Ухвала суду № 59813472, 16.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року К/800/13440/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Моторного О.А. Юрченко В.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2015та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016у справі№804/11870/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС ІМ ТРАНС»доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКС ІМ ТРАНС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2015 за №0000121502, №0000131502, №0000111502.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись з названими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2014, за результатами якої складено акт від 18.03.2015 №433/15-1/25524477;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.4 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за вересень 2014 року на суму 6 537 200 грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ на суму 6 509 567 грн. та до заниження ПДВ по декларації з ПДВ за вересень 2014 року на суму 27 634 грн., завищено податковий кредит за жовтень 2014 року на суму 3 616 005 грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 3 585 548 грн. та заниження ПДВ по декларації з ПДВ за жовтень 2014 року на суму 30 457 грн., в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2014 року на суму 6 509 567 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0000121502 (форма «Р») від 03.04.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41 451 грн. (з яких: за основним платежем на 27 634 грн. та за штрафними санкціями на 13 817 грн.);

2) податкове повідомлення-рішення №0000131502 (форма «В 1») від 03.04.2015, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6 509 567 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3 254 783,50 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення №0000111502 (форма «В4»), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 6 509 567 грн.

Податковий орган вважає, що платником завищено податковий кредит з ПДВ за спірні періоди, оскільки постачання позивачем транспортно-експедиторських послуг замовникам-нерезидентам не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, так як у такому випадку постачання послуг здійснюється за межами митної території України у відповідності до пп. ж) п.186.3 ст. 186 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, за встановлених обставин даної справи, не погодилися з доводами податкового органу щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

За змістом п.200.1 ст.200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 названого Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до 200.4 ст.200 названого Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Статтею 195 названого Кодексу встановлено перелік операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.

Так, згідно пп. «а» пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 названого Кодексу за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пп. «б» п.185.1 ст.185 названого Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За змістом пп. «ж» п.186.3 ст.186 названого Кодексу місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичним видом діяльності ТОВ «ЕКС ІМ ТРАНС» є надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом (Ліцензія серія АВ №416561 від 26.05.2010 (безстрокова) та Сертифікат відповідності №UA9.097.00860-13 - термін дії з 30.05.2013 до 26.05.2016) та надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом (Сертифікат відповідності № UA9.097.01805-14 - термін дії з 17.12.2014 до 14.12.2017).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- позивачем укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування від 20.12.2012 №001-13 з фірмою «MERIDIEN TRANSPORT LIMITED» (Кіпр) та контракт №309 від 01.09.2014 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів залізничним транспортом з фірмою «BUDAMAR LOGISTICS, a.s.» (Словаччина);

- з метою виконання умов вищенаведених договорів позивачем укладено: з ТОВ «КАРГОТРАНС» - договір про організацію перевезень вантажів від 05.01.2012 №1126/12», з ДП «Придніпровська залізниця» - договір про організацію перевезень вантажів по залізницях України від 24.01.2007 №ПР/М-0731/Нюп, з ТОВ «Спецвагон Транслізинг» - договір експедирування від 23.05.2012 № 2/2012/34;

- позивач використовував власні вагони та орендовані у ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» (на підставі договору оренди від 01.02.2013 №ОВ-01/2), ремонт яких здійснювався ТОВ «Темп-Транс» на підставі укладеного з позивачем договору підряду №37/13 від 20.12.2013. Позивач придбавав запчастини для виконання ремонтів у ТОВ «Транс Альфа» за умовами договору купівлі-продажу №101-2014 від 15.01.2014 та у ФОП «Троп Іван Петрович» за умовами договору купівлі-продажу №20/05/13 від 20.05.2013.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у вересні 2014 року згідно заявки №21 від 21.08.2014 організував та здійснив перевезення вантажу замовника-нерезидента в об'ємі 188 148 т руди залізної агломераційної на загальну суму 42 121 278,05 грн., та у жовтні 2014 року позивач згідно заявки №22 від 22.09.2014 організував та здійснив перевезення вантажу замовника-нерезидента в об'ємі 194 101,50 т руди залізної агломераційної на загальну суму 43 883 353,90 грн.

Розглядаючи справу по суті, судом першої інстанції зазначено, що сторонами по справі визнано, що первинні документи, які оформлені на підставі договорів, укладених з вищезазначеними контрагентами, є належно складеними та підтверджують реальність та товарність спірних операцій, рух коштів між сторонами укладених угод та факт використання придбаних позивачем товарів/послуг у його господарській діяльності. Здійснення міжнародних перевезень підтверджується накладними СМГС.

З огляду на зміст вищенаведених положень податкового законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що при наданні нерезиденту транспортно-експедиційних послуг з міжнародного перевезення вантажів, оподаткування безпосередньо транспортно-експедиційних послуг та операцій з міжнародних перевезень здійснюється окремо - винагорода експедитора не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість на підставі пп. «ж» п.186.3 ст.186 Податкового кодексу України, а операції з міжнародних перевезень відповідно до абзацу «а» пп. 195.1.3 п. 195.1 ст.195 Податкового кодексу України оподатковуються за нульовою ставкою.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що оренда позивачем залізничних вагонів, придбання комплексних послуг з організації перевезення вантажів та запасних частин до вагонів здійснювалось в межах надання послуг міжнародного перевезення вантажів залізничним транспортом, які відповідно до пп.195.1.3 п.195.4 ст.195 Податкового кодексу України обліковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Придніпровській залізниці щодо надання висновку експертного економічного дослідження з питання «Чи підтверджується документально висновки по акту від 18.03.2015 № 433/15-1/22524477 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕКС ІМ ТРАНС», код ЄДРПОУ 25524477, з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року» в частині встановленого завищення від'ємного значення з ПДВ за вересень 2014 року та завищеного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року?».

Згідно з Висновком експертного дослідження №665/36 від 15.07.2015 судовим експертом сектору економічних та товарознавчих експертиз НДЕКЦ при УМВС України на Придніпровській залізниці встановлено, що за результатами експертного економічного дослідження документально не підтверджуються висновки по акту №433/15-1/22524477 від 18.03.2015 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕКС ІМ ТРАНС», код ЄДРПОУ 25524477 з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2014 р.» в частині встановленого завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2014 року та завищеного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року на суму 6 509 567 грн.

З огляду на все вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності законних підстав для задоволення позову та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіО.А. Моторний В.П. Юрченко