Постанова № 59827539, 19.08.2016, Балаклійський районний суд Харківської області

№ 610/2598/16-а

2-а/610/95/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2016 року Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Тімонова В.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (Департамент фінансів ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача ( п.14 Рішення № 41 Комісії Міністества Оборони України від 27.05.2016 року ) в частині відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги в зв"язку з встановленням інвалідності, після звільнення з військової служби, внаслідок виконання обов"язків військової служби; зобов"язати відповідача вжити заходів по виплаті одноразової допомоги у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою КМУ країни від 25.12.2013 року № 975, а саме в межах 150 кратного прожиткового мінімуму, як інваліду ІІІ групи, станом на 15 липня 2016 року.

Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 18.07.2016 року відкрито скорочене провадження у справі.

Справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 14 січня 2016 року він звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою в якій просив суд: визнати протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Департаменту фінансів Міністерства оборони України в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу в зв'язку з встановленням інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов'язків військової служби; зобов'язати відповідачів вжити законодавчо визначених заходів по виплаті позивачу одноразової допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, а саме в межах 150 кратного прожиткового мінімуму як інваліду III групи.

Постановою Харківського окружного суду Харківської області від 30 березня 2016 року по справі № 820/103/16 (далі Постанова) адміністративний позов задоволений частково.

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі Порядок»).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання Постанови Харківський обласним військовим комісаріатом необхідний пакет документів, стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги згідно Порядку було скеровано на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання призначення або відмови в призначенні зазначеної допомоги.

Листом № 1328 ВСЗ від 14.06.2016 року Харківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача, що Рішенням Комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27.05.2016 року № 41 п.14 пакет документів повернуто на доопрацювання: витрати пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.»

Позивач вважає неправомірними рішення, дії (бездіяльність) органу Міністерства Оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги тому змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Представник відповідача письмових заперечень проти позову не надіслав, а тому справа розглядається за наявними у справі матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за таких підстав.

З постанови Харківського окружного суду Харківської області від 30.03.2016 року вбачається, що згідно наказу Міністра оборони СРСР № 68 від 25 березня 1986 року Балаклійським районним військовим комісаріатом Харківської області 11 травня 1986 року позивача було призвано на дійсну строкову службу. Наказом № 138 від 15 травня 1986 року позивача було зараховано на посаду «стрілка УП» до військової частини 2099, м. Термез, Республіки Узбекистан, яка входила до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР. 23 травня 1988 року на підставі наказу Міністерства оборони № 119 від 29 березня 1988 року позивача було звільнено до запасу військових сил СРСР та направлено до Балаклійського районного військового комісаріату Харківської області для постановки на військовий облік.

Із архівної довідки Федеральної державної установи Центральний прикордонний архів від 07 листопада 2011 року № 21/59/П-10680 вбачається, що позивач у період з 25 лютого 1987 року по 27 лютого 1988 року проходив службу в Республіці Афганістан, де в той час проводились бойові дії та приймав участь у бойових діях.

Під час виконання бойового завдання на території Республіки Афганістан позивач був поранений та знаходився на стаціонарному лікуванні у військовій частині 2523, м. Душанбе, Республіка Таджикистан, у період з 10 березня 1987 року по 09 квітня 1987 року з діагнозом «Множинні вогнепальні вогнестрільні осколочні поранення м'яких тканей середньої треті правого плеча, обох нижніх кінцівок, ягодичних ділянок. Контузія, струс головного мозку без виражених клінічних проявів». Зазначене підтверджується архівною довідкою Федеральної державної установи Центральний прикордонний архів від 31 жовтня 2011 року № 21/59/П-1053, а також Витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол № 3887 від 20 грудня 2014 року), яким встановлено, що поранення та контузія, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності на період з 29.07.2015 року до 27.07.2017 року, яка настала внаслідок поранення, контузії головного мозку і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується відповідною довідкою, серії 10 ААВ № 644942 від 29.07.2015 року.

Постановою Харківського окружного суду Харківської області від 30 березня 2016 року по справі № 820/103/16 адміністративний позов позивача до Харківського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - задоволений частково.

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.11-17).

На виконання Постанови Харківського окружного суду Харківської області від 30 березня 2016 року по справі № 820/103/16 Харківський обласним військовим комісаріатом надано висновок та необхідний пакет документів, стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги згідно Порядку призначення і виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, який було скеровано на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання призначення або відмови в призначенні зазначеної допомоги.

Листом № 162/1/ОГД від 04.05.2016 року Харківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про зазначене звернення.

Проте, Листом № 1328 ВСЗ від 14.06.2016 року Харківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про результати розгляду звернення, в якому зокрема зазначено, що Рішенням Комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27.05.2016 року № 41 п.14 «Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про необхідність повернення документів на доопрацювання, оскільки витрати пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.»

Суд вважає неправомірним рішення Комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27.05.2016 року № 41 п.14, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановленихЗаконом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 41).

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 3.12 Інструкції про встановлення інвалідності, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 561 від 05.09.2011 датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99).

Таким чином суд констатує, що відповідно до вимог чинного законодавства право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло з моменту настання інвалідності, тобто з 29.07.2015.

Зазначена правова позиція зроблена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22.10.2015 у адміністративній справі К/800/62717/14 та враховується судом при розгляді цієї справи.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини першої статті 16 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності на період з 29.07.2015 року до 27.07.2017 року, яка настала внаслідок поранення, контузії головного мозку і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується відповідною довідкою, серії 10 ААВ № 644942 від 29.07.2015 року.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з положенням підпункту «б» пункту 1 статті 162 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.

Пункт 9 статті 163 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд констатує, що у зв'язку з тим, що ІІІ група інвалідності позивачу була встановлена 29.07.2015, то механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ № 975 від 25.12.2013.

Відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд констатує що з 29.07.2015 позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Однак, незважаючи на встановлені норми чинного законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців, відповідач не призначив та не виплатив позивачу спірну допомогу, а тому такі дії відповідача є протиправними і підлягають судовому захисту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 КАС, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З матеріалів справи випливає, що предметом спору є нарахування й виплата суб'єктом владних повноважень (органом державної влади) одноразової грошової допомоги військовослужбовцю.

Зазначена допомога є складовою проголошеного Конституцією України соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За правилами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Зважаючи на норми чинного законодавства, суд констатує, що саме місцевим судам відповідно до пункту 4 частини першою статті 18 КАС належить право розглядати спори з приводу призначення соціальних виплат та допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС «у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».

Відповідно до частини першої статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Суд, констатує, що відповідач не надав суду доказів, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 19, 22, 46 Конституції України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», статтями 2, 18, 99, 104-106, 158-163, 183-2, 254, 256 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії відповідача Міністерства оборони України ( Департамент фінансів ) в частині відмови призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в зв'язку з встановленням інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов'язків військової служби (п. 14 Рішення № 41 Комісії Міністерства Оборони України від 27.05.2016 року).

Зобов'язати Міністерство оборони України ( Департамент фінансів ) призначити та виплатити ОСОБА_1, як інваліду III групи, одноразову грошову допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії апеляційної скарги.

Суддя :