Ухвала суду № 59813199, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року м. Київ К/800/48679/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Інспекція)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015

у справі № 815/1579/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМА ТОРГ" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій незаконними.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2014 № 0001362208, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 3 793 070 грн. за основним платежем та 948 267,50 грн. за штрафними санкціями, а також про визнання незаконними дій Інспекції щодо складення акта про результати проведення камеральної (електронної) перевірки від 24.06.2014 № 3595/22-08/38573341.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2015 у позові відмовлено. Постанову мотивовано тим, що складення акта камеральної перевірки за наслідками її проведення відповідає компетенції податкового органу; порушення платником порядку коригування задекларованих показників податкової звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку призвело до виникнення у Товариства недоїмки з ПДВ.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014 № 0001362208 визнано протиправним і скасовано; в решті позову відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що платник своєчасно та у відповідності з вимогами чинного законодавства виправив показники податкової звітності з ПДВ шляхом подання уточнюючих декларації, а тому підстави для збільшення Товариству грошового зобов'язання з ПДВ відсутні.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з ПДВ за травень 2014 року.

Результати цієї перевірки відображені в акті від 24.06.2014 № 3595/22-08/38573341. Перевіркою встановлено, що одночасно з поданням податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року платником було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням помилок за листопад 2013 року, яким Товариство збільшило значення рядка 20.2 (зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) на 3 838 336 грн. та перенесло цей показник до рядка 21.1 (залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) та до рядків 22, 24 податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року.

Зазначені дії платника кваліфіковані Інспекцією як порушення вимог пунктів 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) та пункту 6 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 (далі - Порядок), що, на думку відповідача, призвело до заниження Товариством суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за травень 2014 року, на 3 793 070 грн.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктами 3, 6 розділу VІ Порядку у графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення). У разі виправлення показника рядка 20.2 декларації значення графи 6 такого рядка враховується при визначенні значення рядка 21.1 декларації за звітний період, у якому подано відповідний уточнюючий розрахунок.

Установлені судами обставини справи свідчать про дотримання платником наведеного порядку коригування показників податкової звітності. Так, позивач відобразив у рядку 21.1 декларації за звітний період (травень 2014 року) виправлені у цьому періоді показники рядка 20.2 декларації за листопад 2013 року, що відповідає наведеним правилам формування податкової звітності.

До того ж, слід наголосити, що в силу вимог пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3).

Тобто юридичним фактом, з яким наведена норма ПК пов'язує збільшення платникові грошового зобов'язання, є виявлена податковою перевіркою об'єктивна наявність заниження суми податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті ПК (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наведені законодавчі норми не дають підстави для висновку про те, що помилки при формуванні платником даних податкової звітності з ПДВ, які не призвели до викривлення стану розрахунків платника з бюджетом, є підставою для позбавлення платника права на відображення у податковому обліку від'ємного значення ПДВ, обчисленого за викладеними правилами.

Адже за об'єктивної наявності у платника непогашеного (неповернутого) залишку від'ємного значення з ПДВ виключення податковою інспекцією з податкової звітності платника цього від'ємного значення винятково з причин некоректного заповнення окремих рядків податкової декларації з ПДВ є проявом трафаретності та надмірного формалізму з боку органу державної фіскальної служби.

Установлені перевіркою та судами обставини справи не дають підстави для висновку про об'єктивну наявність у платника недоплати з ПДВ, що виникла в результаті некоректного декларування показників податкової звітності, а відтак слід погодитися з висновком апеляційного суду про відсутність у відповідача підстав для донарахування Товариству оспорюваної суми грошового зобов'язання з ПДВ.

Висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом даного касаційного провадження, а тому не підлягають оцінці касаційною колегією.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі № 815/1579/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько