Ухвала суду № 59823874, 15.08.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

15.08.2016 Справа № 904/3680/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Іванов О.Г., Сизько І.А. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.08.16 р.)

Секретар судового засідання Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

від скаржника: Будлянський О.С., довіреність №12123/10/04-63-10-010 від 06.04.2016 р.;

ліквідатор Падалка Ю.П.: паспорт НОМЕР_1 від 07.12.1996 року;

інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року у справі № 904/3680/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛІН-ІНВЕСТ", м. Дніпропетровськ,

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛІН-ІНВЕСТ", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року у справі №904/3680/16 (суддя Полєв Д.М.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЛІН-ІНВЕСТ" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяці, до 31.11.2016р., ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Падалку Юрія Павловича, зобов'язано вчинити певні дії.

Кандидатуру арбітражного керуючого Ратушного А.І. - відхилено.

Кандидатуру арбітражного керуючого Вербицького О.В.- відхилено.

Не погодившись із вказаною постановою, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду, справу направити на розгляд до місцевого суду. Вважає, що постанову прийнято без дослідження всіх обставин та витребування належних доказів,зокрема інформації від податкової про проведення перевірки боржника щодо дотримання вимог податкового законодавства.

В обґрунтування своєї правової позиції представник податкового органу посилається на те, що за результатами позапланової виїзної перевірки ДПІ було встановлено відсутність боржника за місцезнаходженням, про що був складений акт від 06.06.16р. Ліквідатором не надавались податковій документи для проведення перевірки, передбаченої пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ДПІ була позбавлена можливості проведення перевірки, та в подальшому приєднання грошових вимог податкової.

Крім того до апеляційної скарги податковою додано заяву про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року у даній справі.

Колегія суддів вважає за необхідне залити вказане клопотання без розгляду, оскільки приписами ст..4 Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом.

Ліквідатор боржника у відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, ліквідатором зазначено, що дані про прийняття рішення про припинення юридичної особи, які містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії відповідно до п.11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.11р. №1588. Також, 19.05.16р. господарським судом винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, про що також було повідомлено і податкову. З огляду на викладене, ліквідатор посилається на наявність у скаржника достатнього часу та підстав для проведення заходів, пов'язаних з припиненням юридичної особи.

Заслухавши пояснення представника скаржника та ліквідатора, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на викладене нижче.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Так, нормами ч. 1 ст. 91 ГПК України передбачено право на апеляційне оскарження судового рішення, що не набрало законної сили особою, яка не брала участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Між тим, стаття 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вказаний вище перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується власником, визначений положеннями ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, яка передбачає, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Необхідно зазначити, що виходячи з аналізу норм ст.ст. 10, 11 Закону про банкрутство, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу кредитора - сторони ( учасника провадження у справі про банкрутство) з моменту визнання її грошових вимог до боржника, а також надання правової оцінки змісту вказаних вимог господарським судом та прийняття відповідної ухвали.

При зверненні з апеляційною скаргою податковою інспекцією не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною постановою місцевого суду вирішено питання про його (скаржника) права та обов'язки.

Так, слід зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Таким чином, заявник не набув у встановленому порядку статусу учасника справи про банкрутство, тому на момент звернення з апеляційною скаргою був позбавлений можливості оскаржити судові рішення у справі про банкрутство.

Отже, у зв'язку з викладеним та враховуючи аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 10, 11, а також ст.ст. 95 Закону про банкрутство, колегія суддів дійшла висновку, що інспекція на момент звернення з апеляційною скаргою не набула статусу кредитора або іншого учасника, відтак, не є стороною у даній справі про банкрутство у розумінні норм ст. 1 Закону про банкрутство, а оскаржувана в апеляційному порядку постанова про визнання боржника банкрутом не стосується його прав та обов'язків, а тому остання не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року у справі № 904/3680/16, підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 86, 91, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року у справі № 904/3680/16.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.А. Сизько

З оригіналом згідно

Помічник судді О.В. Клєвцова

18.08.2016р.