Ухвала суду № 59827530, 18.08.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Костроба Ю.Ю.

Доповідач - Орлов І.В.

Справа № 1212/3248/2012

Провадження № 22ц/782/649/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Орлова І.В.,

суддів Коротких О.Г., Авалян Н.М.,

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 20 липня 2016 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батьківства, -

в с т а н о в и л а:

24 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області із заявою в який зазначив, що 19 лютого 2015 року відділом РАЦС Кремінського районного управління юстиції рішення Кремінського районного суду від 24 вересня 2013 року в частині внесення змін до Актового запису про народження дитини повністю виконане. Також зазначене рішення виконане у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача судових витрат. Разом з тим, щодо встановленого місця проживання дитини разом з батьком - ОСОБА_2, зазначене судове рішення до теперішнього часу залишилося без виконання. Відповідач вважає, що ця частина судового рішення його не стосується, оскільки суд не вказав, що саме ОСОБА_3, як відповідач, повинен вчинити. Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_2, з огляду на положення статті 220 ЦПК України, просив ухвалити у цивільній справі № 1212/3248/2012 додаткове рішення та вказати, які дії треба виконати згідно вирішеного судом права проживання дитини і батька разом.

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 20 липня 2016 року в ухваленні додаткового рішення відмовлено. При цьому місцевий суд виходив з того, що при ухваленні судом основного рішення спір вирішено відповідно до заявлених позивачем вимог згідно чинного законодавства, встановлення місця проживання дитини не має зобов'язального характеру для відповідача, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 про відібрання дитини, з урахуванням віку дитини та обставин справи судом були залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, просив: ухвалу від 20 липня 2016 року скасувати, питання про ухвалення додаткового рішення передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, частково погоджується з доводами апеляційної скарги та приходить до наступних висновків.

Так, рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 24 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 (далі позивач) до ОСОБА_3 ( далі відповідач) задоволено частково. Зазначеним рішенням ОСОБА_2 визнано батьком дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Встановлено місце проживання дитини - ОСОБА_4 разом з батьком - ОСОБА_2. Зобов'язано відділ РАЦС Кремінського районного управління юстиції у Луганській області внести відповідні зміни до Актового запису від 23 вересня 2010 року № 173 про народження дитини - ОСОБА_4. Позовні вимоги щодо відібрання дитини у відповідача та допуску судового рішення до негайного виконання залишено без задоволення через їх необґрунтованість. Вирішено питання про розподіл судових витрат ( т. 1 а. с. 135-137) .

Зазначене рішення 03 лютого 2015 року набрало законної сили (т.2. а.с.32-33).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати.

З аналізу зазначеної процесуальної норми слідує, що визначений пунктом 2 частини 1 статті 220 ЦПК України недолік рішення суду взагалі унеможливлює примусове виконання такого рішення.

Судове рішення про визначення місця проживання дитини не носить зобов'язального характеру (як наприклад, рішення про стягнення аліментів, стягнення заборгованості тощо), та взагалі не підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби України. Окремого порядку проведення виконавчих дій у справах зазначеної категорії чинним законодавством не передбачено. За умови знаходження дитини у відповідача, який не бажає в добровільному порядку повертати дитину, необхідно звертатися в іншому провадження з позовною заявою «про витребування дитини».

Відповідно до частини 1 статті 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Роз'яснення рішення можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.

Заява ОСОБА_2 від 24 червня 2016 року за своїм змістом, не дивлячись на її помилкове правове обґрунтування посиланням на статтю 220 ЦПК України, є заявою про роз'яснення рішення суду. Ключовим для ОСОБА_2, виходячи із змісту його заяви, є з'ясування питання про те, яким чином має бути виконане рішення суду в частині встановлення місця проживання дитини. Відповідь на зазначене питання має даватися судом через встановлену статтею 221 ЦПК України процедуру роз'яснення рішення суду, а не через процедуру ухвалення додаткового рішення.

Вимоги про роз'яснення судового рішення суд першої інстанції розглянув за правилами статті 220 ЦПК України, чим порушив порядок, встановлений для роз'яснення рішення суду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для повторного вирішення зави ОСОБА_2 від 24 червня 2016 року у встановленому законом порядку.

Керуючись статтями 303, 307, 312-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 20 липня 2016 року скасувати та передати питання з вирішення зави ОСОБА_2 від 24 червня 2016 року на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: