Постанова № 59819224, 19.08.2016, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2378/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 серпня 2016 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Карпінської Ю.Ф.,

за участі секретаря Свистун Н.Л.

та учасників процесу:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шевченко Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області про визнання дій управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області щодо перерахунку пенсії неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом 16.06.2016 року, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 10.08.2002 року він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у редакції від 12.07.2001 року. 09.06.2016 року позивач надав управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області довідку про перерахунок пенсії, видану прокуратурою Вінницької області на підставі постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 року. Цього ж числа він також звернувся до управління із заявою про перерахунок йому пенсії в добровільному порядку, проте в перерахунку пенсії йому було відмовлено листом відповідача за № 725/06-30/07 від 13.06.2016 року. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому просить суд поновити процесуальні строки; визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, починаючи з 09.12.2015 року, протиправними та зобов'язати управління здійснити перерахунок на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 09.06.2016 року № 18-213 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розрахунку 90 % від заробітної плати в сумі 13112,57 грн., починаючи з 09.12.2015 року. Крім того, після уточнення позовних вимог позивач просить суд також стягнути з відповідача на його користь судові витрати, понесені ним на сплату судового збору за даним позовом.

Ухвалою суду від 17.06.2016 року відкрито провадження у справі, а ухвалою суду від 30.06.2016 року прийнято до провадження заяву позивача про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на викладене в письмових запереченнях, і просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

В судовому засіданні встановлено і сторонами визнаються ті обставини, що позивач ОСОБА_1 працював в органах прокуратури та з 10.08.2002 року йому було призначено пенсію за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (в редакції, чинній на час набуття такого права) і з цього часу він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області.

З копії довідки № 18/213, виданої прокуратурою Вінницької області 09.06.2016 року, вбачається, що ОСОБА_1 працював в прокуратурі Вінницької області на посаді Жмеринського міжрайонного прокурора. Заробітна плата з 01.12.2015 року згідно постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 року складається: основний оклад - 2769 грн.; класний чин - 130 грн.; вислуга років - 869,70 грн.; щомісячна премія, на яку нараховуються страхові внески - 5637,98 грн. Доплати, які передбачені чинним законодавством: надбавка за особливо важливі завдання - 2638,09 грн.; матеріальна допомога на оздоровлення (1/12) - 533,90 грн.; матеріальна допомога на вирішення соціально побутових проблем (1/12) - 533,90 грн. Всього - 13112,57 грн. (а.с.10).

09.06.2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області з письмовою заявою про перерахунок пенсії згідно постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 року і вищевказаної довідки прокуратури Вінницької області, що підтверджується копією вказаної заяви (а.с.7).

Відповідно до копії листа № 725/06-30/07 від 13.06.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії в зв'язку з тим, що відповідно до розділу ІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру» тощо. Тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених зазначеними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. До того ж, Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року втратив чинність і з 15.07.2015 року набув чинності новий Закон України «Про прокуратур» від 14.10.2014 року, у ч.20 ст.86 якого зазначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а такий порядок на даний час відсутній (а.с.8).

На час призначення позивачу пенсії та її нарахування умови і порядок пенсійного забезпечення прокурорів регулювались положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII.

Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

З урахуванням цієї норми, позивачу у 2002 році було призначено пенсію за вислугою років.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Тому суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 року (№ 21-348а13).

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII та втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури передбачені статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2015 року № 1697-VII.

Відповідно до ч.13 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проте, неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у такому перерахунку.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35,частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Частиною 1 статті 44 Закону Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч.5 ст.45 вищевказаного Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з положеннями п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Відповідно до п.1.7 вказаного Порядку № 22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Згідно абз.2 п.4.1 Порядку № 22-1, заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що необхідною умовою для перерахунку пенсії є заява про перерахунок пенсії та документи, подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії. При цьому, такий перерахунок має здійснюватися виходячи із норм законодавства, які були чинними на момент призначення пенсії позивачу, тобто відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

Положення п. 5 Розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не можуть бути підставою відмови у проведенні перерахунку пенсії, оскільки вказані зміни законодавства не містять вимогу щодо перерахунку раніше призначеної пенсії, а стосуються лише призначення пенсій особам, які підпадають під його дію.

Право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 року, Європейській соціальній хартії від 03.05.1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до вимог ст.1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, користування будь-яким правом, яке визнане законом, повинно бути забезпечено виконанням без будь-якої дискримінації.

Європейський Суд з прав людини під час розгляду справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»), і тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що право позивача на отримання грошового забезпечення не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року справа №1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру»).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (у тому числі і Законом України «Про прокуратуру»), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Також, Верховний Суд України у своїй постанові від 10.12.2013 року (справа № 21-348а13) та в постанові від 17.12.2013 року (справа № 21-445а13) висловив свою правову позицію, згідно якої при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма Закону, що визначає розмір пенсії у відсотках та порядку, що діяли на момент призначення пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, обсяг прав щодо отримання пенсії, що перераховується у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників у відповідності до положень ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії), не може бути звужений у зв'язку із внесенням змін до цього Закону та прийняттям чи не прийняттям нових нормативно-правових актів щодо призначення та виплати пенсій відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Новий порядок та механізм призначення й виплати пенсії відповідно до положень чинного законодавства, зокрема Закону України № 1697-УП від 14.10.2014 року «Про прокуратуру» та пенсійного законодавства, поширюється на осіб, які ще тільки набувають права на призначення пенсії, а не на тих, котрі таке право вже мають і користуються ним, і в даному випадку підлягає застосуванню норма ст.50-1 Закону «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, оскільки пенсія позивачу була призначена у 2002 році саме під час дії вказаної норми.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії є неправомірними.

Крім того, з якого часу необхідно здійснити перерахунок пенсії суд зазначає наступне.

Як уже зазначалося вище, відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35,частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ у Вінницькому районі з заявою про перерахунок пенсії 09.06.2016 року, тому відповідно перерахунок пенсії слід здійснювати з 01.06.2016 року.

Щодо вимоги позивача про поновлення процесуальних строків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що листом від 13.06.2016 управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькому районі ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку його пенсії. Тому суд вважає, що в момент отримання листа ОСОБА_1 про відмову в перерахунку пенсії останній дізнався, що його право порушено. Таким чином, з вказаного часу слід рахувати строк звернення до адміністративного суду, який позивачем порушено не було, оскільки з адміністративним позовом до Вінницького районного суду Вінницької області він звернувся 16.06.2016 року.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 19, 22, 64 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, Законом України «Про прокуратуру» № 1697-УП від 14.10.2014 року, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, ст.ст.2, 6-11, 14, 72, 158-163, 244-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України № 1789-ХІІ, що діяла станом на момент призначення пенсії ОСОБА_1.) в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Вінницької області № 18/213 від 09.06.2016 року, з 01.06.2016 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскарженою до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня її проголошення апеляційної скарги з надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. В разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ: Ю.Ф. Карпінська