Ухвала суду № 59813310, 17.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ К/800/43955/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в подальшому уточненим, про: визнання нечинним наказу Міністерства юстиції України №1004/5 від 23 червня 2014 року про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); зобов'язання відповідача відновити арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) ОСОБА_3 дію свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого №582 від 26 березня 2013 року та внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію щодо відновлення арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) ОСОБА_3 дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 здійснює діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва 582 від 26 березня 2013 року.

В період з 18 квітня 2014 року по 23 квітня 2014 року спеціалістами відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_3 на підставі доручення Міністерства юстиції України від 24 лютого 2014 року та скарги представника ТОВ «Кей-Колект».

За результатами перевірки було складено довідку №47-Д від 23 квітня 2014 року, якою встановлено що арбітражним керуючим під час виконання повноважень ліквідатора ФОП ОСОБА_4 порушено вимоги абзацу 13 частини 1 статті 25, частини 1 статті 32, частини 7 статті 48, частини 1 статті 49 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство» №784-XIV та абзацу 2 частини 5 статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)) №2171- XII.

За результатами перевірки 24 квітня 2014 року було складено довідку №50-Д, якою встановлено здійснення реалізації майна ФОП ОСОБА_5 з порушенням вимог частини 1 статті 49, частини 1 статті 58, частини 4 статті 71, частини 5 статті 71, частини 1 статті 71, частини 1 статті 72 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №4212-6. Арбітражним керуючим порушено вимоги частини 2 статті 44 вказаного Закону відповідно до якої, ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього закону. Встановлено недотримання арбітражним керуючим вимог частини 6 статті 3-1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство» щодо зобов'язання арбітражного керуючого при реалізації своїх прав та обов'язків діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та його кредиторів.

23 травня 2014 року начальником відділу регулювання та контролю професійної діяльності арбітражних керуючих Управління з питань банкрутства Департаменту нотаріату та банкрутства до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) були направлені подання №143 та №144 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення на підставі актів №50-А та №47-А.

12 червня 2014 року на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) були розглянуті подання №143 та №144 та вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання №143 та №144 від 23 травня 2014 року. Внести до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до протоколу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 12 червня 2014 року, Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) до Міністерства юстиції України були направлені подання №58 та №59 від 16 червня 2014 року про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Наказом Міністерства юстиції України №1004/5 від 23 червня 2014 року анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №582 від 26 березня 2013 року, видане ОСОБА_3, на підставі подань Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 16.06.2014 року №№58, 59 та протоколу її засідання від 12 червня 2014 року №15/06/14.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в діях арбітражного керуючого по виконанню повноважень по реалізації майна ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 не встановлено.

Так, позивач був призначений ліквідатором ФОП ОСОБА_4, провадження у справі про банкрутство якої порушено 2 лютого 2012 року та яку визнано банкрутом ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2012 року у справі №29/5005/952/2012.

Недотримання позивачем під час виконання повноважень ліквідатора ФОП ОСОБА_4 вимог частини 6 статті 3-1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство» полягають в діях щодо не розірвання протягом 30 днів договору купівлі-продажу у зв'язку з несплатою коштів згідно з договором купівлі-продажу майна боржника; використання коштів отриманих від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, не за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом; задоволення вимог кредиторів не за рахунок коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса.

З матеріалів справи вбачається, що між продавцем та покупцем не проводився готівковий та безготівковий розрахунок, сума продажу була сплачена шляхом зарахування суми боргу ФОП перед кредитором першої черги ОСОБА_6 При цьому, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, можливість такого зарахування роз'яснена у постанові Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство».

Отже, суди прийшли до обґрунтованого висновку, що зазначене виключає необхідність розірвання протягом 30 днів договору купівлі-продажу у зв'язку з несплатою коштів згідно з договором купівлі-продажу майна боржника та свідчить про відсутність порушень, що полягають в використання коштів отриманих від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, не за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом; задоволення вимог кредиторів не за рахунок коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса.

Окрім того, ОСОБА_6 є кредитором ФОП ОСОБА_4 та внесена до першої черги реєстру вимог кредиторів, заборгованість якої перед ОСОБА_4 становить 3 000 000 грн з урахуванням раніше внесених та зарахованих сум. Інших кредиторів, які б входили до першої черги реєстру вимог кредиторів не має.

Також, позивач був призначений ліквідатором ФОП ОСОБА_5, провадження у справі про банкрутство якої порушено 14 грудня 2012 року та яку визнано банкрутом ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2012 року.

