.

Відповідно до статті 88 ЦПК з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 1212, 65 грн. судових витрат, понесених останнім при подачі апеляційної скарги.

Керуючись статтями 309,316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» задовольнити частково.

Заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» 1212,65 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: І.В.Лівінський

ОСОБА_3