Постанова № 59823280, 17.08.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2016 року Справа № 904/3961/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання Ситниковій М.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3961/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Селидове Донецької області

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 11 358, 95 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" збитки у розмірі 11 358,95 грн., які поніс позивач у розмірі вартості нестачі вугільної продукції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року у справі №904/3961/16 (суддя Євстигнеєва Н.М.). позов задоволено у повному обсязі: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" збитки у розмірі 11 358,95 грн., судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що під час перевезення вантажу (кам'яного вугілля) залізницею зі станції Кривий Торець Донецької залізниці на станцію Енергодар Придніпровської залізниці у вагонах №№ 55334395, 62099940, 65947426, 66939158, 60493673 виявлено недостачу вантажу, що підтверджується комерційними актами РА №006684/241 від 02.04.2015 року, №РА№006683/240 від 02.04.2015 року, №РА№006692/249 від 05.04. 2015 року, №РА№006693/250 від 05.04.2015 року, №РА№006698/255 від 11.04.2015 року. Оскільки спірні вагони з кам'яним вугіллям були прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень статті 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю, місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність позовних вимог про стягнення збитків у розмірі вартості вагової недостачі вугілля з урахуванням норми природної втрати у сумі 11 358,95 грн. Місцевий господарський суд посилаючись на приписи статті 315 Господарського кодексу України та пункту 4.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" дійшов до висновку про те, що позивач звернувся з позовом в межах позовної давності, у зв’язку з чим відхилив клопотання відповідача про застосування позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2016 року по справі №904/3961/16 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд помилково дійшов до висновку щодо звернення позивача з позовом до суду в межах позовної давності та, відповідно, безпідставно задовольнив позовні вимоги. Апелянт зазначає, що оскільки позивач не звертався до перевізника з претензією, в силу приписів статті 134 Статуту залізниць України, статті 315 Господарського кодексу України, позовна давність сплинула через шість місяців з дня складання комерційних актів, у зв’язку з чим позивачем пропущена позовна давність, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3961/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В., суддів: Білецької Л.М., Чередка А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 17.08.2016 року.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду у зв’язку із перебуванням суддів Білецької Л.М. та Чередка А.Є. у відпустці призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №904/3961/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни колегії суддів для розгляду справи №904/3961/16 визначено колегію суддів у складі головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Кузнецов В.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3961/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Кузнецов В.О.

У судове засідання, яке відбулося 17.08.2016 року, представник апелянта не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (ухвали) – судової повістки №4900044794921, яке отримане 29.07.2016 року та №4900044794883, яке отримано філією 26.07.2016 року.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (ухвали) – судової повістки №4900044794921 та №4900044794883, які отримані 29.07.2016 року.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у квітні 2015 року зі станції Кривий Торець Донецької залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" (відправник) відправлено ДТЕК Запорізька ТЕС (одержувач) на станцію призначення Енергодар Придніпровської залізниці вантаж – вугілля кам’яне, не поіменоване в алфавіті у вагонах №№55334395, 62099940, 65947426, 66939158, 60493673, що підтверджується залізничними накладними №50440882 від 29.03.2015 року, №50481779 від 31.03.2015 року, №50481290 від 31.03.2015 року, №50627751 від 07.04.2015 року.

Відповідно до статей 2, 3, 6, 37 Статуту залізниць України (далі-Статут) Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, підприємств, які користуються залізничним транспортом; Статутом регламентуються організація та основні умови перевезення вантажів; дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом, в тому числі і вантажів; під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, яка визначається останнім.

Накладна - основний перевізний документ, який надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Уклавши з залізницею угоду на перевезення вантажу, відправник визнав тим самим обмеження та особливості, що встановлені Статутом, щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника та погодився з ними.

За положеннями статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

При проходженні вагонів через станцію Енергодар Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту Залізниць України, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищевказаних вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладних.

Так, комерційним актом РА № 006684/241 від 02.04.2015 року (а.с.18) встановлено, що на підставі акту загальної форми від 01.04.2015 року №478 станції Енергодар Придніпровської залізниці було здійснено комісійне переважування маси вантажу вугілля кам’яне у вагоні №55334395; зокрема в акті зазначено, що навантаження вкатане катком, маркування: три повздовжні смуги по всій довжині вагону; фактично у вагоні виявилося маса брутто 89 100 кг., тара за документом 23 500 кг., нетто 65 600 кг., що менше ніж зазначено в документі на 1700 кг.; при комерційному огляді виявлено: навантаження навалом, нижче бортів на 15-20 см, з лівого боку по ходу потягу над 2 та 3 люками виїмка довжиною 1,2 м, шириною 0,8м, глибиною 0,8м, над 5,6 люками виїмка вздовж борта довжиною 1,3м, шириною 0,8м., глибиною 0,9 м. В місцях виїмки маркування відсутнє; в технічному відношенні вагон справний, двері, люки зачинені, течі вантажу немає; 1 700 кг у вагоні могли поміститися.

Комерційним актом РА№006683/240 від 02.04.2015 року (а.с.19), встановлено, що на підставі акту загальної форми від 01.04.2015 №479 станції Енергодар Придніпровської залізниці було здійснено комісійне переважування маси вантажу вугілля кам’яне у вагоні №62099940: зокрема в акті зазначено, що навантаження вкатане катком, маркування три повздовжні смуги по всій довжині вагону; - фактично у вагоні виявилося маса брутто 88 500 кг., тара за документом 23 800 кг., маса нетто 64 700 кг., що менше ніж зазначено в документі на 3 600 кг.; при комерційному огляді виявлено: навантаження навалом, нижче бортів на 15-20 см, маркована трьома повздовжними смугами; з лівого боку по ходу потягу виїмка на всю довжину вагону шириною 0,9м, глибиною 0,9м. В місці виїмки маркування відсутнє; в технічному відношенні вагон справний, двері, люки зачинені, течі вантажу немає; 3 600 кг у вагоні могли поміститися.

Відповідно до комерційного акту РА№006692/249 від 05.04.2015 року (а.с.20) на підставі акту загальної форми від 05.04.2015 №488 станції Енергодар Придніпровської залізниці було здійснено комісійне переважування маси вантажу вугілля кам’яне у вагоні №65947426: зокрема в акті зазначено, що навантаження вкатане катком, маркування три повздовжні смуги по всій довжині вагону; фактично у вагоні виявилося маса брутто 90 600 кг., тара за документом 25 000 кг., маса нетто 65 600 кг., що менше ніж зазначено в документі на 3 000 кг.; при комерційному огляді виявлено: навантаження навалом, нижче бортів на 10-15 см, маркована трьома повздовжними смугами; посередині вагона порушено маркування на всю довжину вагону шириною 1,0м, глибиною 0,8м. - в технічному відношенні вагон справний, двері, люки зачинені, течі вантажу немає; 3 000 кг у вагоні могли поміститися.

Відповідно до комерційного акту РА№006693/250 від 05.04.2015 року (а.с.21) на підставі акту загальної форми від 05.04.2015 №490 станції Енергодар Придніпровської залізниці було здійснено комісійне переважування маси вантажу вугілля кам’яне у вагоні № 66939158: зокрема в акті зазначено, що навантаження вкатане катком, маркування три повздовжні смуги по всій довжині вагону; фактично у вагоні виявилося маса брутто 90 600кг., тара за документом 23 200 кг., маса нетто 67 400 кг., що менше ніж зазначено в документі на 1 000 кг.; при комерційному огляді виявлено: навантаження навалом, нижче бортів на 10-15см, маркована трьома повздовжними смугами; посередині вагона порушено маркування на всю довжину вагону шириною 1,0м, глибиною 0,8 м. в технічному відношенні вагон справний, двері, люки зачинені, течі вантажу немає; 1 000 кг у вагоні могли поміститися.

Відповідно до комерційного акту РА№006698/255 від 11.04.2015 року (а.с.22) встановлено, що на підставі акту загальної форми від 11.04.2015 року №499 станції Енергодар Придніпровської залізниці було здійснено комісійне переважування маси вантажу вугілля кам’яне у вагоні №60493673 маса брутто - 87 100кг., тара за документом - 24 000 кг., маса нетто - 63100 кг., що менше ніж зазначено в документі на 2 600 кг.; - при комерційному огляді виявлено: навантаження нижче бортів на 10-15см, маркована трьома повздовжними смугами; з лівого боку по ходу потяга над 3,4 люками виїмка довжиною 1,5м., шириною 0,8м, глибиною 0,8м.; - в технічному відношенні вагон справний, двері, люки зачинені, течі вантажу немає; - 2 600 кг у вагоні могли поміститися.

Вказаними комерційними актами встановлено, що при перевантаженні вагонів у статистичному режимі на виправних 150тн. вагонних електронно-тензометричних вагах, виявилося, що маса вантажу у вищевказаних вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладних, а саме:

- у вагоні № 55334395 маса брутто - 89 100 кг., тара за документом - 23 500 кг., нетто - 65 600 кг., що менше ніж зазначено в документі на 1 700 кг.;

- у вагоні № 62099940 маса брутто - 88 500 кг., тара за документом - 23 800 кг., маса нетто - 64 700 кг., що менше ніж зазначено в документі на 3 600 кг.