Недотримання позивачем виконання повноважень ліквідатора вказаної фізичної особи-підприємця полягають в діях щодо організації проведення аукціону з продажу активів банкрута без врахування вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство» ; продажу майна шляхом проведення торгів у формі аукціону без врахування порядку, встановленого цим Законом; не розміщення на веб-сайті державного органу з питань банкрутства оголошення про проведення аукціону з продажу майна; перерахування коштів переможцем торгів протягом п'яти днів з дня одержання проекту договору та його підписання за придбане майно ФОП ОСОБА_5 на зазначений у протоколі номер банківського рахунку; не врахування того, що строк оплати може бути продовжено за згодою організатора аукціону, але не довше ніж на десять календарних днів, за умови сплати переможцем торгів не менш як 50 відсотків ціни продажу майна; не врахування того, що переможець аукціону, учасники якого відповідно до цього закону не сплачують гарантійних внесків, зобов'язаний сплатити запропоновану ним ціну у межах 40 прожиткових мінімумів відразу після оголошення його переможцем аукціону; не розірвання договору після невиконання переможцем аукціону обов'язку з негайної сплати ціни, відповідно до вимог цього Закону та негайного поновлення аукціону з ціни запропонованої попереднім учасником.

Такі висновки суди першої та апеляційної інстанцій вважали необґрунтованими, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Організатором аукціону ФОП ОСОБА_5 являлось на підставі договору про організацію та проведення відкритих торгів (аукціону) від 21 серпня 2013 року Українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна компанія «Югос», що було зазначено в оголошеннях та публікаціях про проведення відкритих торгів (аукціону). Саме цією організацією було проведено аукціон, що вбачається з протоколу про проведення аукціону №1 від 3 вересня 2013 року, заяви від 3 вересня 2013 року від ОСОБА_7 про зарахування боргу наданої на ім'я Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна компанія «Югос», актів №3 та №4 від 3 вересня 2013 року про передання права власності на куплене нерухоме майно.

З 19 січня 2013 року Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року №2343-XII діє в редакції Закону від 22 грудня 2011 року №4212-VI. Пунктом 1(1) розділу 10 прикінцевих та перехідних положень визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» (в редакції з 19 січня 2013 року) продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» (в редакції з 19 січня 2013 року) за договором про проведення аукціону організатор аукціону зобов'язується за свій рахунок провести аукціон та укласти договір з його переможцем, а замовник - сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду. Організатор аукціону виконує такі функції: опубліковує і розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів; приймає заявки на участь в аукціоні; укладає із заявниками договори про завдаток; визначає учасників торгів; здійснює проведення торгів; визначає переможця торгів і підписує протокол про результати проведення торгів; повідомляє учасників торгів про результати проведення торгів.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що дії щодо організації та проведення аукціону з продажу активів банкрута ФОП ОСОБА_5 стосуються саме організатора аукціону Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної компанії «Югос», а не його замовника, в даному випадку ліквідатора ОСОБА_3

Окрім того, ОСОБА_7 є кредитором ФОП ОСОБА_5 та внесена до першої черги реєстру вимог кредиторів, заборгованість якої перед ФОП ОСОБА_5 становить 1 300 000 грн з урахуванням раніше внесених та зарахованих сум. Інших кредиторів, які б входили до першої черги реєстру вимог кредиторів не має.

Підставою для позбавлення позивача свідоцтва було одноразове грубе порушення норм законодавства про банкрутство, виявлених під час проведення двох перевірок.

Однак, відповідно до п.7.1.Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення аналогічного раніше вчиненому.

В порушення вказаного порядку відповідач за результатами двох перевірок по різним обставинам та фактам виніс одне рішення про позбавлення позивача свідоцтва.

Проте, у разі виявлення порушень процедура притягнення передбачає винесення припису про недопущення порушень або усунення таких по кожному конкретному випадку. І лише у випадку повторного,грубого порушення тих же самих норм законодавство передбачає притягнення до дисциплінарної відповідальності, при цьому з урахуванням особи арбітражного ,його досвіду та наявності раніше дисциплінарних стягнень це може бути не позбавлення свідоцтва, а попередження.

В даному випадку відповідач притягнув позивача до відповідальності за двома перевірками щодо порушення різних норм законодавства та відразу позбавив свідоцтва.

Відповідно до п. 7.3 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) відповідач мав право зупинити діяльність арбітражного керуючого , якщо актом перевірки встановлені грубі порушення в діяльності арбітражного керуючого та існує очевидна небезпека подальшого порушення арбітражним керуючим прав та інтересів боржника чи кредиторів, передбачених законодавством, та за умови позитивного висновку структурного підрозділу щодо відповідності акта перевірки вимогам законодавства.

В актах перевірки не зазначено у чому саме полягають грубі порушення арбітражного керуючого або те, що існує очевидна небезпека подальшого порушення арбітражним керуючим прав та інтересів боржника чи кредиторів та в чому вона полягає, акти та довідки містять один й той же текст без врахування наданих позивачем пояснень та фактично відповідачем було змінено назву документу з довідки на акт.

Відповідачем не було доведено чи мало місце порушення законних прав та інтересів будь-яких осіб та в чому вони полягали.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, визначених частиною 7 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), відсутні докази грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника, до яких призвело грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, а також не доведено та не надано відповідних доказів обґрунтованості застосування дисциплінарного стягнення саме у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора),

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб