Рішення № 59837580, 16.08.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/7823/16-ц

Провадження № 2/127/3364/16

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 серпня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого-судді Гуменюка К.П.,

секретаря Маснюк В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

В квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за укладеним між ними договором іпотеки від 24 січня 2014 року в розмірі 269488 грн. 40 коп.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що 24 січня 2014 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики грошових коштів, у відповідності до умов якого останній передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 150000 грн., а ОСОБА_3 зобовязався у строк до 24 травня 2014 року повернути позичальнику таку ж суму грошових коштів. Даний договір позики було нотаріально посвідчено.

З метою забезпечення виконання зобовязань по вищезазначеному договору позики грошових коштів, 24 січня 2014 року між сторонами було укладено договір іпотеки, який було нотаріально посвідчено, у відповідності до умов якого в іпотеку було передано майно належне ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

Наприкінці травня 2015 року відповідач повідомив позивача про те, що він є новим власником квартири внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб, шляхом набуття предмета іпотеки у власність, внаслідок чого 28 квітня 2015 року відбулась реєстрація його прав власності на іпотечне майно за рішенням державного реєстратора, яке в результаті судового оскарження залишено в силі.

За умовами договору іпотеки (п. 5.3.3.) ціна придбання іпотеки визнається шляхом експертної оцінки предмета іпотеки на день придбання. Якщо ціна предмета іпотеки, яка передається іпотекодержателю у власність є більшою від суми заборгованості, іпотекодержатель повертає іпотекодавцю різницю ціни.

Станом на день укладення договору іпотеки, тобто 21 січня 2014 року, вартість предмета іпотеки становила 149342 грн., що було сторонами узгоджено в договорі (п. 1.7).

Звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось 28 квітня 2015 року, в рахунок погашення боргу в розмірі 175000 грн., з яких: 150000 грн. сума основного боргу та 25000 грн. штраф за несвоєчасне виконання грошового зобовязання. При цьому вартість предмета іпотеки, станом на день звернення стягнення становить 493876 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, враховуючи вимоги договору іпотеки та положення статті 37 Закону України «Про іпотеку», з відповідача підлягає стягненню перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в розмірі 269488 грн. 40 коп., виходячи з наступного розрахунку: 493876 х 90% - 175000 = 269488 грн. 40 коп.

З підстав зазначених вище позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 вимоги позову підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити з підстав зазначених у письмових запереченнях (а.с. 54-57).

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про задоволення вимог позовної заяви з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як було встановлено судом, що 24 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики грошових коштів, у відповідності до умов якого останній передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 150000 грн., а ОСОБА_3 зобовязався у строк до 24 травня 2014 року повернути позичальнику таку ж суму грошових коштів. Даний договір позики було нотаріально посвідчено.

З метою забезпечення виконання зобовязань по вищезазначеному договору позики грошових коштів, 24 січня 2014 року між сторонами було укладено договір іпотеки, який було нотаріально посвідчено, у відповідності до умов якого в іпотеку було передано майно належне ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

У звязку із невиконанням ОСОБА_3 умов договору позики грошових коштів від 24 січня 2014 року, ОСОБА_2, скористався своїм правом іпотекодержателя та звернув стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2, зареєструвавши 20 квітня 2015 року право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 9521466, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 627547005101.

Наведені вище обставини, відповідно до статті 61 ЦПК України доказуванню не підлягають, оскільки встановлені рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2016 року у справі № 127/15827/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання припиненими основного зобовязання та іпотеки, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності, яким у задоволенні позову було відмовлено (а.с. 12-15).

Частиною 2 статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

ОСОБА_3, скориставшись своїм правом, наданим частиною 2 статті 37 Закону України «Про іпотеку», звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України, Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, державного реєстратора Департаменту державної реєстрації МЮУ ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання незаконним рішення та зобовязання вчинити дії.

Підставами вказаного позову було те, що позивач вважав дії державного реєстратора неправомірними під час реєстрації за ОСОБА_2 права власності на підставі договору іпотеки від 24 січня 2014 року на квартиру АДРЕСА_1, яка була предметом договору іпотеки, оскільки зобовязання за усіма угодами були припиненні.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, у справі № 802/3716/15-а у задоволенні позову відмовлено (а.с. 16-20).

В подальшому, 25 березня 2016 року, керуючись приписами статті 37 Закону України «Про іпотеку», ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_2 була надіслана вимога про відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за договором іпотеки від 24 січня 2014 року в сумі 269488 грн. 40 коп. (а.с 34, 35), яка не була виконана ОСОБА_2

Отже, за наведених обставин, виниклі правовідносини випливають із положень статті 37 Закону України «Про іпотеку», зокрема, щодо обовязку іпотекодержателя відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Частиною 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Вказані вище приписи статті 37 Закону України «Про іпотеку», узгоджуються із умовами договору іпотеки від 24 січня 2014 року. Так, відповідно до п. 5.3.3. договору іпотеки, якщо ціна предмета іпотеки, який передається іпотекодержателю у власність, є більшою від суми заборгованості, іпотекодержатель повертає іпотекодавцю різницю ціни. Витрати на проведення експертної оцінки предмета іпотеки покладаються на іпотекодавця.

Як вже було встановлено, що квартиру яка є предметом іпотеки, ОСОБА_2 було набуто у власність 20 квітня 2015 року (а.с. 110). Позивачем, станом на вказану дату, надано звіт про оцінку майна № 350, складеного 05 серпня 2016 року ПП «Експертний центр «Поділля»», у відповідності до якого ринкова вартість квартири № 33 в будинку № 1, що в м. Вінниці, становить, на дату оцінки (20 квітня 2015 року) 493876 грн. без ПДВ (а.с. 65-80). Вказаний звіт про оцінку судом розцінюється як належний та допустимий доказ з огляду на наступне.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів, врегульовано Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Вказаним Законом передбачено, зокрема статтею 12, що документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна.

Разом з тим, враховуючи те, що відповідач не погоджувався із вказаним звітом, суд, з дотриманням вимог частини 4 статті 10 ЦПК України, з метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснював відповідачу його права та обов'язки, попереджав про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, зокрема, відповідачу ОСОБА_2 було розяснено, що він, до початку розгляду справи по суті, має право заявити клопотання про призначення у справі експертизи, якщо не погоджується із звітом про оцінку майна, наданого позивачем, однак, відповідач зазначив, що не має бажання заявляти такого клопотання і щоб суд розглядав справу за наявними у справі доказами.

Отже, з урахуванням наведених положень Закону, судом не ставився під сумнів звіт про оцінку майна № 350, складеного 05 серпня 2016 року ПП «Експертний центр «Поділля»», оскільки він відповідає вимогами статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

З метою зясування обставини проведення оцінки під час звернення стягнення ОСОБА_2, шляхом визнання за останнім права власності на предмет іпотеки, судом, за клопотанням сторін, з департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради витребувалась реєстраційна справа, яка була оглянута в судовому засідання з долученням до матеріалів справи її копії (а.с. 81-112), однак, така оцінка в ній не міститься.

Щодо визначення розміру забезпечених іпотекою вимог за договором позики грошових коштів від 24 січня 2014 року, на підставі договору іпотеки, укладеного цього ж числа між сторонами, на які ОСОБА_2, як іпотекодержателем, було звернуто стягнення, суд виходив з того, що такий розмір встановлений рішенням суду, а саме, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2016 року, якою було залишено без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2015 року у справі № 127/15827/15-ц (а.с. 13-15).

Відповідно до зазначеної ухвали суду, судом було встановлено, що ОСОБА_2 скористався своїм правом іпотекодержателя та звернув стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2, зареєструвавши право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 952 1466, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 627547005101. Заборгованість по договору позики становить 175 000 гривень, а вартість спірного нерухомого майна згідно довідки ТОВ «Подільський експертний центр» оцінено в 190 000 гривень.

При цьому, як приюдиційність даного рішення, щодо обставини розміру заборгованості на яке ОСОБА_2 було звернуто стягнення, судом застосується саме в частині розміру заборгованості 175000 грн., оскільки це одна із обставин (встановлення розміру заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором позики грошових коштів від 24 січня 2014 року), яка підлягала зясуванню під час розгляду справи та відносилась до предмету доказування, а обставина вартості предмета іпотеки, під час звернення стягнення, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, в суді не оспорювалась, а відтак, судом правова кваліфікація їй не надавалась.

Суд зазначає, що не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір.

Крім того, в матеріалах реєстраційної справи, міститься копія вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення боргу (а.с. 91), однак, дана вимога не містить розміру заборгованості, яку ОСОБА_2 вимагає погасити. У даній вимозі зазначено про укладений між сторонами договір позики грошей від 24 січня 2014 року, розмір грошових коштів, який було надано ОСОБА_2 ОСОБА_3 в позику (150000 грн.) та вимога про здійснення повного розрахунку протягом 30 календарних днів з моменту отримання. Натомість, розмір такої заборгованості, як вже зазначалось, було встановлено судом.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_3 є обґрунтованим та за умовами статті 37 Закону України «Про іпотеку» з відповідача на користь позивача підлягає стягненню перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за укладеним між ними договором іпотеки від 24 січня 2014 року в розмірі 269488 грн. 40 коп.

У звязку із задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2695 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4-6, 10, 11, 15, 57-62, 88, 154, 213-215 ЦПК України, ст. 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за укладеним між ними договором іпотеки від 24 січня 2014 року в розмірі 269488 (двісті шістдесят девять чотириста вісімдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2695 (дві тисячі шістсот девяносто пять) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_7