- у вагоні № 65947426 маса брутто - 90 600кг., тара за документом - 25 000 кг., маса нетто - 65 600 кг., що менше ніж зазначено в документі на 3 000 кг.

- у вагоні № 66939158 маса брутто - 90 600кг., тара за документом - 23 200 кг., маса нетто - 67 400 кг., що менше ніж зазначено в документі на 1000кг.

- у вагоні №60493673 маса брутто - 87 100кг., тара за документом - 24 000 кг., маса нетто - 63100 кг., що менше ніж зазначено в документі на 2 600 кг.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірні вагони з вугіллям кам’яним були прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень статті 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:1% маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: при перевезенні мінерального палива.

Оскільки вантаж – вугілля кам’яне не поіменоване в алфавіті, є мінеральним твердим паливом тому норма недостачі становить 1% маси, зазначеної у перевізних документах.

З урахуванням норми природної втрати (1%) відповідальна недостача вугілля з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення складає:

- у вагоні № 55334395 маса нетто складає 67 300кг, норма недостачі – 673 кг (67 300 х 1%), відповідальна недостача складає 1 027 кг (1 700 кг – 673 кг);

- у вагоні № 62099940 маса нетто – 68 300 кг., норма недостачі – 683 кг (68 300 х 1%), відповідальна недостача складає 2 917 кг (3 600 кг – 683 кг);

- у вагоні № 65947426 маса нетто – 68 600 кг., норма недостачі – 686 кг (68 600 х 1%), відповідальна недостача складає 2 314 кг (3 000кг – 686 кг);

- у вагоні № 66939158 маса нетто – 68 400 кг., норма недостачі – 684 кг (68 400 х 1%), відповідальна недостача складає 316 кг (1 000кг – 684 кг);

- у вагоні №60493673 маса нетто – 65 700 кг., норма недостачі – 657 кг (65 700 х 1%), відповідальна недостача складає 1 943 кг (2 600 кг – 657 кг).

Відповідно до довідки ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ціна за тону продукції відправленої у вагонах № 55334395 та № 62099940 складає 1 319,59 грн. з ПДВ (а.с. 23).

Відповідно до довідки ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ціна за тону продукції відправленої у вагонах № 65947426 та № 66939158 складає 1 185,07 грн. з ПДВ (а.с. 24).

Відповідно до довідки ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ціна за тону продукції відправленої у вагоні №60493673 складає 1 302,87 грн. з ПДВ (а.с. 25).

Таким чином, вартість вагової недостачі вугілля з урахуванням норми природної втрати становить 11 358 грн. 95 коп.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

В силу приписів частин 1, 2 та 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Статтею 23 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку (пункт 3.9 роз’яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року №04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість;

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З урахуванням викладеного відповідальність за вагову недостачу вугільної продукції – вугілля кам’яного, не поіменованого в алфавіті у спірних вагонах слід покласти на відповідача.

Відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно зі статтею 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

На підставі положень статті 133 Статуту вантажоодержувач - ДТЕК Запорізька ТЕС, передав право пред'явлення позову вантажовідправнику – філії "Збагачувальна фабрика "Дзержинська" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс"), що підтверджується переуступним підписом на залізничних накладних, які містяться в матеріалах справи.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог щодо стягнення збитків у розмірі 11 358,95 грн.

Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в процесі розгляду справи місцевим господарським судом заявлено про застосування позовної давності при вирішенні спору.

Відповідно до статті 256 України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відхиляючи доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності місцевий господарський суд послався на приписи статті 315 Господарського кодексу України, якою передбачена можливість досудового врегулювання господарського спору та визначено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки, однак, в силу приписів статті 258 цього ж Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема, скорочена порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 3 статті 925 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Так, статтею 136 Статуту залізниць України закріплено, що позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії.

Водночас статтею 315 Господарського кодексу України передбачено право заявника на звернення з позовом до суду після перебігу 6-місячного строку на подання претензії та отримання відповіді на неї.

Відповідно до пункту 4.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України; оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Таким чином, звернення з позовом до залізниці після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, не суперечить положенням статті 315 Господарського кодексу України та статті 925 Цивільного кодексу України.

Посилання апелянта на те, що позивачем претензія до нього не пред'являлась, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки вказана обставина не впливає на порядок обчислення позовної давності, адже визначений законом строк в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду не може поглинатися строком на реалізацію нею права на досудове врегулювання спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28.02.2013 року №27/5005/6176/2012, від 05.06.2014 року №916/2301/13).

За викладеного є правильним висновок місцевого господарського суду про те, що позивач звернувся з позовом до суду в межах позовної давності.

Також, з огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє решту доводів відповідача, наведених в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на відповідача.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року у справі №904/3961/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року у справі №904/3961/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя В.О. Кузнецов