Ухвала суду № 59813213, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року м. Київ К/800/8251/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2015

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016

у справі № 804/8171/15

за позовом дочірнього підприємства "Таксі-сервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромінь" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 19.06.2015 № 0001552202, за яким платникові визначено штрафні санкції з ПДВ у сумі 170 грн.;

від 19.06.2015 № 0001562202 про нарахування Товариству штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510 грн.;

від 19.06.2015 № 0001572202, за яким позивачеві донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 92 222 грн. за основним платежем та 23055,50 грн. за штрафними санкціями;

від 19.06.2015 № 0001582202 про збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 165 333 грн. за основним платежем та на 791 333,25 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 0001562202, № 0001572202 та № 0001582202; в решті позову відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що:

до платника правомірно застосовано штраф у розмірі 170 грн. за неподання податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року;

матеріалами справи підтверджується факт надання Товариством відповіді на запит податкового органу, що виключає наявність підстави для застосування до платника адміністративного штрафу в порядку пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України (далі - ПК);

позивач підтвердив належними документами факт одержання товару у процесі виконання господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Восток» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп», а також використання придбаної продукції у власній господарській діяльності, що зумовлює право Товариства на формування податкового кредиту за цими операціями;

Інспекцією не подано належних і достатніх доказів на підтвердження факту безоплатного одержання дизельного палива, що фактично було використано у господарській діяльності платника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 24.04.2014 по 06.04.2015, оформленої актом від 03.06.2015 № 458/04-66-22-02/25019919.

Перевіркою зроблено висновок, зокрема, про заниження платником оподатковуваного доходу внаслідок невключення до його складу вартості безоплатно одержаного дизельного палива у кількості 1 520 426,33 грн. на загальну суму 23 353 746,89 грн.

На обґрунтування цього висновку Інспекція послалася на те, що обсяг та вартість списаного платником дизельного палива у рамках провадження господарської діяльності із здійснення перевезень пасажирів за маршрутами міського, міжміського та міжобласного сполучення (який за даними платника склав 582 975,03 літрів) не відповідає обсягу пального, об'єктивно необхідного для виконання фактично здійснених Товариством перевезень з урахуванням протяжності та кількості рейсів, обсягів середнього споживання палива автомобілями, задіяними у виконанні цих перевезень (за розрахунками Інспекції, обсяг фактично спожитого пального складає 2 103 401,26 літрів).

В силу вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.3 статті 135 ПК до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються інші доходи, які включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Інспекцією не подано жодних доказів на підтвердження наявності у платника товару (дизельного пального), що відповідає наведеним критеріям. Власне ж виявлений перевіркою факт надмірного використання Товариством дизельного палива у власній господарській діяльності не може слугувати належним свідченням безкомпенсаційного одержання платником товару. Адже викладені в акті перевірки розрахунки Інспекції мають приблизний характер; ці розрахунки визнані судами арифметично і методологічно помилковими.

Під час перевірки податковим органом не встановлено змісту та учасників операції з безоплатної передачі (дарування) товару позивачеві, не виявлено фактичної наявності у платника необлікованого товару у відповідній кількості.

Рішення ж податкового органу, яке тягне негативні наслідки для платника у сфері оподаткування, не може ґрунтуватися на пропущеннях, на неточному розрахунку.

А відтак суди цілком об'єктивно визнали незаконним донарахування позивачеві оспорюваної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2015 № 0001582202.

Також перевіркою не визнано право платника на податковий кредит за операціями з придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Восток» з посиланням на відсутність укладеного письмового правочину, в рамках якого виконувалися ці операції.

Відхиляючи наведені аргументи податкового органу, суди цілком об'єктивно виходили з того, що положення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК пов'язують податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з реальністю виконання господарської операції та з її підтвердженням належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Власне ж порядок дотримання учасниками господарської операції вимог цивільного законодавства при укладенні правочину, а також форма такого правочину не має правового значення для аналізу податкових наслідків господарської операції, яка характеризується рухом активів між її учасниками та дійсними змінами їх майнового стану.

А відтак суди, встановивши, що факт поставки позивачеві продукції (дизельного пального) у рамках господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Восток» підтверджується необхідними документами (податковими накладними, копіями фіскальних чеків з належних цьому контрагентів АЗС, авансовими звітами, діловим листуванням) цілком об'єктивно погодилися з правильністю відображенням Товариством розглядуваних операцій у податковому обліку.

Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи по епізоду, пов'язаному з виключенням Інспекцією з податкового кредиту позивача сум ПДВ за операціями з придбання оливи моторної у товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» (правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс Пром Оіл»).

Мотивуючи висновок про безтоварний характер цих операцій, Інспекція послалася на матеріали зустрічної перевірки названого постачальника, згідно з якими товариство з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» за місцезнаходженням не перебуває, має ознаки технічного суб'єкта господарювання, залученого до схем штучного формування податкового кредиту.

Втім висновки контролюючих органів, викладені в акті зустрічної перевірки постачальника, не підкріплені доказами не можуть слугувати належним спростуванням фактів господарської діяльності, засвідчених первинними документами (у даному разі - поданими платником накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними); самі по собі висновки посадових осіб контролюючого органу щодо недобросовісності постачальника у сфері оподаткування без встановлення зв'язку цього факту із зловживаннями Товариства не можуть бути підставою для визнання необґрунтованою податкової вигоди останнього.

У ході вирішення спору одержали своє спростування й висновки Інспекції про невиконання платником викладених у запиті від 19.05.2015 № 5479/10/22-02 вимог контролюючого органу щодо подання первинних документів; судами встановлено факт надання платником відповідей на вказаний запит з копіями первинних документів, що виключає законність застосування до Товариства штрафних санкцій у сумі 510 грн.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, а тому у касаційного суду відсутні правові підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів.

Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 804/8171/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько