Постанова № 59821915, 18.08.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2016 року Справа № 904/528/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів Джихур О.В., Іванова О.Г.

при секретарі Ситниковій М.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 871/22 від 18.12.2015 р., представник;

представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 року у справі № 904/528/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції, смт. Слобожанське Харківської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Етал-профі", м. Дніпро

про стягнення 20 714 грн. 13 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 року (суддя Назаренко Н.Г.) з товариства з обмеженою відповідальністю Етал-профі на користь публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції стягнуто 907 грн. 37 коп. пені, 522 грн. 82 коп. штрафу та 126 грн. 82 коп. судового збору . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати частково, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції стверджує, що Господарський кодекс України допускає застосування штрафних санкцій у вигляді пені до будь-якого господарського зобовязання, у звязку з чим зазначений сторонами у п.9.2 договору розмір пені - 2 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення, є законним та правомірним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Етал-профі" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач стверджує, що відповідальність останнього, яка передбачена п.9.2. договору, не настала у звязку з відсутністю виданих довіреностей на отримання продукції. Товариство з обмеженою відповідальністю "Етал-профі" зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту надсилання відповідачу саме претензії від 25.11.2015 року. Крім того відповідач посилається на необґрунтованість висновку господарського суду щодо нарахування пені за недопоставку товару у період з 01.01.2016 року по 21.03.2016 року, оскільки строк дії договору визначений до 31.12.2015 року, а сторонами не узгоджено, що договір в частині нарахування штрафних санкцій за недопоставку товару діє до повного його виконання.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

03.09.2015 року між публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі директора Зміївської теплової електричної станції (покупець, позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю "Етал-профі" (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю (поставку) № 12/205 (а.с. 12-18), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобовязується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору (п. 1.3. договору).

Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2010р.), які застосовуються із урахуванням особливостей, повязаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (п. 1.5. договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначаються в додатку до договору.

Фактичний обєм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невідємною частиною даного договору. При цьому покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в договорі обсягу продукції, має право перерозподіляти продукцію між вантажоотримувачами без додаткового погодження з постачальником (п. 3.3. договору).

Пунктом 5.3. договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акту приймання-передачі продукції не співпадають до підписання акту приймання-передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.

У п. 7.3.1. договору вказано, що постачальник зобовязаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором.

Ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором.

Ціни на продукцію визначаються в додатку до договору (п.п. 2.1., 2.2 договору).

Шляхом підписання додатку №1 до договору про закупівлю (поставку) товарів сторони узгодили найменування, асортимент, кількість, ціну, суму, загальну вартість продукції, умови розрахунків, строк поставки продукції, перелік документів, що надаються при поставці, умови щодо якості продукції та інші умови поставки продукції. Відповідно до цього додатку постачальник мав поставити покупцеві вироби із скловолокна, нетекстильних волокон, обємної пряжі, флока, а саме: лакотканина ЛШМ-105-0,15мм, стрічка скляна ЛЕСБ-0,1?30, стрічка кіперна ЛЕ-30-46-х/б, стрічка склобондажна ЛСБЕ-155 0,2?20 на загальну суму 16170 грн. 50 коп. (у т.ч. ПДВ 2695 грн. 08 коп.) (а.с. 19-20).

Згідно п. 4 додатку № 1 до договору про закупівлю (поставку) товарів постачальник здійснює поставку продукції на умовах поставки DDP, відповідно до Правил «Інкотермс 2010».

У п. 5 додатку № 1 до договору сторони погодились, що строк поставки продукції повинен складати не більше 10-ти календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору.

Відповідно до п.3 додатку №1 до договору про закупівлю (поставку) товарів розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: відстрочка платежів протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі.

11.09.2015 року позивачем направлено відповідачеві заявку № 07/646-4647 на поставку наступної продукції:

- лакотканина ЛШМ -105-0,15мм на суму 1470 грн.;

- стрічка скляна ЛЕСБ-0,1х30 на суму 10800 грн.;

- стрічка кіперна ЛЕ-30-46-х\б на суму 680 грн.;

- стрічка склобондажна ЛСБЕ-155 02х20 на суму 3220 грн. 50 коп. (а.с. 21).

Замовлення відповідач отримав 19.09.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с 22).

Твердження відповідача про неотримання ним від позивача заявки на поставку продукції правомірно визнані судом першої інстанції безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, письмова заявка від 11.09.2015 року № 07/646-4647 була направлена відповідачеві двома способами, а саме:

- за допомогою засобів поштового звязку 11.09.2015 року за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Воронцова, буд. 73 (дана адреса була зазначена відповідачем у його комерційній пропозиції, що передувала укладенню договору (а.с. 83)), яка була отримана 19.09.2015 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення;

- за допомогою засобів факсимільного звязку також 11.09.2015 року за номером (056) 374-94-87 (85), яка була отримана у той же день, про що свідчить журнал обліку вихідних факсограм Зміївської ТЕС за 2015 року (а.с.85-86).

Про те, що письмова заявка дійсно була отримана відповідачем, свідчить той факт, що поставка продукції була розпочата відповідачем саме у 10-денний строк з моменту її отримання, що передбачено п. 5 додатку №1 до договору.

Крім того, у п. 5.11. договору сторонами погоджено застереження, яке виключає постачання продукції без письмової заявки покупця, оскільки у цьому разі покупець має право не приймати та не оплачувати таку продукцію.

Щодо заперечень відповідача про неотримання ним заявки на поставку продукції через направлення її на неналежну адресу судова колегія зазначає таке.

У заяві про уточнення позовних вимог від 17.03.2016 року № 25/187 публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції погодилось з тим, що заявка направлена відповідачеві за адресою, яка не була узгоджена сторонами у договорі, та враховуючи те, що ані договором, ані законом не передбачено її форму та зміст, вирішило можливим у якості письмової заявки вважати претензію від 25.11.2015 року № 25/1763-6175. Водночас позивачем зменшено розмір позовних вимог, здійснивши перерахунок пені та штрафу за період з 12.12.2015 року по 21.03.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 25/1763-6175 на суму 12498 грн. 32 коп., про що свідчить розрахунковий фіскальний чек та список №220 згрупованих поштових відправлень - листів рекомендованих, поданих в ВПЗ Комсомольське Зміївською ТЕС. Вищезазначена претензія була належним чином зареєстрована у журналі вихідної кореспонденції 25.11.2015 року та на неї було оформлено відповідну картку обліку форми ФП-1С (а.с.117-123).

Претензія від 25.11.2015 року № 25/1763-6175 отримана представником відповідача 01.12.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 124).

Що стосується додаткових угод від 22.09.2015 року № 12/225, від 28.08.2015 року № 12/200, від 03.09.2015 року №12/205, від 28.08.2015 року № 12/201, про які повідомляє відповідач, то вони були належним чином зареєстровані у журналі вихідної кореспонденції 08.12.2015 року. На додаткові угоди було оформлено відповідну картку обліку форми ФП-1С, 09.12.2015 року угоди були відправлені за допомогою засобів поштового зв'язку, про що свідчить розрахунковий фіскальний чек, список №234 згрупованих поштових відправлень - листів рекомендованих, поданих в ВПЗ Комсомольське Зміївською ТЕС, та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 125-145).

21.09.2015 року відповідач здійснив поставку продукції (стрічка скляна ЛЕСБ-0,1х30, стрічка кіперна ЛЕ-30-46-х\б та стрічка склобондажна ЛСБЕ-155 02х20) на загальну суму 5611 грн. 58 коп., що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 21.09.2015р. (а.с. 23).

24.09.2015року відповідач здійснив поставку продукції (лакотканина ЛШМ -105-0,15мм) на загальну суму 1470 грн., що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 24.09.2015 року (а.с. 24).

28.09.2015 року відповідач здійснив поставку продукції (стрічка скляна ЛЕСБ-0,1х30мм) на загальну суму 810 грн., що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 28.09.2015 року (а.с. 25).

19.10.2015 року відповідач здійснив поставку продукції (стрічка скляна ЛЕСБ-0,1х30мм) на загальну суму 810 грн., що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 19.10.2015 року (а.с. 26).

Всього відповідачем поставлено продукцію на загальну суму 8701 грн. 58 коп.

В порушення умов договору відповідач не здійснив в обумовлені договором строки поставку частини продукції на суму 7468 грн. 92 коп.

Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю "Етал-профі" недопоставлено позивачу продукцію на загальну суму 7468 грн. 92 коп., у звязку з чим публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції звернулось до господарського суду з позовом про стягнення 15610 грн. 04 коп. штрафних санкцій.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції в частині стягнення 14564 грн. 40 коп. пені з посиланням на ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, де зазначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З даним висновком колегія суддів не погоджується приймаючи до уваги таке.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 9.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Пунктом 9.2. договору встановлено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобовязань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення, за кожен день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобовязань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3 відсотків річних.

Статтею 199 Господарського кодексу України унормовано, що виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Заходи відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст.231 Господарського кодексу України).

Штраф та пеня мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, як спосіб забезпечення, ще й повинні мати компенсаційний характер санкції за порушення господарсько-правових зобовязань. Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобовязання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції. Згідно ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин субєктів господарювання визначаються цим Кодексом. Тому в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, що передбачають можливість застосування такого виду як пеня за прострочку виконання негрошового договірного зобовязання в розмірі, обумовленому сторонами в договорі згідно норм ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає свободу договору.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобовязання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки субєкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобовязань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобовязань, а не тільки за невиконання грошового зобовязання.

Виходячи з того, що у разі порушення терміну поставки продукції умовами договору передбачено застосування пені у розмірі 2 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення, за кожен день прострочення поставки продукції, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобовязань, а не тільки за невиконання грошового зобовязання, судова колегія вважає, що господарським судом помилково обмежено суму пені за прострочку поставки продукції подвійною обліковою ставкою Національного банку України, посилаючись при цьому на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», оскільки в даному випадку має місце прострочення саме негрошового договірного зобовязання відповідача і застосування вищезгаданого Закону в даному випадку неможливе.

Та обставина, що за порушення передбаченого договором строку поставки продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 2 відсотка вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення поставки продукції, не перетворює цю пеню в пеню за порушення грошового зобовязання, так само, як і обовязок постачальника поставити продукцію не стає грошовим зобовязанням.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції є обґрунтованими, оскільки мало місце прострочення поставки товару, що підтверджено наявними у матеріалах справи документами.

Позивач у позовній заяві (з урахуванням заяви про уточнення(зменшення) позовних вимог від 17.03.2016 року) просив стягнути з відповідача 15087 грн. 22 коп. пені за порушення строку поставки продукції за період з 12.12.2015 року по 21.03.2016 року і 522 грн. 82 коп. штрафу за порушення строку поставки продукції.

Розрахунки пені за порушення строку поставки продукції у сумі 15087 грн. 22 коп. та штрафу у сумі 522 грн. 82 коп. перевірено судом апеляційної інстанції та визнано правильними, а вимоги позивача про стягнення вищезазначених сум такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню.

Посилання відповідача на те, що строк дії договору закінчився 31.12.2015 року, а сторонами не погоджено, що в частині нарахування штрафних санкцій за непоставку продукції договір діє до повного його виконання, судом апеляційної інстанції визнаються безпідставними, оскільки закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України), а також не є підставою для припинення зобовязань за договором, тому що за приписами ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 року у справі № 904/528/16 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Етал-профі, м. Дніпро на користь публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції, смт. Слобожанське Зміївського району Харківської області 15087 грн. 22 коп. пені, 522 грн. 82 коп. штрафу та 1378 грн. судового збору, видавши наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Етал-профі, м. Дніпро на користь публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції, смт. Слобожанське Зміївського району Харківської області 1515 грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, видавши наказ.

Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.Г. Іванов

повний текст постанови виготовлений 19.08.16р.