Ухвала суду № 59822971, 18.08.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3722/16 Головуючий у 1 інстанції: Бредун Д.С.

Є.У. № 337/1389/16-ц Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Краснокутської О.М.,

при секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, яку в ході розгляду справи доповнювала і уточнювала. Зазначала, що на примусовому виконанні у ВДВС Нікопольського МУЮ знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на її користь аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 у розмірі по 300 грн. щомісяця, починаючи з 10.10.2007 року і до повноліття дитини. 22 лютого 2016 року державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 28.10.2011 р. по лютий 2016 року, згідно якому загальна заборгованість зі сплати аліментів становить 19 927, 94 грн. Посилаючись на те, що розрахунок здійснено з порушенням вимог ч.2 ст.184 СК України, оскільки не здійснено індексацію щомісячних платежів у відповідності з вимогами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», просила суд на підставі ст.ст.383-385 ЦПК України визнати дії державного виконавця під час виконання судового рішення неправомірними, скасувати розрахунок заборгованості і зобов'язати державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції і пені. Крім того, скаржник просила роз'яснити порядок виконання судового в частині індексації щомісячних платежів, а також постановити окрему ухвалу за результатами розгляду скарги.

Ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 19 квітня 2016 року відмовлено у прийнятті до розгляду скарги ОСОБА_3 в частині роз'яснення судового рішення.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій державного виконавця ВДВС Нікопольського МУЮ відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якої її скаргу задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 3 статті 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Порядок визначення заборгованості зі сплати аліментів регулюється ст.ст. 194,195 СК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 9 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів у порядку, встановленому СК України, визначається державним виконавцем, який складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувача і боржника.

У частині четвертій статті 195 СК України, зміст якої узгоджується зі змістом Інструкції про порядок вчинення виконавчих дій та Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що розмір заборгованості встановлюється державним виконавцем.

У силу ст. ст. 383, 384 ЦПК України, ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Із матеріалів справи вбачається, що стягувач ОСОБА_3, не погоджуючись з обрахованою державним виконавцем заборгованістю за аліментами, які були стягнуті рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2007 року з ОСОБА_4 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування заборгованості проведено державним виконавцем у відповідності до вимог сімейного законодавства і судового рішення, права стягувача не порушені, а спір щодо суми боргу і неустойки підлягає розгляду в позовному провадженні, а не за правилами розділу УП ЦПК України.

Дійшовши обґрунтованого висновку про те, що спір щодо розміру заборгованості, індексації і неустойки за аліментами підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, суд, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця порушив порядок, передбачений для розгляду цього питання.

З обставин справи вбачається, що рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 16 жовтня 2007 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 по 300 грн. щомісяця, починаючи з 10 жовтня 2007 року і до повноліття дитини. На виконання цього рішення судом 16.10.2007 року видано виконавчий лист, який з жовтня 2011 року знаходиться на примусовому виконанні у ВДВС Нікопольського МРУЮ (а.с.38-39).

За заявою стягувача державним виконавцем за період з жовтня 2011 року по лютий 2016 р. визначена заборгованість по аліментам у сумі 19 927,94 грн., яка нарахована, виходячи з розміру по 300 грн. щомісячно, до якої включено і заборгованість, що існувала станом на жовтень 2011 року на суму 4 327, 94 грн. ( а.с 8).

Заперечуючи проти доводів скарги, державний виконавець у своїх письмових поясненнях посилався, в тому числі, на те, що в матеріалах виконавчого провадження знаходиться квитанція банківської установи про переказ стягувачем боржникові 46 500 грн. (а.с.36 зворот), тобто фактично заборгованість за аліментами відсутня. Проте, оскільки стягувач заперечувала факт отримання вказаних коштів, державним виконавцем проведений оскаржуваний розрахунок заборгованості.

У порушення вимог ст. 210 ЦПК України суд не дав належної оцінки вказаним доводам виконавчої служби, не перевірив факту переказу грошових коштів боржником на виконання судового рішення. Визнавши нарахування заборгованості зі сплати аліментів правомірним, суд фактично вирішив питання про права і обов'язки боржника, не залучивши останнього до участі у розгляді справи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

За змістом цієї норми процесуального закону коло осіб, які можуть брати участь в судовому розгляді скарги на дії державного виконавця, не обмежується.

До участі у справі як заінтересована особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

У пункті п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Зазначені положення є обов'язковим для суду, оскільки є складовою принципів цивільного процесу - змагальності та диспозитивності, а також вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Зважаючи на те, що до участі у розгляді скарги не залучено боржника як учасника виконавчого провадження, не усунуті суперечності, що викладені у письмових запереченнях виконавчої служби проти скарги, оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та у відповідності до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.307,312 п.3 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2016 року по цій справі скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: