Ухвала суду № 59813367, 09.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2016 року м. Київ К/800/55311/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Розваляєвої Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання рішення недійсним, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», в якому просила:

визнати причину пропуску звернення до суду поважним та поновити строк звернення до суду;

визнати недійсним рішення виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів № 258/2 від 10 серпня 1992 року про зміну ідеальних долів домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - домоволодіння) та свідоцтво про право власності на домоволодіння.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року рішення першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

ОСОБА_4 було надіслано заперечення на дану касаційну скаргу, в яких він просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Враховуючи положення частини другої статті 220 КАС України, колегія суддів здійснює перегляд судового рішення в межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду 28 травня 2013 року, оскаржуючи рішення виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів № 258/2 від 10 серпня 1992 року.

Також позивач просила визнати причини пропуску звернення до суду поважними та поновити строк звернення до суду, обґрунтовуючи це тим, що дізналась про своє порушене право лише 17 травня 2013 року під час ознайомлення з матеріалами справи №812/8570/2012.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи позовні вимоги без розгляду, вказав, що в матеріалах справи наявні документи, що спростовують твердження позивача щодо поважності причини пропуску даного строку.

Колегія суддів погоджується із вищенаведеним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої-другої статті 99 КАС України (в редакції від 19 січня 2013 року, що діяла на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач надавала згоду на здійснення прибудови до житлового будинку Б1, який знаходиться на плані АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4. Дану обставину підтверджує заява ОСОБА_2, що наявна в матеріалах справи.

Окрім того, в самих текстах рішень про зміну ідеальних часток Виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів від 10 серпня 1989 року №223/2 та від 10 серпня 1992 року №258/2 зазначається про розгляд заяв громадян, де серед інших зазначено прізвище позивача.

Отже, вказана позивачем підстава пропуску звернення до суду є необґрунтованою.

Згідно зі статтею 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановлюється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання причини пропуску строку звернення ОСОБА_2 до суду поважними, враховуючи надання нею згоди для здійснення прибудови.

Також суд не бере до уваги доводи позивача, викладені в касаційній скарзі щодо не встановлення судами попередніх інстанцій факту отримання нею копії оскаржуваного рішення, оскільки дана обставина не впливає на прийняття рішення. Саме на підставі наданого ОСОБА_2 дозволу на здійснення прибудови було прийнято оскаржуване рішення.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді