Постанова № 59821072, 19.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №580/881/16-п Головуючий у суді 1-ї інстанції - СтеценкоНомер провадження 33/788/124/16 Суддя-доповідач Забара І. К. Категорія 173 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2016 року суддя Апеляційного суду Сумської області Забара І. К. , з участю ОСОБА_2, який притягується до адміністративної відповідальності, розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 21 липня 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 5 діб.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 275 грн. 60 коп.-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 21 липня 2016 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, а саме за те, що 09 червня 2016 року, близько 16:20 години, знаходячись біля 2-го під'їзду будинку АДРЕСА_2 брутально висловлювався на адресу ОСОБА_3, чим порушив громадський порядок та спокій.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі, мотивуючи свої вимоги тим, що не вчиняв інкримінованого йому правопорушення, між ним та потерпілою ОСОБА_3 дійсно мала місце конфліктна розмова з приводу неналежної поведінки її дітей, проте нецензурно в адресу останньої він не виражався, що підтвердили ряд свідків, покази яких не були взято до уваги, тоді як до показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід поставитися критично, оскільки вони є повністю ідентичними, написаними під диктовку. На думку апелянта, не є належним доказом у справі і протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він складений з істотним порушенням вимог процесуального закону, що полягають у не роз'ясненні посадовою особою йому прав, не вручення примірника протоколу, відсутністю його пояснень. Наголошує, що згідно діючого законодавства вулиця не є громадським місцем, що також свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Не погоджується також ОСОБА_2 з обраним суддею видом адміністративного стягнення, стверджуючи, що судом належним чином не було враховано його позитивну характеристику та наявність на утриманні двох малолітніх дітей.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу і просив скасувати постанову суду, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова судді повинна містити опис обставин вчинення адміністративного правопорушення, установлених судом при розгляді справи.

Всебічно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, проте опис обставин правопорушення в редакції судді щодо ОСОБА_2 зводиться до того, що останній брутально висловлювався на адресу потерпілої ОСОБА_3, тоді як обставини, які ставляться в провину ОСОБА_2 згідно протоколу про адміністративне правопорушення і характеризують його дії, як дрібне хуліганство, це висловлювання нецензурною лайкою в бік потерпілої.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснення ОСОБА_2 щодо відсутності складу та події інкримінованого йому правопорушення та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії АА №144571 від 15 червня 2016 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП (а.с.2);

- висновок інспектора Лебединського ВП ГУНП в Сумській області по заяві ОСОБА_3, рапорт Лебединського відділу поліції щодо прийняття заяви ОСОБА_3, заяву ОСОБА_3 щодо прийняття заходів реагування до ОСОБА_2 (а.с.3-5);

- пояснення потерпілої ОСОБА_3, згідно яких 09 червня 2016 року, близько 16:20 год. до неї за місцем проживанням в квартиру АДРЕСА_2 прийшов ОСОБА_2, прослідувавши з ним до під'їзду, він вказавши, що діти з цього будинку ображали його дітей, голосно на неї кричав, ображав та нецензурно лаявся (а.с.6);

- пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 - мешканців вказаного під'їзду, відповідно до яких вони чули та бачили, як ОСОБА_2 кричав на ОСОБА_3, при цьому нецензурно лаявся (а.с.8-9);

приходжу до висновку, що зазначені докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а саме в тому, що він 09 червня 2016 року, близько 16:20 год., перебуваючи біля під'їзду АДРЕСА_2, нецензурно лаявся в адресу ОСОБА_3, вчинив тим самим дрібне хуліганство.

При цьому доводи апелянта щодо недопустимості доказів - пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, оскільки з прослуханого під час підготовки справи до розгляду перебігу судового засідання від 19 липня 2016 року, вбачається, що вказані свідки під час розгляду справи в суді першої інстанції надавали чіткі та послідовні пояснення, які за своїм змістом не є ідентичними, та відповідають наявним в матеріалах провадження поясненням, наданими цими свідками працівникам поліції під час проведення перевірки за заявою ОСОБА_3

Пояснення свідка ОСОБА_7, відповідно до яких ОСОБА_2 нецензурно не висловлювався в бік потерпілої, жодним чином не спростовують наведених доказів по справі, оскільки остання безпосереднім очевидцем конфлікту не була, чула початок розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а коли за кілька хвилин вийшла з квартири на вулицю, конфлікт вже припинився.

Так само надані в суді першої інстанції покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які перебувають в родинних відносинах з ОСОБА_2, безумовно не доводять відсутність в діях ОСОБА_2 ознак інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки вказані свідки безпосередніми очевидцями конфлікту не були.

Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги щодо недопустимості доказу - протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції інспектор Лебединського ВП Кисіль І.Ю. пояснював, що під час складання протоколу роз'яснював ОСОБА_2 права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП; в протоколі про адміністративне правопорушення містить підпис ОСОБА_2 про вручення йому другого примірника протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 2).

Не заслуговують на увагу також доводи ОСОБА_2 щодо відсутності складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, бо конфлікт з потерпілою відбувався на вулиці, яка не є громадським місцем, оскільки відповідно до диспозиції ст. 173 КУпАП, дрібним хуліганством поміж іншого визнається нецензурна лайка у громадських місцях; громадське місце - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони (ст.1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005 p. № 2899-IV). Матеріалами даної справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_2 нецензурно виражався в бік ОСОБА_3 біля 2-го під'їзду будинку АДРЕСА_2, саме у громадському місці, що в повному обсязі відповідає диспозиції ст. 173 КУпАП з точки зору її об'єктивної сторони.

Отже, позицію ОСОБА_2 щодо заперечення вини у вчиненні дрібного хуліганства розцінюю як обраний спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

На підставі положень ст. 33 КупАП, враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, даних про особу порушника, який виключно позитивно характеризується, має на утримання двох неповнолітніх дітей, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, визначеному ст. 173 КУпАП, що буде достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та необхідним для запобігання вчинення нових правопорушень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 33, 173, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 21 липня 2016 року відносно ОСОБА_2 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Сумської областіЗабара І. К.

.