Ухвала суду № 59823367, 17.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 876/3003/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гудима Л.Я.,

Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі № 809/337/16 за позовом державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправною і скасувати постанову управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 18.03.2013 р. про накладення арешту на кошти, в частині накладення арешту на кошти Шепетівського військового лісгоспу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», які знаходяться на рахунку, призначеному для соціальних виплат в АТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805 № 26047707782122.

Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для подання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір», як за подання позову майнового характеру, а також надати обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Не погодившись із зазначеною ухвалою в частині визначення розміру судового збору, її оскаржило ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», яке вважає, що суддею при прийнятті цього рішення допущено неправильне визначення адміністративного позову, як майнового, що призвело до неправильного визначення розміру судового збору.

Апелянт просив змінити ухвалу судді суду першої інстанції та визначити судовий збір, який підлягає сплаті у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, оскільки адміністративний позов носить немайновий характер.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що ця апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Залишаючи без руху адміністративний позов в частині сплати судового збору, суддя суду першої інстанції зазначив в ухвалі, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправною та скасування постанови управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 18.03.2013 р. про накладення арешту на кошти, в частині накладення арешту на кошти Шепетівського військового лісгоспу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат», які знаходяться на рахунку, призначеному для соціальних виплат у АТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805 № 26047707782122 є вимогами майнового характеру, так як оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень породжує підстави для зміни майнового стану позивача.

Проте, на думку колегії суддів, такі висновки судді суду першої інстанції є помилковими виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (надалі - Закон № 3674-VI; зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 р. № 484-VIII, які набрали чинності 01.09.2015 р.).

Згідно зі статтею 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Заа подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, а за подання позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

З наведеного видно, що адміністративний позов може носити як немайновий так і майновий характер.

При визначенні характеру адміністративного позову як майнового необхідно враховувати наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» видно, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача є майновою.

Враховуючи вищенаведене, майновими є вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправною та скасування постанови управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 18.03.2013 р. про накладення арешту на кошти, в частині накладення арешту на кошти Шепетівського військового лісгоспу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», які знаходяться на рахунку, призначеному для соціальних виплат у АТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805 № 26047707782122 не є вимогами майнового характеру, оскільки безпосереднім наслідком оскаржуваного рішення не є зміна складу майна позивача.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 199 та пункту 4 частини першої статті 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції має право скасувати її і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала судді суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного визначення характеру адміністративного позову та розміру судового збору, а відтак ухвала підлягає скасуванню в цій частині з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» задовольнити частково.

Ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі № 809/337/16 в частині визначення розміру судового збору скасувати, а дану справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді Л.Я.Гудим

В.В.Святецький

Ухвалу складено в повному обсязі 19 серпня 2016 року.