Рішення № 59831440, 18.08.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/374/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2367/16Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Корнієнка В.І.,

Суддів: Бондаревської С.М., Триголова В.М.

При секретарі: Діхтяр Т.М.

За участю: представника Приватного підприємства «Картопля Полтавщини» - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Картопля Полтавщини», з участю третьої особи: реєстраційної служби Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, про визнання додаткової угоди від 28 квітня 2015 року недійсною та розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Зінківського районного суду Полтавської області із вищезазначеною позовною заявою.

Позовні вимоги вмотивовувала тим, що 30 травня 2015 року помер її батько - ОСОБА_4. Після його смерті залишилася спадщина, земельна ділянка площею 3,4452 га, що розташована на території Бірківської сільської ради Зінківського району, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321381000:00:007:0012, яку позивачка у встановлений законом строк прийняла. Вказувала, що після отримання спадщини вона дізналася, що її батьком ОСОБА_4 ще за життя 03.04.2007 року було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з ПП «Картопля Полтавщини» терміном на 10 років.

Вказувала, що не бажала продовжувати орендні відносини з ПП «Картопля Полтавщини», а тому на підставі п. 40 цього договору звернулась до відповідачів із листом про розірвання вказаного Договору оренди. Однак, їй було повідомлено, що її батьком ОСОБА_4 підписано додаткову угоду від 28 квітня 2015 року про внесення змін до договору оренди, якою було продовжено строк дії даного Договору, а також внесено зміни до п. 40 Договору, яким регламентувався порядок розірвання договору у разі переходу права власності на земельну ділянку.

Проте, посилаючись на те, що її батько ОСОБА_4 не міг підписати вказану додаткову угоду, оскільки на момент її підписання та до самої смерті він знаходився в Полтавській установі виконання покарань № 23, просила суд: визнати додаткову угоду від 28 квітня 2015 року укладену між ОСОБА_4 та ПП «Картопля Полтавщини» до договору оренди землі недійсною; розірвати договір оренди землі від 26 червня 2007 року укладений між ОСОБА_4 та ПП «Картопля Полтавщини», а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Зінківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 до приватного підприємства «Картопля Полтавщини», третя особа реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області про визнання додаткової угоди від 28 квітня 2015 року недійсною та розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 рокузадоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року укладений між ОСОБА_4 та приватним підприємством «Картопля Полтавщини», що зареєстрований в Зіньківському районному відділі центру ДЗК при Держкомземі України від 26 червня 2007 року за № 040755500363.

Стягнуто із приватного підприємства «Картопля Полтавщини», код ЄРДПОУ -34463453, яке розташоване за адресою с. Ставкове, Зіньківського району, Полтавської області на користь ОСОБА_3, жительки с. Бірки, Зіньківського району, Полтавської області 551,21 грн. сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Картопля Полтавщини» рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року укладеного між ОСОБА_4 та приватним підприємством «Картопля Полтавщини», що зареєстрований в Зіньківському районному відділі центру ДЗК при Держкомземі України від 26 червня 2007 року за № 040755500363 - скасовано.

Постановлено в цій частині нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_3 до приватного підприємства «Картопля Полтавщини», третя особа реєстраційна служба Зінківського районного управління юстиції Полтавської області розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року - відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

З рішенням суду не погодилася позивач ОСОБА_3 та подала на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухваливши рішення яким визнати недійсною оспорювану додаткову угоду до договору оренди

Скаржник вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, та таким, що ухвалено внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вмотивовуючи доводи апеляційної скарги вказував на те, що ОСОБА_4 не міг підписати вказану додаткову угоду, так як на момент її підписання 28 квітня 2015 року та до самої смерті він знаходися у Полтавській установі виконання покарань № 223.

Відповідно до інформації, що була отримана з Полтавської УВП №23 ОСОБА_4 у період його перебування в цій установі з 01 квітня 2015 року по 30 травня 2015 року не відвідувала жодна особа

.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення частково, за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи встановлено судом першої інстанції, що 30 травня 2015 помер батько позивача ОСОБА_4.

Після його смерті, позивачем ОСОБА_3, у встановлений законом строк, було отримано спадщину за законом, яка складається в тому числі, із земельної ділянки, площею 3,4452 га, розташованої на території Бірківської сільської ради Зіньківського району, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер -5321381000:00:007:0012. Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02 грудня 2015 року, яке видане приватним нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 12316002 (а.с.7-8).

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно виходив з наступних обставин.

Після отримання спадщини, ОСОБА_3 дізналась, що її батьком ОСОБА_4 за життя було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки від 03 квітня 2007 року з ПП «Картопля Полтавщини» терміном на 10 років. Вказаний договір зареєстрований в Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що вчинено запис від 26 червня 2007 року № 040755500363 (а.с. 9-10).

Оскільки ОСОБА_3 не бажала продовжувати орендні відносини з ПП «Картопля Полтавщина», на підставі п. 40 цього Договору звернулась до відповідача з листом про розірвання вказаного Договору оренди.

На дане звернення їй повідомили, що її батьком ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду від 28 квітня 2015 року про внесення змін до договору оренди, якою продовжено строк дії вказаного Договору, а також внесено зміни до п. 40 Договору, яким регламентувався порядок розірвання договору у разі переходу права власності на земельну ділянку. Додатковий договір зареєстрований в реєстраційній службі Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області 03 лютого 2016 року № 13100298 (а.с.13).

Також судом встановлено, що згідно довідки Полтавської УВП № 23 ОСОБА_4, у період його перебування в Полтавській УВП № 23 із 01 квітня 2015 року по 30 травня 2015 року не відвідували службові особи МВС, СБУ, прокуратури особисто чи за дорученням цивільних осіб.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтями 651, 653-654 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення права оренди земельної ділянки. При цьому реєстрація договорів оренди землі має інше юридичне значення, ніж це передбачено ч.3 ст. 640 ЦК України. Момент, з якого вважається укладеним спірний договір оренди має визначатися відповідно до ч.1 ст. 638 ЦПК України, оскільки з моменту державної реєстрації договір оренди землі набуває чинності (ст. 18 Закону України «Про оренду землі).

Відповідно до ст.ст. 13, 14, 19 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це письмова угода сторін про взаємні зобовязання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої передбачається умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання в обумовлений договором строк.

Виходячи з обставин справи та наведених положень закону судом достовірно встановлено, що договір оренди від 03 квітня 2007 року був укладений між відповідачем та батьком позивача та набув чинності у встановленому законом порядку. Дійсність даного договору сторонами не оскаржується, та не оскаржувалася батьком позивачки за життя.

В свою чергу, 28 квітня 2015 року сторонами були внесені зміни до даного договору.

Згідно довідки Полтавської УВП УДПСУ в Полтавській області № 23 від 26 липня 2016 року № 10/6-4706 встановлено, що ОСОБА_4 не отримував та не направляв листи чи іншу кореспонденцію протягом квітня-травня 2015 року за час його утримання у Полтавській установі виконання покарань (№23).

За таких обставин, беручи також до уваги дані, що містяться у довідці цієї ж установи від 29 лютого 2016 року ( а.с. 15), колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, щодо недоведеності позивачем факту підписання додаткової угоди не її батьком, та відповідно відсутності підстав для визнання угоди недійсною на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, у звязку з відсутністю вільного волевиявлення ОСОБА_4, яке не відповідало його внутрішній волі.

При цьому, дані, які б вказували на можливість ОСОБА_4 підписати додаткову угоду через представника, у матеріалах справи також відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Досліджуючи питання щодо правомірності висновків місцевого суду в частині розірвання договору оренди землі, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.1 ст.792 ЦК України - за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. У ч. 2 ст. 792 ЦК України вказано, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 цього Закону об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян юридичних осіб, комунальної або державної власності.

Договір оренди землі, згідно зі ст. 13 ЗУ «Про оренду землі», - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди відповідає вимогам ст.ст. 14 - 15 ЗУ «Про оренду землі»: має письмову форму, зазначені всі істотні умови договору.

Згідно зі ст. 18 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до вимог чинного земельного законодавства, зокрема ст. 125 ЗК України, якою передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», який є спеціальним законом, що регулює земельні відносини в Україні, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Відповідно до ст.ст. 2 - 4 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди. Правовідносини щодо оренди землі регулюються ст. 792 ЦК України загальним законом та спеціальними законами, а саме ст.ст. 124 - 126 ЗК України.

Частиною 2 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст. 125 ЗК України виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі згідно ч. 2 ст. 126 ЗК України оформляється договором, який реєструється відповідно до Закону.

Відповідно до вимог ст.ст. 651 - 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

З урахуванням викладеного, встановивши наявність підстав про визнання за позивачем права приватної власності на урожай сої, самочинно зібраний відповідачем, та про відшкодування шкоди, завданої незаконним заволодінням урожаєм сої, належним позивачеві, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок місцевого суду про задоволення вимог ОСОБА_3 в частині розірвання договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання додаткової угоди недійсною, з ухваленням нового про визнання додаткової угоди від 28 квітня 2015 року про внесення змін до договору оренди від 03 квітня 2007 року, зареєстрований 26 червня 2007 року за №040755500363, укладену між ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Картопля Полтавщини» - недійсною. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Поряд з цим, з матеріалів справи встановлено, що рішення місцевого суду переглядалося за апеляційною скаргою ПП «Картопля Полтавщини», внаслідок чого 18 липня 2016 року колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року скасовано, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2007 року - відмовлено, і залишено без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України якщо до апеляційної скарги на рішення або ухвалу чуду першої інстанції були додані в установлені Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв?язку з пропущеним їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави.

Залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першій статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

З урахуванням цього, дійшовши висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 червня 2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання додаткової угоди недійсною.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати додаткову угоду від 28 квітня 2015 року про внесення змін до договору оренди від 03 квітня 2007 року, зареєстрований 26 червня 2007 року за №040755500363, укладену між ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Картопля Полтавщини» - недійсною.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2016 року скасувати.

Рішеннянабирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5 /підпис/ ОСОБА_6

З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду

Полтавської області __ ОСОБА_1