Ухвала суду № 59813232, 11.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2016 року м. Київ К/800/24399/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Донця О.Є.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" до Запорізької митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький автомобілебудівний завод" звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.05.2014 №112050000/2014/000166/2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Запорізькою митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про корегування митної вартості товарів №112050000/2014/000166/2 від 14.05.2014.

У поданій касаційній скарзі Запорізька митниця Міндоходів із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» (покупець) та «PRELET d.o.o.» (продавець) укладено контракт від 26.11.2007 №705/25480917/72132, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив товар відповідно до специфікацій на умовах DUU-Запорожье у відповідності до Інкотермс 2000.

З метою митного оформлення товару, ввезеного позивачем на виконання контракту від 26.11.2007 №705/25480917/72132, ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» відповідачеві подано вантажну митну декларацію від 12.05.2014 №112050000/2014/010949.

Також разом з ВМД позивачем подано декларацію митної вартості товару форми ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом митному органу надано: декларацію митної вартості від 12.05.2014; зовнішньоекономічний контракт від 26.11.2007 №705/25480917/72132 із доповненням №18 від 22.04.2014 та із додатком №1 (специфікацією); накладна від 28.04.2014; рахунок від 05.05.2014 №35163; Інвойс від 16.04.2014 №9001/2014-2; сертифікат про походження товару від 16.04.2014 №182309; Сертифікат про походження товару від 16.04.2014 №182310.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару «Рукавички трикотажні з синтетичного волокна» та «Рукавички з незатверділої вулканізованої гуми, для захисту рук при роботі з фарбою», заявленого до митного оформлення за ВМД від 12.05.2014 №112050000/2014/010949, митним органом перевірено подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, та у зв'язку із наявними у них розбіжностями, у відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у позивача витребувані додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару,

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- інші наявні документи.

14.05.2014 декларантом ПАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" подано витребувані документи, про що зазначено на повідомленні митниці про надання документів Позивачем надано: комерційну пропозицію №9002/203 від 18.12.2013; лист від постачальника від 13.05.2014; платіжне доручення на попередню поставку. Декларантом також вказано на неможливість надання інших документів.

14.05.2014 митним органом прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №112050000/2014/000166/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом - 0,9100 EUR за одиницю.

Вказуючи на протиправність рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості, ПАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" звернулось до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення про коригування митної вартості товарів від 14.05.2014 №112050000/2014/000166/2 як такого, що прийнято за відсутності факту доведення з боку відповідача наявності підстав для витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень зазначено, що згідно із запереченнями відповідача необхідність витребування від декларанта додаткових документів обумовлена наявністю розбіжностей у поданих документах, а саме: доповнення від 22.04.2014 №18 до контракту №705/25480917/72132 від 26.11.2007 було укладено пізніше ніж інвойс №9001/2014-2 від 16.04.2014, та відповідно в інвойсі не зазначено дату та № доповнення; - різне написання слова «поліестер».

Погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку органу доходів і зборів наявності підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень зазначено, що згідно з поясненнями позивача укладання додаткової угоди пізніше дати рахунку було спричинено тривалою процедурою підписання додаткової угоди на підприємстві та не є підставою для сумніву щодо митної вартості. Позивач пояснив, що проект додаткової угоди було надіслано на адресу позивача раніше дати складання інвойсу, про що свідчить лист узгодження проекту договору на ПАТ «ЗАЗ». Вказаний документ наявний у матеріалах справи . Також позивач зазначив, що додаткову угоду №18 прийнято на переддоговірний контроль 15.04.2014, а інвойс №9001/2014-2 виписано 16.04.2014.

Щодо різного написання слова «поліэстер» в додатковій угоді №18, а в інвойсі - «полиэстр» позивач зазначив, що зазначене є технічною помилкою.

Так, наявність розбіжностей у датах виписки інвойса та укладення додаткової угоди, на виконання якої такий інвойс мав бути виписаний, може бути підставою для сумніву у достовірності наданих позивачем відомостях.

У той же час, колегія суддів зазначає, що ані в рішенні про коригування митної вартості №112050000/2014/000166/2 від 14.05.2014, ані в повідомленні про витребування додаткових документів, вказані обставини не зазначено.

При цьому, витребувавши від декларанта виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші наявні документи, відповідач не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести органу доходів і зборів правильність визначення митної вартості товару за першим методом.

Наявності інших розбіжностей, ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, Запорізькою митницею Міндоходів не обґрунтовано.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення митного органу про коригування митної вартості від 14.05.2014 №112050000/2014/000166/2.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: